«Навіть я не очікував, що все так обернеться. Але те, що вона отримала по заслузі, — це факт».

Я думав, що отрута діятиме повільніше, що вона мучитиметься довше, а лікування не встигне. Хоча, можливо, варто було використати меншу дозу.

«Он воно що... Тоді перепрошую за непорозуміння».
«Нічого страшного».
«Хай там як, моє чуття справедливості каже: та особа була неймовірним лиходієм, і вона просто підірвала себе сама!»

Філонька бадьоро сказала це старцю.

«Вона ж була принцесою...»
«Ні, схоже, її вже позбавили королівських прав, тож вона — колишня особа королівської крові».
«Але...»

Старий дивиться на спину королеви. Вона тримається мужньо, але в її постаті справді відчувається якась туга.

«Що ж, дурна була. Але... хех, так їй і треба».

Батько посміюється з останніх хвилин Червоної Свині. Я теж посміюся разом із ним.

«Мотоясу, я підозрював його, але він ще й сміється. Щось із ним не так».
«Справді, усі Герої якісь дивні...»

Батько й пані сестра разом схилили голови в нерозумінні. Але годі про це — мою мету досягнуто!

«Бу...»

Залишається Лінива Свиня... але, гадаю, вона не робитиме нічого проблемного. З її здатністю уникати небезпеки вона ж розуміє, що зайві витівки означатимуть смерть.

«Що ж... ситуація склалася вкрай неприємна. Проводити бенкет у такому стані для нас буде складно».
«Це точно...»

Батько повертається до мене, Рена та Іцукі.

«Завдяки Мотоясу все владналося, але їсти й пити тут вам навряд чи захочеться. Може, перейдемо в сад?»
«Їжа потрібна, але... справді, зараз не час святкувати. Можуть виникнути нові проблеми».
«Фу... Темрява повернулася в темряву».
«Саме так».

Іцукі погоджується, а Рен із Блек Тандером промовляє якийсь незрозумілий висновок і киває. До речі, товариші Рена тримаються на відстані від нього. Дистанція стала ще більшою.

«Їсти...»

Філонька засмучена, що не буде того, на що вона чекала!
ХИІІ... Філонька, яка сумує, — це страшно.

«Було б шкода викидати приготовлену їжу! Тож, мабуть, найкраще поїсти деінде!»
«Не те щоб я був у настрої їсти... але, гаразд. Тоді перенесемо їжу в сад і спокійно повечеряємо».

Батько киває, відчуваючи на собі погляд Філоньки.

«...Зрозуміло. Тоді, хоч і в меншому масштабі, ніж планувалося, Герої, прошу, насолоджуйтеся трапезою».

Моя пропозиція пройшла, і ми влаштували фуршет у саду. Незважаючи на дещо стриману атмосферу, Батько та інші весело смакували страви.

«Ура!»

Філонька теж задоволена.

«О, дядько зі списом!»

ХИІІ! Філонька наближається до мене. Вона що, знову битиме?!

«Хм-м?»
«Філонько, який чудовий настрій».
«Чудовий-чудовий!»

Я простягаю їй шоколад, який замовив у коваля для Філоньки та Блек Тандера.

«З-з'їси?»
«Ти знову даєш Філо?»
«Звісно».
«Ура! Дякую!»

Філонька бере в мене шоколад і, жуючи, попрямувала до столу зі стравами. Фух... можна видихнути.

«Це смачно!»
«Справді, страви в замку дуже добрі».
«Бу-е-е...»

Філонька й Іцукі разом зі Свинею-переслідувачкою насолоджуються їжею.

«Пане Мотоясу, тут справді смачно».
«Радий, що вам смакує. Їжте більше, як Філонька».
«Добре. До речі, я щойно розмовляв із пані Філо, і вона казала, що страви її господаря смачніші за замкові».
«Так, справді, страви Батька — просто шедевр. Можу запевнити, Філоньці вони теж сподобаються».
«Он як! Тоді я дуже хочу спробувати! Чи не могли б ви влаштувати?»
«Хм-м...»

