Вранці в яйцях панів філоріялів з'явилися тріщини.

«Хм…?»

Батько прокидається від звуків панів філоріялів, які вилуплюються з яєць.

«Вже ранок… аха-ха-ха…»
«Пани філоріяли вже вилупилися»
«О? Ану-ну?»

Батько дивиться на панів філоріялів, які щойно вилупилися й роззираються навколо.

«Ой, які милі, мов курчата»
«Пташенята. Ці створіння потім стануть тими птахами, що тягнуть карету?»
«Дивовижно. Якщо покласти яйце в інкубатор — і за один день вилуплюється»
«Мабуть, це тому, що це інший світ»

Ха-ха, справді, яйця панів філоріялів мають дивовижну силу.
Я не думатиму глибоко про це.
Зрештою, це ж пани філоріяли.

«Хм, пташеня, яке я зареєстрував, — оце»
«Пі!»

Сакуронька бадьоро себе показує.

«Решта двоє — твої, Мотоясу. Імена вже придумав?»
«Так. Батько з позаминулого разу дав їм імена»
«Он як… А які імена?»
«Білу дівчинку звати Юкі, жовтого хлопчика — Ко, а рожеву дівчинку — Сакуронька»
«««Пі!»»»

Юкі та інші дружно пискнули й стали в позу.
Які ж вони милі й розумні.

«Вони якісь тямущі, так?»
«Так, вони дивовижно злагоджено діють разом»
«То сьогодні качаємо їм рівень?»
«Саме так»
«Я чув про паверлевелінг, але, якщо чесно, це означає, що вони швидко ростуть, так?»
«Якщо подумати, це ж інший світ»
«Дивовижно, що тут усе пояснюється іншим світом»
«Напівлюди теж певною мірою ростуть через рівні»
«Хм, фантастичні дива. Не дивно, що це плутають із грою»

Батько ніжно підіймає Сакуроньку й погладжує їй горлечко.
Усім, схоже, приємно.

«А, це нечесно, пане Наофумі. Дайте й мені спробувати»
«Хм»

Рен удає, що йому байдуже, але час від часу крадькома поглядає.
Мене не обдуриш.

«Ну ж бо, Рен, погладь і ти»

Сакуронька чемно до нього горнеться.

«…Нічого не вдієш»

Рен та Іцукі ніжно гладять усіх.
Але я бачу.
Рен та Іцукі гладять невміло.
Юкі та Ко трохи опираються.
А Сакуронька, як спокійна, не заперечує.

«Мм… уже ранок»

Еклер, схоже, отямилася від заціпеніння.
Вона що, весь час у тій позі просиділа?
Здається, ковдру на неї непомітно накинув Батько.

«О, уже вилупилися»
«Так, пане Еклер, хочете погладити?»
«Ні, я на варті, тож утримаюся»
«Яка ж ти затята… Ну та гаразд. То я покладаюся на тебе, Мотоясу»
«Зрозумів»

Виростити Юкі та інших — для мене дрібниці.

«А, Батьку, попросіть Сакуроньку прийняти запрошення в партію»

Зараз Сакуронька не в моїй партії.
Вона ж підпорядковується Батькові.

«Зрозумів. Сакуронько, побудь трохи з Мотоясу, гаразд?»
«Пі!»

Сакуронька бадьоро пискнула, ніби погоджуючись, і прийняла моє запрошення.

«До речі, з уламків яєць Юкі та інших можна отримати зброю приборкувача монстрів»
«Так, зрозумів. Розділимо між усіма»
«Тоді я привезу вам різні подарунки»
«Чекатимемо»
«««Пі!»»»

Взявши Юкі та інших, я рушив у дорогу, поки Батько махав мені рукою.

Що ж, варто подумати, як ефективніше підняти рівень Юкі та іншим.
Принагідно підсилимо й партію через методи посилення.
Щоб Батько здивувався.

