«Ти заплатиш життям за те, що замахнувся на духа. Зрозумій на власній шкурі, що ти накоїв!»

Від цих розлючених слів Арка я мимоволі здригнувся!

Ні-ні!?
Мені здалося, ніби це на мене кричать, і водночас я дивуюся: чому я так гостро реагую?

«Йой!? Слухай, кішко, заспокойся! Я сам у них усе випитаю! З убивством зачекай!»

Хо-кун заметушився, намагаючись угамувати Арка.

«І навіщо тобі кішка?»
«А? З якого це дива я вам розповідатиму? Я її з користю застосую і стану істотою, що перевершить ту богиню»
«А-а... он воно що. Отже, тобі розповіли саме це. Тоді це захист від кішки... Ну й дурень же ти. Дріб'язково й недалекоглядно»

Хо-кун задоволено кивнув.

«Хрю! Хрю-хрю!»
«Гуа-а-а!?»

Щойно Арк зробив рух, аби ухилитися від удару, лезо біля шиї пана філоріяла заглибилося.

«Ох... Арку, Хо-куне. Пан філоріял страждає»

Що ж мені тут робити?
За звичайних обставин я мав би наказати Аркові не рухатися, палаючи ненавистю до переродженця й свині, тимчасово віддати Арка їм, забезпечити безпеку пана філоріяла, а потім повернути його — але чомусь я відчуваю, що так думати не можна.
Чому? Арк — Мисливець на богів, така дрібниця його й не подряпає.
Радше навпаки — він же Мисливець на богів, то чому б йому не розв'язати це питання за мить?
І тут мені згадалися спаринги Арка з Реном і пояснення Хо-куна.
Схоже, Арк сильний проти тих, хто видає себе за богів, а от проти решти... він безпорадний, чи не так?

«Ти ж просив, Мотоясу. Усе гаразд, заспокойся»

Розлючений Арк повернувся до мене й усміхнувся.
Трохи легше стало.
Виходить, він не на мене злиться. Але, якщо чесно, мені зовсім не хочеться, щоб Арк гнівався.
Дуже дивне відчуття.

«Я зроблю вам останню ласку — пограюся з вами в числа. З урахуванням покарання за ваші злочини проти світу. Опирайтеся скільки завгодно й розпачайте. Знайте: образа духа — тяжчий гріх, ніж знищення»

І Арк розгорнув за спиною крила зі світла.

«Я теж іду! Отримайте!»

Переродженець почав виголошувати заклинання.

«Овва»

Хо-кун клацнув пальцями, і на мене лягла якась магія.
Це... те саме, що Батько накладав на нас під час бою зі справжньою червоною свинею?
Відчуття схожі.
Те, що переродженець спрямовував на нас, тепер видно неозброєним оком завдяки силі, яку застосував Хо-кун.

«Акашик Брейк!»

Заклинання було страхітливо швидким, я впізнав магічну мову, але розібрати його не зміг.
Безліч письмен розлетілося довкола й полетіло на Арка.
Але атака пройшла крізь Арка й поцілила в мене!?

«...»

Арк легенько розвів руки й провів пальцем убік — і письмена, що летіли, розсипалися й зникли.

«Що!? Мою магію стерли!? Але такою дрібницею мою магію й здібності не зупинити!»

Тут Хо-кун глибоко зітхнув.

«Слухайте, а ви що, дурні? Ця гілка магії черпає силу з бібліотеки, до якої доклали руку надмірно турботливі опікуни кішки. Це все одно що просити того, хто дає тобі силу, дозволити вбити тебе»

Отакої? Справді?

«Хрю! Хрю-хрю-і-і!»
«Отримайте! Драйфа Акваслеш! А тепер — фінальний...»

Водночас свиня та її поплічники завершили заклинання й прицілилися в Хо-куна.

«Ой-ой? Не в кішку, а в мене? За такого розкладу? Агов, якщо не хочете померти — не цільтеся в мене такими штуками? Ви ж на власні очі бачите: спрацьовує миттєва смерть за бажанням, а потім — крадіжка здібностей»

Бух! — і щось, що випустив переродженець, спалахнуло просто перед тим, як уразити Хо-куна, і навпаки обпекло самого переродженця.