Батько, на якого я звів наклеп, тепер може бути прискіпливим. Гадаю, якщо попросити, він приготує, але спершу треба надати йому якісь послуги. Утім, він уже допоміг у цій справі, тож навряд чи відмовить. До речі, Рен їсть, притулившись спиною до дерева й уважно оглядаючи околиці.

«Їжа, їжа! Аха-ха!»

А от Блек Тандер разом із Філонькою гамірно поглинає їжу. Тарілки спорожніють одна за одною.

«Тож, щоб розважити всіх, Філо зараз заспіває!»

Філонька, яка любить веселощі, починає співати.

«Дю-ва-дю-ва~ фу-фу-фу-н~»

Співає а капела. Чути доволі приємний ритм.

«О-о, у тіні світу зло панує~»

Філонька починає співати слова.

«А... а-а-а...»

Іцукі, хитаючись, підбирає з землі опалий листок, прикладає до губ і починає грати на ньому, як на сопілці. І, що цікаво, це стає акомпанементом.

«Бу-е-е...»

Жалібне рохкання Свині-переслідувачки ігноруємо. У мене зараз немає часу на переслідувачів. О? Здається, Батько, Рен та Іцукі колись казали мені щось про чисте кохання. Та байдуже.

«Безглуздо ритмічна пісня, радше у стилі супергеройського серіалу».

Батько оцінює спів Філоньки.

«Але... є підозра щодо звукової хвилі промивання мізків... Вона діє лише на Іцукі? Було б погано, якби там був якийсь підсвідомий ефект...»
«Цей великий Блек Тандер теж співатиме!»

Тепер і Блек Тандер починає співати. Виявляється, він може видавати й доволі високі ноти. До речі, Блек Тандер — це ж Куро, тож такі звуки йому під силу.

«Фу... Темрява виходить на сцену».

Рен починає позувати перед Блек Тандером, який співає.

«Ці двоє теж... І ці два філоріяли галасують і верещать. Філо на їхньому тлі навіть милою здається».
«Хм-м? Господарю, Філо теж заспівати?»
«Не треба».

Ось так філоріяли розважають публіку. Я дивився на це з ностальгією. Адже в Сілдфрідені ми займалися айдол-діяльністю.

Як багато ми зробили в тому циклі. Філоріяли досягли величезного успіху. ...Ах, це все завдяки Юкі.

До речі, Юкі в цьому циклі... так. Можливо, варто запросити Юкі наступного разу. До цього часу Юкі вже відправлена від заводчика й перебуває на іншій фермі для перегонів.

«Що ж... Герої, попри всі події, сподіваюся, ви насолодилися трапезою».

Коли всі закінчили їсти, королева, яка оплакувала смерть Червоної Свині, але тепер, здавалося, намагалася відволіктися розмовою зі старцем, промовила:

«Я хочу подякувати Героям, і насамперед пану Іватані, який став головним дійовим лицем цієї події. Ми хотіли б запропонувати вам компенсацію».

Ага, ось воно що. До речі, наша з Героями репутація в Мелромарку, окрім Батька, зараз не надто добра. Щойно ми повернулися з острова, нас делікатно підштовхують до участі в Хвилях за кордоном. Що ж, для нас це слушна нагода вирушити на нові місця полювання, тож ми, перезирнувшись, вирішуємо вирушити до Духа Черепахи.

«Незабаром острів Карміла поблизу нашого королівства стане активним. Прошу Героїв узяти участь».
«...?»

Батько схиляє голову, не знаючи цієї інформації.

«А... цей острів. Справді, для набуття сили на майбутнє це може бути непогано. Філонько, Лісіє!»
«Так!»
«Бу-бу...»

Іцукі налаштований рішуче.

«Відчуваю запах бурі».
«Г-Герою Меча?»

Товариші Рена з острахом звертаються до нього.

«Ви теж можете йти, щоб накопичити силу темряви. Минулого разу я не взяв вас, бо темряви було замало».
«Т-так! Прошу, візьміть нас!»
«Саме так! Ви повинні пройти випробування, щоб вступити до загону Темних Священних Героїв!»

