Так ось, одного вечора, коли вже наближалася зима.

«Наофумі-тян, що в нас сьогодні на вечерю? А, догляд за полями ми вже всі разом закінчили»
«Дякую, Садіно-сан»
«Та годі вже тобі, Наофумі-тян, можеш спокійно звати мене просто Садіною. Чи, може, тобі більше до вподоби „ге-ей, ти“?»
«Хм, ні, я все ж хочу звати вас Садіно-сан»
«Отакої»

«Рафталіє-тян, а ти що хочеш на вечерю? Іміє-тян, у тебе теж є якісь побажання?»
«Рафу?»

Батько разом зі старшими сестрами пані сестри порається по господарству в селі й приязно розмовляє.

«Е-ем, ну...»

Пані сестра й Кріт стоять поруч і розмовляють із Батьком.
Справді, коли юна пані сестра й Кріт поряд, їхні реакції дуже схожі.

«Іміє-тян так старанно допомагала Рафталії-тян доглядати за полями»
«Дякую вам щодня, обом»
«А, так...»

До речі, Кріт, схоже, вивчає кравництво, бо хоче опанувати навички. Вона часто ставить мені й Супернику різні запитання.
Отак Батько розпитує пані сестру й Крота, але погляд пані сестри й Крота спрямований не на Батька, а в одну точку.
Бух! Бух-бух! Хрум! Хрум-хрум-хрум! Бух-бух! Бух! Бух!
Лунають такі звуки.

«Ге-е-ех...»
«Гех...»

Трохи осторонь Рен та Іцукі зойкають.

«Отако-о-ої...?»

Аж тут... Панда, яку підтримує Слон, тримаючись за живіт і заливаючись холодним потом, підходить і свердлить Батька поглядом.
Суперник теж прилетів.

«Гей! Ти!»

— гримнула Панда на Батька.

«Знову це? Я ж казав, що тебе оглядали спеціальні лікарі й акушерки зі Сільтвельту»

Батько, нахмурившись, відповів Панді.
Останнім часом Панда щодня так до нього чіпляється.
Іцукі та Рен, які на якийсь час зникли, повернулися й чогось бояться.
Це в Панди так звані психологічні проблеми через вагітність.

«Скільки можна повторювати! Що ти в мене всадив?! Кх... у-у-у!»

Бух! — Панда відкинулася назад, і її живіт різко випнувся.

«Та що ж я можу вдіяти...»

Батько, схоже, теж не знає, як на це реагувати.

«Скоро він точно прорве живіт, і звідти вилізе створіння! Наофумі-сане, ви ж не людина!»

Іцукі почав звинувачувати Батька, тицяючи в нього пальцем.

«Це ще що таке? Батько — цілком нормальна людина!»
«Від того, хто сам підозрілий щодо людяності, такі слова звучать непереконливо!»

Останнім часом здібності Іцукі зростають.
Чи не час уже поставити його на місце?

«У пані сестри та Панди вагітність, тож у цьому немає нічого дивного»
«Ти ще кажеш таке після того, що ми бачимо?! У всього ж є межа!»

Рен теж підтакуючи, тицяє пальцем у живіт пані сестри й живіт Панди.
До речі, ті звуки, що лунали раніше, — то з їхніх животів.

«Хм... якщо пригадати перекази, то кажуть, що в дітей Героїв народжуються дуже здібні нащадки»

Слон втрутився в розмову.

«Справді, щось таке чув. Тому казали, що треба дуже обережно обирати партнера, бо це може перерости в боротьбу за спадщину. Я ж просто освідчився Садіні-сан, бо вона мені подобається...»
«Це ж зовсім не те, що „здібні“ чи „здорові“ діти. Оце — так!»
«Саме так! Вони будь-якої миті можуть прорвати материнський живіт і з'явитися на світ!»
«У-у-у-у...»

Панда, збліднувши, тримається за живіт.
Тут Суперник приземлився поруч із Пандою.

«Не хвилюйся, Пандо. Ніхто не прорве тобі живіт, просто народиться надто жвава дитина. До речі, ти й в іншому циклі казала Наофумі щось подібне»
«Кажеш, не хвилюйся... Та як тут не хвилюватися!»
«Отакої, у пані сестри й Наофумі-тян дитина ще не народилася, а вже така жвава. Вона ще навіть не народилася, а вже така енергійна, що аж приємно»

Бух! — живіт пані сестри різко сіпнувся.
До речі, останнім часом пані сестра й Панда весь час у звіриній подобі.

