«Що — як?»
«Батько, схоже, боїться, що через зникнення червоної свині Покидьок та інші почнуть чіплятися до вас. Але якщо Батько накаже — я знесу замок і церкву вщент?»
«Та хіба таке можливо, брехня»

Який же він недовірливий.
Тоді, мабуть, варто просто показати свою силу наочно?

«Тоді хай Батько на власні очі побачить мою міць»
«Га? Я ж уже бачив. Зі списа ж виходить промінь, так?»

Промінь зі списа? А, він про Бріонак.
Це лише питання постановки.
Зараз я покажу доказ сили, якому мене навчив сам Батько.
Отже... трохи осторонь є болото.
Візьму-но я за ціль ту місцевість.

«Я, Мисливець за коханням, наказую небу, наказую землі, відсікаю закони буття, з'єдную їх і випускаю гній назовні. Сило Драконових Жил! Разом із моєю магічною силою та силою Героя — стань могутністю, наказує Мисливець за коханням, корінь сили! Прочитай усе суще ще раз і породи хибне сонце!»
«Ліберація Протуберанця X!»

Я завершив магію й жбурнув кулю вогню в ціль.
Магічна куля, яку я кинув, летіла по прямій до цілі, вибухнула, мов феєрверк... і, немов друге сонце, спалила болото вщент.
Гарячий вітер добряче дмухнув, але відстань велика, тож усе гаразд.

«...»

Пані дивиться на полум'я протуберанця, яке я створив, із приголомшеним виглядом.
У цей час ніхто не має такої сили.
Навіть Такта я можу прикінчити без жодних зусиль.
Він із тих, хто гине від одного загону. Отой фальшивий Герой.

О? В очах Філоньки відбивається моє полум'я, і вони так блищать.
За твої очі, ось мій тост.
Моє палаюче почуття, донесися до неї!

«Ну як? Бачите мою міць?»

Батько, вражений, переводить погляд із випаленої пустки, де було болото, на мене.

«Якщо хочете, можу запустити це в замок Мелромарк. Він зникне за мить»

Оце буде кінець цієї країни.
До речі, можна ще й церкву Трьох Героїв перетворити на море вогню, щоб вони відчули гнів божий.
Звісно, якщо Батько цього забажає.
Поки я так розмірковував, Батько повернувся до мене, випростався, наче намагаючись здаватися вищим, і запитав:

«...Припини. Знову ж усе на мене звалять!»

О, схоже, Батько остерігається, що його зроблять відповідальним за все зло, що станеться в Мелромарку.
Ну, знаючи їх, це цілком імовірно.

«Мотоясу»
«Що таке?»
«Ти ж казав, що цей світ — як гра? А як там із методами підсилення? Те, що ти зробив, — це воно, так?»
«А, ви про це? Звісно, розповім. Хоча, чесно кажучи, у ті часи я через власні хибні уявлення сам собі обмежував підсилення»

Я по черзі пояснив Батькові методи підсилення зброї.
Якщо вдасться довести, що це правда, Батько, можливо, трохи мені повірить.

«Спершу — методи підсилення Чотирьох Священних Героїв»
«Спершу? Тобто є ще щось?»
«Є»
«Брешеш»
«Але ж це працює лише якщо вірити щиро»
«Тоді в мене не вийде»

О? Він мені не вірить?
Поки я здивовано дивився на нього, Батько знову зітхнув.

«Тьху... А ти робив щось таке, щоб тобі вірили? Скоріше навпаки — ти ворог. Ти ж той самий хтивий тип, що нещодавно тицяв у мене списом»

А, справді.
За часом від дуелі минуло не так багато днів.
Але відступати тут не можна.
Можливо, якщо я скажу щось, що переконає теперішнього Батька, спираючись на розповіді доброго Батька та Батька з першого світу, це спрацює.

«Хіба вам нема чого втрачати? Батько з майбутнього сказав, що спробував, бо вважав, що від віри не буде шкоди»
«Трясця... Годі казати так, ніби ти читаєш мої думки»

Батько, з виглядом людини, яка неохоче погоджується, почав крутити щита в руках.
Схоже, я вгадав.
Потім Батько приклав руку до чола й похмуро опустив голову.

