Так і настала ніч.
Це сталося після того, як я, як завжди, спробував підглядати в гарячому джерелі й був відчитаний Батьком.
Сакуронька принесла свою наречену на спині до чоловічої купальні.

«Ой! Сакуронько!»

Батько поспіхом пірнув у воду й відвернувся.
Сакуронька зсадила наречену зі спини й повернула собі подобу ангела.

«Наофумі-і, я знову прийшла купатися разом!»
«Г-гаразд, зрозумів... але, Мельті, тобі зовсім не обов'язково було приходити»
«Ні... я...»

Наречена теж почервоніла щоками й наблизилася до Батька.

«Я теж хотіла купатися разом із паном Наофумі, тож попросила Сакуроньку»
«Що?»
«Бо я, хоч і за рішенням матінки, але ж наречена пана Наофумі. Тож поділити спільне купання — це ж цілком природно...»
«А-але ж тут можуть з'явитися й інші гості... До того ж прийдуть Мотоясу-кун, Коу та інші хлопці-філоріяли»
«Саме так! Це чоловічий сад, і сюди можна заходити лише філоріялам!»
«Ні, ця логіка хибна»
«Не знаю! Я просто хочу бути ближчою до пана Наофумі!»

Наречена глянула на мене з докором, вигукнула, а тоді торкнулася спини Батька.
Батько здригнувся й, наче тікаючи, перемістився в самий кінець купальні.

«Будь ласка, не соромтеся»
«Н-не можу я так. Ти ж дівчина»

Наречена потягнулася рукою до Батька, що відступав, а тоді з жалем прибрала руку.
Що це за поза закоханої дівиці така?
Маючи наречену Філоньку, вона ще й на Батька зазіхає... Ха! Невже вона планує підкорити і Філоньку, і Батька одночасно?
Я, Мотоясу, не дозволю жодних "батько-і-син" комбінацій!

«Це... тому що я ще мала?»
«Що?»

Поки я розмірковував про таке, час не стояв на місці.
Наречена звернулася до Батька тремтячим голосом.

«Удень ви без жодних вагань сиділи поруч із тією найманкою з Шільтвельту. То, певно, пан Наофумі, Герой Щита, через мій вік не хоче зі мною зближуватися?»
«А, ти про Ларсу. З нею все інакше... просто якось так — цікаво з нею балакати, і все. Жодних хтивих думок у мене нема»
«Ні... ви переймаєтеся тією найманкою»

Наречена верзе щось заморочливе.
Сакуронька схилила голову в нерозумінні.

«Мель, ти гаразд?»

Попри турботу Сакуроньки, наречена тиснула на Батька.

«Подивіться на мене уважніше. Бо інакше я... здається, я почну себе дедалі більше ненавидіти...»

Наречена шморгнула носом, затулила обличчя руками й опустила голову.

«Ви збираєтеся отак спокушати Батька! А що ж Філонька?»

Наречена проігнорувала моє зауваження й далі плакала.
Ігнор? Це ігнор, так?

«Мель, усе гаразд. Наофумі й Сакуру не помічає в такі моменти, тож і з тобою так само»
«Що?»

Сакуронька підбадьорює наречену, мовляв, не хвилюйся.
Яка ж вона добра.
Але підкорювати одночасно Батька й Філоньку — це нечесно.

«До речі, якщо сюди прийде Сакуронька, яка схожа на тебе статурою...»

Наречена переводила погляд то на Сакуроньку, то на Батька.

«Слухай. Сакура трохи знає: якби він щось відчував, то реагував би інакше. А коли з тобою поводяться як із належним, то ніяких почуттів нема»
«П-правда?»
«Тоді Сакура приведе ту панду, яку Наофумі кличе»

Бух! Сакуронька перетворилася на філоріяла й перелетіла через огорожу.

«Щ-що?! Що ти зі мною збираєшся робити?! Стій, не наближайся! А-а-а-а-а!»

З-за огорожі долинув такий крик.
А ще за мить — бух! Панда-звіролюда вилетіла через огорожу жіночої купальні й плюхнулася в чоловічу купіль.

«Ой-ой-ой... Що ти взагалі робиш!»
«Ой! Ларсо!»
«Ге?! Це чоловіча купальня?!»