«Пощастило, що спрацьовує за бажанням. Якби воно було постійним — вас би тут уже не було. А якби ще й із переписуванням реальності — згоріло б усе, що з вами пов'язане, навіть попелу б не лишилося»

Магія теж спалахнула й зникла.
Водночас ті, хто атакував Арка, скрикнули від подиву.

«Г'я, г'я-а-а-а-а!? Щ-що це!? М-моя здібність, мої характеристики горять!? Що відбувається!? Гей!»
«Моя сила... зникла!? Вона дедалі меншає!? Та що за...»
«Сміх та й годі. Он як ви розперезалися, а тепер таке. Як це назвати, як не ганьбою...»

Дотепер лагідний Арк із презирством жбурляв у переродженців слова зневаги.

«Ви, гнилі, завжди кажете, що розповідати супротивнику про свої здібності — дурість. Але я, на відміну від кішки, нині дуже лагідний і в гарному настрої, тож поясню. Моє полум'я зайнялося від твоєї здібності й спалахнуло. Те, що ти зробив, — це як дивитися на сонце в телескоп без належного захисту»

Так само й магія: усі атаки на мене спалахують і відкочуються в того, хто їх запустив, і розростаються.
— додав Хо-кун із зітханням.

«Що аномальніша здібність — то більше полум'я. Якщо так піде далі, у тебе згорить усе. А от у того, хто цілився в кішку, здібність зникла з іншої причини»
«Це як самому пробити дно в бочці з водою. Ви ж не збираєтеся говорити чесно, то чому я маю відповідати вам чесно?»

Відповідь Арка — як у Батька: око за око.

«Дурня! Такого не може бути! Моє бачення майбутнього не помиляється!»

Бачення майбутнього? Що це таке?
Теж здібність?
Мабуть, її дала справжня червона свиня.

«Називати баченням майбутнього те, що ти бачиш лише зручні для себе варіанти й крутиш долею... Та воно ж у тебе хибне. Сам подумай: справжнє бачення показує стільки варіантів, що голова обертом, і ти молишся, аби найгірший із них не справдився»
«Хрю-і! Хрю-хрю!»

Свиня, тримаючи пана філоріяла заручником, верещить.
І тут Хо-кун розкрив кінчик крила, мов долоню... і там з'явилася свічка.

«Ти весь час ховаєшся за заручником і верещиш, тож я зроблю те саме. Якщо ще раз утрутишся — помреш, зрозуміло? Це свічка твого життя, я показую її тобі, щоб ти бачив. Задуєш її — і помреш. Ну що, влаштовує?»

Від слів Хо-куна я згадав історію про те, що людське життя порівнюють зі свічкою.
Невже це справді та сама свічка життя?

«Це схоже на те, що робив твій поплічник-переродженець. Ви ж товариші, тож ти напевно бачив, як від цієї сили хтось помирав, правда?»
«Хрю-і-і! Хрю! Хрю-хях-хях!»

Свиня глузує з Хо-куна, який дістав свічку.
Яка ж бридка свиня!
Мало того, що взяла пана філоріяла заручником, — вона ще й глузує з Хо-куна, його начальника! Та за це їй смерті мало!
І поки я розпалював у серці гнів...

«А, ну так»

Хо-кун дмухнув на свічку... і...

«Хрю-...»

Свиня, що тримала пана філоріяла, впала, мов у неї обірвали нитку.

«Хрю-і-і-і-і-і-і-і-і-і!?»
«Т-ти, гаде! Що ти накоїв!?»
«Що? Я ж сказав: просто задув свічку. Слухайте, а ви не могли б не ставитися до супротивника з такою зверхністю? Якщо ви уявили, що вашої "сили, що перевершує богів" нам вистачить, — то це вже не гордість, а маревія»

Ого! Хо-кун у своїй стихії!
Він настільки сильний, що мені лишається тільки дивитися.

«Хо-куне, це неймовірно!»
«Отакий гучний підбадьорливий крик від Мотоясу мені зовсім не приємний... До того ж кішка, в якої аж убивчий настрій, ніяк не заспокоїться... Хм-м, у халепу я вскочив»