Звичним рухом я попрямував у глиб гір Сільтвельт, випускаючи навички та магію.
Це глибше, ніж минулого разу з Еклер.
Тамтешні нетрі, де гуляють дракони та люті монстри!
Втім, я вже звик.

«Eiming Lancer X! Brionac X! Gungnir X! Liberation Firestorm X! Ха-ха-ха! Слабкі! Занадто слабкі!»

Це вже стає моєю звичкою під час полювання.

«««Пі!»»»

Пани філоріяли бадьоро пищать у такт моїм боям.
Це ще більше додає мені запалу.
Принагідно я трохи надолужив рівні, що непомітно просіли.
Я теж гарно посилююся!

У такому темпі ми нишпорили нетрями.
О? Цього разу теж трапляється чимало непоганого спорядження.
Минулого разу я зважав на ситуацію в Мелромарку й змирився, що це спорядження можна використати лише в Сільтвельті, але цього разу хвилюватися нема про що.

Єдина проблема — Батькові не вистачає рівнів і характеристик, щоб узяти це спорядження?
Минулого разу, коли я спробував одягнути Батька, він не міг і поворухнутися.

«Ану, Юкі та інші, час їсти»

Я даю панам філоріялам, які голодно пищать через зростання рівнів, здобич.
Звісно, спершу це був корм для пташенят, куплений на фермі, але він швидко закінчився.
Шлунок панів філоріялів тоді бездонний.
А коли вони скуштують Батькової їжі, то він стане ще бездоннішим — за це ручаюся.
ХА-ХА-ХА!

Треба також обробити туші й приготувати подарунки для Батька.
Ех… Хотілося б, щоб Батько побачив, як я ефективно полюю.
Здається, Батько, сидячи на спині в Сакуроньки, казав, що почувається, як вусатий сантехнік, який дістав зірку.
Мабуть, мені здалося?

«««Пі-пі!»»»

Юкі та інші впевнено ростуть.
Уже за пів дня досягли 40 рівня.
Наскільки ж високорівневі тамтешні монстри?

Ну, ми ж у глибших місцях, ніж минулого разу. Але вони все одно слабші за Духа Черепахи, тож це просто вигляд.
Якщо оцінювати за ігровими знаннями, то добре, якщо вони сягають 120 рівня.
Якщо бити багато — то якось упораємося.

Ах, якби було таке чудове місце, як острів Карміла, я б виростив Юкі та інших до рівня героїв.
Поки що не знаю, коли вони зможуть змінити клас, тож підвищуймо їхні якості.
Це випробування, наскільки я можу їх підняти, поки вони не зможуть нести Батька.
А що з подарунками?

Розмірковуючи так, ми полювали аж до заходу сонця.
На той час Юкі та інші вже минули другу форму й майже набули звичайного вигляду панів філоріялів.
У подобі янголів вони теж милі, але час пташенят минає так швидко.

Ах… утім, Юкі та інші можуть перетворюватися на пташенят, якщо захочуть.
Лунонька — гарний приклад.
Лунонька, яка так любила Кіла.

Цього разу з Кілом зустрінемося ще не скоро.
Спершу треба владнати справи Рена та Іцукі, а потім — рушати до Фобрей.
Колись, звісно.

«Тож повеземо речі для Батька»

Повернувшись до людей, я купив старий віз за гроші й вирішив, що Юкі та інші повезуть зібрані матеріали.
Нічого страшного — розбійників і монстрів просто розжену.
Проблема в тому, що всі матеріали не вміщуються?
Це та сама проблема, на яку я натрапив минулого разу.

«Нічого не вдієш. Залишимо тут на деякий час»

Дропи зберігаються в списі, тож я можу дістати їх будь-коли.

«Ану, всі! Повертаймося до Батька!»
«««Гуа!»»»

Юкі та інші бадьоро побігли, тягнучи віз.
Ох, веселі часи минають так швидко.
Подарунків повно, а якщо продати матеріали та скарби з драконячого лігва — можна збагатіти.
Ха-ха-ха-ха!
Ми весело спускалися нічними нетрями, повертаючись до Батька.