«Це ж та дівчинка, яку Мотоясу малює, щойно випадає вільна хвилина, правда? Рен теж мав її бачити»
«А, та, яку Мотоясу постійно малює. Тоді основний колір білий, а візерунки кольору сакури... очі блакитні»
«Це коли вона у подобі філоріяла. В подобі ангела вона виглядає інакше»
«Та знаю я. Золоте волосся, блакитні очі, вигляд маленької дівчинки. Уже в печінках сидить»

Усі так добре розуміють, це дуже допомагає.
Саме так. Філонька — втілення ангела цього світу.
І при цьому вона — ангел із чистою душею... Чудово.

«Але це всі підказки, які в нас є. Хіба що тільки її доросла форма»
«Це ж світ, що зациклюється. Можливо, вона вже чиясь власність»
«Я це розумію. Але я все одно мушу її знайти»

Батько та інші глибоко зітхають.

«Ну, давай вважати це рушійною силою Мотоясу. Ми достатньо йому зобов'язані, тож просто допоможемо»
«Так... Що б не сталося, ми навряд чи зазнаємо збитків»
«Тож, Мотоясу, маєш інші зачіпки чи вже щось робив?»
«Так. Ось звичайна форма філоріяла»

Я показую малюнок Філоньки з того часу, коли ми вперше зустрілися.
Як же це ностальгійно.
Тоді я ганявся за дупою тієї свині й зустрів Батька з Філонькою, які тягли воза.
Чомусь я вирішив пожартувати, почав глузувати з Філоньки, підійшов до неї — і вона мене копнула.
Щойно згадаю — аж летіти хочеться.

«Ти ж скупив усі яйця, але так і не знайшов її, так?»
«Саме так. Філоньку я не знайшов»
«Хм... Тоді, може, вона потрапила кудись в інше місце?»
«Тож минулого разу Батько, виявивши кмітливість, зробив так, щоб я зміг відібрати лише яйця філоріялів у лотереї яєць, яку проводить торговець монстрами. Але навіть тоді я її не знайшов»
«Ти пояснюєш так плутано, що я не зовсім розумію, але, схоже, ви перевірили всі можливі місця? Схоже, що ви обстежили все, що могло б підходити за часом»

Я кивнув.
Якщо приділяти занадто багато уваги пошукам Філоньки, Батька можуть убити. А якщо випустити Рена та Іцукі з поля зору — вони зірвуться.
Тож цього разу, як Батько й радив, я пильнував Рена та Іцукі.

«Це справді складна проблема. Найбільша проблема в тому, що ми не знаємо, чия вона тепер власність»
«І ще ось що. Цього разу сталося багато подій, які сильно відрізняються від першого світу, правда ж?»
«Так. Я й уявити не міг, що Мелромарк опиниться в такому стані»

Тут Рен та Іцукі показують на мене пальцями.

«Ось у чому проблема. За такого розгардіяшу, яка гарантія, що яйце цієї Філо взагалі вціліло?»

Моє серце голосно калатає.
Щ-що?!
Ви хочете сказати, що яйце Філоньки могло розбитися під час того безладу?
До речі, минулого разу Батько теж казав щось подібне.
Що знайти яйце Філоньки серед такого хаосу — завдання майже неможливе.

«Але я все одно не здамся!»
«Годі-годі, зрозуміймо почуття Мотоясу. Можливо, це й складна проблема»
«Але... знайти те, чого, можливо, взагалі не існує — це неможливо»
«Та годі вам. Можливо, ця Філо могла б вилупитися з якогось із багатьох яєць філоріялів, якби її виростили особливим способом. Цей світ усе-таки схожий на гру. Тож трохи надії не завадить»
«Це оптимістично. Але Мотоясу, схоже, не збирається здаватися...»
«Якщо він здасться, то, можливо, захоче почати цикл спочатку й уб'є нас? Пана Іватані він, певно, не чіпатиме, а от нас із Реном — чи пощадить?»
«Це безглуздя...»
«Пане Амакі, пане Кітамура?»

Від слів Іцукі та Еклер Рен аж випростався, ніби налаштувавшись на бій.
Я вб'ю Рена та Іцукі?
Не можу уявити, щоб таке сталося.