Від слів Блек Тандера товариші Рена виглядають стривоженими. У них на обличчях написано: «Що тут відбувається?»

«Що? Що там таке?»
«Пан Іватані, схоже, не знає, тож я поясню. "Активізація" — це явище, яке відбувається раз на десять років, коли досвід, отримуваний у цьому регіоні, зростає».

Потім королева чемно й докладно пояснює Батькові все про острів Карміла.

«Підготовка триває вже давно. І я хотіла б запропонувати Героям один великий захід у зв'язку з участю в цій експедиції на Кармілу».
«Захід?»

Обмін товаришами. І тут королева чомусь пильно дивиться на мене.

«Йшлося про те, щоб обмінятися інформацією між Героями та провести частковий обмін учасниками на половину часу перебування на Кармілі. Звісно, за згодою всіх чотирьох сторін...»
«А... Справді, Мотоясу тепер сам-самісінький. Філо — радше товариш Іцукі, ніж твій, і Блек Тандер теж. Он воно що, без тих жінок стало якось незатишно».

Це правда. Філонька та Блек Тандер — філоріяли, яких я зареєстрував як основних, але вони позичені Рену та Іцукі.

«Але... я планувала цей захід, однак, Герою Списа, через те, що сталося з тією розпусницею та її подругою, а пані Елена у шоці відмовилася й каже, що повертається додому...»
«Ну, знаючи тебе, ти, мабуть, притягнеш якусь дівчину, з якою познайомився на вулиці».
«Пане Наофумі... Гадаю, це вже занадто. Хоча вона сама винна, але ж людина померла?»

Пані сестра така добра. Вона переймається за мене. Але це зайве.

«Усе гаразд! Я поповню склад пізніше!»

До речі, саме час забрати Юкі та інших, про що я думав раніше. Ку, Марін, Мідорі теж підійдуть. Щоправда, ці троє не такі жваві, як у першому світі. Цікаво, чому.

А ще треба попросити Філоньку та Блек Тандера, щоб вони наказали Рену й Іцукі не знімати печать Духа Черепахи після Карміли. Якщо сказати, що це шлях зла, вони точно послухаються, а ще можна поділитися з ними кращою інформацією.

«Але в мене є свої справи, тож я трохи затримаюся. Ви всі йдіть уперед, я обов'язково приєднаюся пізніше».
«Справи, значить...»
«Герою Списа, що ви плануєте робити? Чи можу я поцікавитися?»

Королева хоче знати, куди я подінуся.

«Багато чого, але насамперед — зібрати товаришів».
«Он воно що... Це необхідно. Зрозуміло. Тоді прошу приєднатися до нас на острові Карміла».

Отже, план на майбутнє визначено.

Тієї ж ночі. Після бенкету, коли всі почали відпочивати у своїх кімнатах, я постукав у двері кімнати Батька й покликав його.

«Чого? А, Мотоясу, це ти... Що потрібно?»
«Я прийшов розповісти все, що приховував».
«...Зрозуміло. То тут можна поговорити?»
«Хм-м? Дядьку зі списом?»

ХИІІ... Філонька тут. Я досі тремчу перед нею.

«Якщо можливо, хотілося б поговорити наодинці. Або...»

Я дивлюся на пані сестру, яка поруч із Філонькою віджимається.

«Можна й утрьох».
«Тобто без Філо... Тобі так не подобається, коли тебе б'ють між ніг?»

Справа не в тому, що мені не подобається, коли Філонька б'є мене між ніг. Просто я згадую Філоньку з того циклу, і мені стає страшно!

«Бу-у... Філо залишають саму?»
«ХИІІІ...»
«...Фух. Мотоясу аж тремтить... Та й через той випадок із Зелтбулом теж. Філо, хіба ти не мала спати в Мелті?»
«А! Точно! Тоді, господарю, я пішла!»

Філонька пробігає повз мене. І прямує коридором замку до своєї нареченої.