«...Пане Наофумі?»
«Гуа?»
«Копіювання зброї я не зрозумів, але випадання предметів перевірив. І підсилення теж спрацювало»
«Тобто... виходить...»
«Можливо, ти й не помилявся...»
«Але мені хотілося б, щоб ви помилялися»

Ха-ха-ха! Ось воно — правда!
Це правда кохання!
Філонька — то любов!

«То що, Батьку, знищуємо Мелромарк?»
«...Ти вже котре це питаєш. Тобі просто самому хочеться його знищити, хіба ні?»
«Мені байдуже. Шкідливу червону свиню я вже прибрав, тож хіба що церква Трьох Героїв трохи дратує»

Це ж країна, яка лише створює проблеми.
Можна зараз показати силу Героя, знести все вщент, а на руїнах заснувати країну Батька.
Як у першому світі.

«Можна було б запропонувати піти в Сільтвельт і знищити Мелромарк...»
«Мирний спосіб»
«Де він мирний?»

Те, що залишається простір для переговорів у вигляді війни, — це вже достатньо мирно.
Ні, цього я вголос не казатиму.
Не можна говорити надто радикальні речі й викликати ще більшу підозру.

«Ну, Героїв загалом часто обожнюють, тож до Батька надходило безліч пропозицій про шлюб, і він аж голову втратив»
«Фу... Тобто з мене зроблять племінного жеребця»

У цей момент пані дивиться на Батька.
Якийсь час вони з Батьком дивилися одне на одного, а тоді Батько глибоко зітхнув.

«На жаль, відхиляю. Але щоб не з'явилася друга Рафталія, і щоб вирішити проблему Хвиль, і щоб повернутися до Японії — я маю виконати обов'язок Героя...»

О, який же Батько чудовий!
Який він милосердний!
Після всього цього він усе одно готовий боротися — справжній взірець Героя.
Моя рішучість служити йому, доки я живий, б'є через край.

«То як вирішуються Хвилі?»
«А, вони вже мають бути вирішені»
«Що? Тобто?»
«У першому світі ми вже вбили того, хто називав себе богом і був справжнім організатором Хвиль. Я навіть пам'ятаю, хоч і слабко, як Батько та решта вбили його, і у світ прийшов мир»

До речі, а чому я взагалі застряг у циклі?
Пані з першого світу мала прийти по мене, і я мав повернутися, хіба ні?
Ця частина мені теж не зовсім зрозуміла.

«Раніше я теж потрапляв у цикл, але то було через цей спис... ні, через інший спис — Хвилинну стрілку Драконового Годинника, який створював паралельні світи»

Я коротко пояснив, що вже потрапляв у часовий цикл.
Бо якщо пояснювати детально, це займе багато часу, тож Батько попросив лише загальну картину.

«Цикл, значить... Тобто Мотоясу колись застряг у циклі, вибрався з нього, повернувся в перший світ, убив головного лиходія Хвиль і врятував світ...»
«Саме так»
«Тобто Хвилі — це справа рук людей?»
«Так»
«Хм-м...»

Батько нахмурився й замислився.
Схоже, як і в попередньому циклі, він може дати мені пораду.

«Можливих причин кілька. Перша: спис Мотоясу з якоїсь причини дав збій і знову затягнув тебе в той циклічний світ»
«Але раніше час відкочувався одразу після призову»
«То ж і кажу — збій... Не можна виключити, що він зупинився на півдорозі. Але ж цей спис у тебе прокачаний, так?»
«Саме так. Це Істинна Хвилинна стрілка Драконового Годинника»
«Тоді збій малоймовірний... І ефект "світу, що розгалужується" теж викликає питання»

Батько, який бурмотів собі під носа, підвів голову й знову звернувся до мене.

«Друга: після того, як той "перший світ" став мирним, сталася якась подія, що призвела до загибелі, і цикл виник, щоб цього уникнути»
«Можливо»
«Звідки мені знати. Але ж таке буває, ні? Трохи по-отакуськи звучить, але: щоб зняти продовження аніме, яке закінчилося на успішній ноті, у мирному світі раптом починається нова війна! — ось такий сценарій»

На жаль, я не надто розуміюся на таких речах, але це можливо.
Як-не-як, люди завжди воювали — це закон історії.
Але мені не хочеться такого майбутнього.
Якщо це справді так, я мушу цьому запобігти.