Панда-звіролюда, лишившись у подобі панди, обмоталася рушником.
Рушник у купелі... Яке невихованість.
Та й взагалі, коли волохаті раси купаються, шерсть випадає й завдає клопоту іншим.
Але з тієї ж причини, коли купаються філоріяли, пір'я випадає, і це теж неетично...
Я вирішив не думати далі.

«Я ще коли ти була в купальнику помітив: тобі не неприємно, коли шерсть мокне? Думаю, тобі краще в подобі демонолюдини»
«Не вказуй тут! І взагалі, не вплутуй мене в це!»

Панда-звіролюда знічено відвела очі.
Невже й ти зазіхаєш на Батька?
Я не програю!

«Що це ти раптом робиш!»
«Бачиш? Наофумі зовсім не звертає на панду уваги, правда ж?»
«Т-так, справді. Він розмовляє з нею абсолютно природно»
«Ось бачиш, усе гаразд»
«Не знаю, що там гаразд, але не вплутуй мене в це!»
«О, а от зорегляд під чарку — це дуже в дусі Ларси»
«Я й займалася! Насолоджувалася собі спокійно, поки твій філоріял не прилетів і не вибив мене звідти!»

У руці панда-звіролюди — пляшка з саке.
А вміст уцілів?

«Он воно що... Так. Ларсо, ти така, як я й думав»
«Чого ти там очікував!»

Панда-звіролюда стиснула кулаки й розлючено дивилася на Батька.

«З контексту розмови виходить, що я, мовляв, з таким, як ти, маю якісь стосунки...»

І тут панда-звіролюда м'яко похитнулась і впала, прихилившись до Батька.

«Ой! Лихо! У Ларси запаморочення! Вона пила в гарячому джерелі, і кров ударила в голову! Треба швидше надати допомогу!»

Підлеглі панди заметушилися.
Чого вони так пояснюють усе?
Батько передав панду, що зомліла, Сакуроньці.

«Швидше віднеси її до роздягальні жіночої купальні й одягни! У неї запаморочення, треба охолодити! Мельті, допоможи, будь ласка. Ти ж добре володієш магією води, правда?»
«Т-так! Зрозуміла!»

Наречена, в якій не лишилося й сліду від недавніх сліз, скочила на спину Сакуроньки й, промовляючи водяну магію над пандою, перелетіла через огорожу.

«Мені теж треба швидше!»

Батько вийшов із купелі й побіг до роздягальні.

«Наофумі вийшов!»

Я вже було ступив крок, щоб побігти за ним, як раптом — шелесть! — хтось видерся на огорожу, і мій суперник попрямував до гарячого джерела.
Що він там робить?
Він завис у повітрі над чоловічою купіллю й летить до того місця, де щойно сидів Батько.
Опустив голову до води — і що він там робить?
Та годі, нема коли звертати увагу.

«Хлюп... хлюп... а-ах! Як же файно-о!»

Почувся такий голос. Може, він поклав у купіль гарячі яйця? Ні, певно, просто поцупив і випив ту пляшку, що принесла панда-звіролюда.
Я бачив, як вона впустила її.

Підбирати впущене — яка вульгарність.
А от філоріяли — то зовсім інша річ, вони вишукані.
Розмірковуючи так, я побіг за Батьком.

Зрештою, панда-звіролюда швидко оговталася від запаморочення.
Виявилося, що алкоголь ударив їй у голову надто швидко.
Але сама панда до саке дуже стійка, і, як казали відвідувачки жіночої купальні, вона встигла випити чимало.

До речі, вона пила з чарки? Ні, просто з пляшки.
То, певно, вона добряче хильнула?
А найбільше дісталося підлеглим панди, які взагалі перетворилися на тло.
Кажуть, коли панда-звіролюда впала в чоловічій купальні та ще й зомліла на очах у всіх, вони так перенервували, що теж попадали без тями в гарячій воді.
Яка ж безглузда пригода.

Але за лаштунками цього гармидеру розгорталися значно неприємніші події.
Тієї ж ночі... на останній корабель до Мелромарка, просто перед відплиттям, скочила група людей.
Ми дізналися про це лише тоді, коли судно вже вийшло у відкрите море.

Так... Рен та Іцукі зі своїми загонами, завершивши прокачку рівнів, без дозволу королівства, наче тікаючи, сіли на корабель і відпливли.