«Пам'ятаєте, королева казала, що торговці відчули неспокій у Мелромарку й завчасно втекли? Тож, можливо, товар у них уцілів»
«Хотілося б вірити...»

Батько дивиться на мене.

«А в цієї Філо є якісь інші особливості чи інформація? Може, вона мала якусь хворобу, чи чимось відрізнялася від інших філоріялів?»
«Філонька була набагато життєрадісніша за інших. І ще вона була трохи ласункою — дуже любила страви Батька. А от мою страву казала, що не дуже смачно»
«Це точнісінько опис усіх філоріялів, які їли страви Наофумі»
«Характер за зовнішністю не визначиш, тож це теж не підказка»

Яка зухвалість!
Так, філоріялів, які полюбляють страви Батька, безліч, але ніхто не любив їх так сильно, як Філонька.

«Говорила вона трохи по-дитячому, відповідно до вигляду. А от запах у неї дуже схожий на Сакурин»
«Тож, якщо зібрати все докупи: трохи дитяча, життєрадісна, біла з рожевими візерунками, у формі ангела — золоте волосся та блакитні очі. Решта — спільні риси філоріялів? І запах схожий на Сакурин»
«То вона, виходить, без особливих рис?»

Що?!
Цей Іцукі насмілюється чіплятися до Філоньки?
Приймаю виклик!

«Аж ніяк! Філонька — справжній ангел!»
«Мотоясу, якщо не збираєшся пояснювати — мовчи»
«Гаразд-гаразд, тоді змінимо питання. У філоріялів же є породи, правда? До якої належала ця Філо?»
«Порода Арія»
«Це найпоширеніша порода... Пане Іватані»
«Хм... Ну й добре. Ще щось?»
«Вона була заручена з моєю нареченою»
«З Мельті? А, тобто я в першому світі спихнув Мотоясу на неї, щоб позбутися клопоту?.. Але зараз із Мельті дружить Сакура, так?»

Батько, який усе записує, дивиться на мене.
Сакура — це Сакура.

«Тож скажіть Сакурі. Якщо вона буде надто близькою з моєю нареченою, Філонька засмутиться»
«А ця Філо схожа на Сакуру?»
«Вона не така спокійна, як Сакура»
«Хм...»

Батько замислено чухає скроню ручкою.
Навіть для Батька це, схоже, надто складна проблема.

«За нашими уявленнями, вона виходить схожою на Сакуру, але поки що Мотоясу не зустрів цю Філо в жодному циклі. Він намагався розрахувати час у Мелромарку, але так і не знайшов»
«Може, попросити королеву знайти всіх філоріялів у країні?»
«Мабуть, так і буде. Ми ж можемо точно визначити самицю філоріяла білого кольору з рожевими візерунками. Якщо так багато ознак збігається, то навіть якщо вона вилупилася й хтось її вирощує, ми зможемо її впізнати. Просто в попередніх циклах було забагато подій і не вистачало часу»
«Але я хочу робити все, що можу»
«Тоді ось що. Сакура має схожий запах... тілесний запах, тобто вона, можливо, родичка?»
«О, справді. Мотоясу, а де ви купили Сакуру та Юкі?»
«На фермі, трохи від'їхавши від Мелромарку»

Це ферма, до якої я можу потрапити будь-коли через портал.
Та родина, що вирощує філоріялів, завжди мені допомагає.
Я купую Юкі та інших саме там, бо одразу видно їхнє походження.

«Тож я думаю: можливо, Філо — родичка Сакури. І якщо ми все одно збираємося на острів Калміра вирощувати філоріялів, то чому б не скупити всіх там? Як гадаєш, Мотоясу?»
«Зрозумів!»

До речі, я ж обіцяв тій фермі показати, якими виросли мої філоріялі, але так жодного разу й не показав.
Чудова нагода.
Продемонструю їм величну й елегантну поставу Юкі, яку я їм рекомендував.

«Тоді вирушаємо, щойно Юкі та інші повернуться з прогулянки»
«Тільки збери достатньо грошей»
«Звісно! Я заберу всю платню за наше завдання! Аж поки королівська скарбниця не спорожніє!»
«Е-ем... Тільки стільки, скільки зможеш донести»

Батько застеріг мене, але я, знайшовши мету, вже не зупинюся!
І ось так ми вирішили вирушити на ферму філоріялів — уперше за довгий час.