«Спокійно...»
«Е-ем...»

Погляд пані сестри й Крота прикутий до живота пані сестри.

«Гаеріоне-сане! То це відбувається і в інших циклах?!»
«Неймовірно!»

Іцукі й Рен питають Суперника, але й до мене теж звертаються.

«Хм... справді, пригадую, що діти Батька завжди були дуже жвавими»
«Тобто це підтверджений факт?! Наофумі-сане! Підозра, що ви не людина, дедалі більше зміцнюється! Герой Щита подобається монстрам саме тому, що сам Герой Щита — не людина! Ви — монстр з іншого світу, що дуже схожий на людину! Ви — Володар Демонів!»
«Іцукі... і ти, Рене, ходімо поговоримо он там»

Батько, випромінюючи вбивчу ауру, з усмішкою заманює Іцукі, який горланить на все горло.
Це та сама аура, з якою Батько сварив Ко!

«Цикли — це різні можливості. До речі, у світі першого дикого Наофумі його дитина з Садіною була найбільшим шибайголовою в селі й часто гралася з дітьми старшої сестри Імії»
«Що?!»

Тут усі погляди звернулися на Крота, і вона розгублено озирнулася.
Здається, вона зблідла.

«Старша сестро Іміє, не хвилюйся. Дитина старшої сестри й Наофумі виросте найбільшою серед роду Румо й досягне статури як у Садіни»
«Це ж занадто велика! Це зовсім не заспокоює!»
«Вона ж буде вдвічі більша за Імію-сан! Це ж справжнє чудовисько!»
«Е... а, це...»
«Щодо дитини Садіни — то інше, а от дитина старшої сестри Імії буде спокійною й тямущою»
«Та не в цьому річ!»
«Ні... ну, слухай...»

Суперник, поринувши в спогади, дивиться в небо.
Обуренню теж є межа!

«До речі, дитина Наофумі, який кохав Гаеріона, і Гаеріона гралася разом із дитиною Панди. Як же давно це було»
«Гаеріоне-сане! То ви теж носили таку дитину?»
«Хе-хе... У Наофумі всі діти такі — здебільшого жваві»

Суперник, мовляв «саме так», кивнув.

«Зрозуміло, отже, Наофумі-сан усе-таки...»
«Іцукі, якщо не вгамуєшся, я зірву з тебе покращені навушники й приведу тебе до тями!»

Іцукі, ігноруючи вбивчу ауру Батька, продовжує свої роздуми.
Це відбувається в кожному циклі, коли Батько закохується.

«До речі, діти Рафу хоч і здібні, але не такі шибайголови. Вони — приховані боси»
«Приховані боси?»
«Рафу»

Пані сестра, ховаючи обличчя за Рафу, немов за щитом.
Схоже, вона не хоче брати участі в розмові, і шкіра в неї трохи почервоніла.

«І взагалі, ви ще досі про це говоритимете?»
«Ну, Наофумі, послухай і ти. Діти Наофумі загалом жваві й народжуються схожими на матір. Вони народжуються не як проміжний вид, а саме як напівлюди, тож можеш не хвилюватися. А, і вони успадковують риси Наофумі, тож одразу видно, що це його діти, тож можеш бути спокійним»
«І що це за спокій? Якийсь він розмитий...»
«Тобто вони не будуть ні тим, ні тим через змішану кров?!»
«Саме так. Дитина старшої сестри Імії народилася зі здатністю перемикатися між звіриною подобою та подобою напівлюдини. У подобі напівлюдини одразу видно, що це дитина Наофумі»

Тобто дитина Крота й Батька?
А-а... я пригадую лише смутно.

«Хоч ви й кажете, що це повторюється в циклах, але наскільки це правдиво? Гаеріоне-сане»
«Що ти верзеш? Я кажу про дітей Героїв. Герою Лука»

Тут Суперник наголосив, звертаючись до Іцукі як до Героя Лука.
Батько, який уже втомився від цієї розмови, теж мимоволі перевів погляд на Іцукі та Рена.

«Щ-що...!»
«Герою Лука, у тебе з Лісією теж народилася дитина, яка була втіленням жвавості. Тобі не варто дорікати Наофумі»
«Ти...»

До речі, Ліска, схоже, повністю оговталася від шоку, бо тепер активно діє навіть без нагляду Іцукі.
Вона діє як Ліска в костюмі, який їй подарував Суперник.
Щоправда, Іцукі іноді зникає, тож вона обмежується легкими розмовами з Фреон-тян.

«А яка дитина в Іцукі та Лісії-сан?»
«У світі, де Герой Лука вижив, наскільки пам'ятає Гаеріон, були дівчинка й хлопчик. Особливо колоритною була дівчинка»
«Цікаво... А чим саме вона була колоритна?»
«Про це краще знає Герой Списа»
«Мотоясу-кун?»

Суперник перевів розмову на мене.
Батько з цікавістю дивиться на мене блискучими очима.
Іцукі, схоже, зблід, ніби збирається почути щось страшне.
Хм... дитина Іцукі та Ліски? Чому це я про неї знаю більше за інших?
Подумав я так, але спогади потроху спливають.

«Дитина Іцукі та Ліски була дуже дружня з паном філоріялом»

Так, саме так.
Завдяки тому, що змалку була поруч із паном філоріялом, вона завжди була з ним і вони дуже товаришували — це я пам'ятаю.

«Герою Списа, розкажи детальніше, вона була дуже колоритною»
«Колоритною? Хм, чи перевершувала вона ту свиню, що заявляла про себе до мого приходу в цей світ?»
«Я знаю, що в Мотоясу-куна багатий досвід у стосунках, але...»
«А, так, пам'ятаю, що в неї була багата уява. Її настрій трохи скидався на Ліску, але вона була точно жвавішою»
«Коли ввечері треба було лягати спати й гасити світло, вона, напружуючи уяву, кричала на всю ніч: „Якщо не спатимеш — прийде дядько Капуста, забере тебе й замкне в капустині! Усе, пропав!“ — і Наофумі її сварив, а вона кричала ще голосніше»

А, щось таке пригадую.
Тож не було іншого виходу, як покласти її спати разом із паном філоріялом.
Вона була дитиною, яка могла безкінечно говорити з паном філоріялом.
Вона тулилася до нього, оточена безліччю панів філоріялів.

«Негативна фантазерка, але в такому піднесеному настрої й жвава»
«Справді колоритна й жвава. А дядько Капуста — це уявний друг?»

Тут Іцукі, підперши підборіддя рукою, зробив вигляд, що глибоко замислився.

«Дядько Капуста... Наофумі-сане, ваш навик „В'язниця Щита“ — хіба він не схожий на капусту?»
«Не роби з мене того дядька Капусту, гаразд?»
«Але якщо зіставити всі деталі, то виходить, що моя майбутня дитина сприймає Наофумі-сана саме як дядька Капусту. Це незаперечний факт»

Бо ж була та історія з Ко-сан, — додав Іцукі.

«Якщо дитина бешкетує й не слухається, завдаючи людям клопоту, то виховання необхідне, але та дитина була шибайголовою? Мовляв, її ж виховав філоріял, чи щось таке. Той Іцукі та Лісія в тому світі, схоже, були зайняті, тож...»

Тобто проблема була у вихованні Іцукі?

«Негативізм у неї, схоже, вроджений. І шибайголовою вона не була. По суті, добра дитина, але в неї спрацьовувало оте: „Мої батьки — Герої, тож я не маю права вередувати. Якщо я буду вередувати, то створю їм клопоти, і прийде дядько Капуста —“ — і ця комбінація вибухала, через що Герой Лука та його дружина теж розгублювалися»
«Хм... Одним словом, клопітка дитина. Така собі дитина зі схильністю до паніки... чи що?»
«Це було не психічне порушення, а риса характеру»
«З панами філоріялами вона дуже товаришувала. Завжди гралася з паном філоріялом»
«Безтурботні філоріяли й вона — вони просто ідеально зійшлися характерами»
«Ну, жвава — то жвава. Тобто, якщо підсумувати, то в дітей Героїв частіше народжуються здібні діти, так?»
«І до того ж такі, що мало не прорвуть материнський живіт!»

Слова Іцукі влучають у ціль.

«Ой-йой. Дитина пані сестри така жвава, що аж клопітно»