— Леді Рафталія, ходімо за покупками.
— Нас хіба зараз не переслідують?
Наразі… Я разом з Ларком, Теріс та Гласс, переховуючись, прямуємо до Піскового Годинника Епохи Драконів, щоб втекти з ворожої для нас країни. І в цей момент, Ларк, наче нічого й не трапилося, запропонував піти нам у місто за покупками.
Я поставила це питання тільки тому, що ні Гласс, ні Теріс навіть не намагались противитись.
— Не хвилюйся, якщо будемо обережні, то нічого поганого не трапиться.
— Так, ця країна не може відкрито об’явити нас у розшук.
— Хах…
Підтримала Ларка Гласс у звичний для себе спосіб.
Оскільки я єдина була проти, то не змогла їх відмовити від цього.
Коли я з Паном Наофумі теж жили на втіках, то ми старались уникати зайвих поглядів… Зрештою, як і сказав Ларк, ніхто на нас уваги й не звернув.
Може це через те, що я сховала вуха й хвіст, як мені й сказали?
— Скільки готовий за це віддати?
— Гм…
Зараз Ларк з іншими намагаються заробити гроші, продавши обладунок власнику збройної крамниці.
Щоб швидше заставити його купити, я трішки показала своє лице з капюшона. А тоді, поклавши пальці на обладунок, промовила засмученим голосом:
— Я дуже любила цю річ. Ви ж купите її трішки дорожче?
Хитрість в тому, щоб сказати останні слова на декілька тонів вище.
Якби тут був Пан Наофумі, він би неодмінно показав на мене пальцем і підтвердив, що я його носила.
— Зажди-но…
Ларк з іншими були приголомшені.
Власник подивився на мене та обладунок, а тоді із зацікавленістю повернувся до Ларка.
— Тоді, як щодо цієї ціни?
Ціна яку він назвав, була вищою від тієї на яку вони розраховували.
— Гей, Леді Рафталія?
— Так?
— Ні, нічого…
Щось трапилося? Ларк з іншими дивно себе поводили.
На цій ноті ми пішли купляти їжу.
— О! Виглядає дуже смачно! – роздумував Ларк, коли дивився на фрукти, які продавала тітка.
— Я теж так думаю!
— У мене найсвіжіші фрукти!
Я оглянула чи немає ніяких проблемних фруктів, і взяла одне в руку.
— Це правда. Ось тут навіть дірки є.
Очі тітки розширилися від моїх слів.
— Якщо в них є гусениці, то вони точно свіжі й смачні!
— С-саме так.
Оточуючі довкола, зацікавилися, почувши мої слова.
Пані… у нас мало грошей, тому не можете дати нам знижку?
Я простягнула суму на третину меншу від тієї, що я отримала від Ларка.
— Що ж… гаразд. Я дам особливу знижку.
Я стиснула руку в кулак. Тепер я навчилась купляти дешево продукти. Пан Наофумі точно би мене похвалив.
Ларк з іншими схилили голови.
А чому тільки я намагаюсь скинути ціну? Хіба Ларк, який був досвідченим шукачем пригод, не повинен був робити те ж саме?
— Ларк, якщо ще щось необхідно, я можу повторювати як мені показував пан Наофумі, поки ти будеш торгувати.
— Ларк… – покликала Гласс Ларка.
Схоже Ларк зрозумів наміри Гласс і кивнув головою.
— Схоже це вина хлопчини. Треба буде обов’язково про це у нього розпитати.
Після цього багато чого трапилося. У моїй руці появилась васальна катана, я возз’єдналась з Паном Наофумі, і ми нарешті прибули до дружньої для нас країни.
Пізніше почався фестиваль з нагоди повернення Кідзуни.
Ми разом з Паном Наофумі насолоджувалися святом, коли ходили між наметами.
Там Ларк знайшов Пана Наофумі і підійшов до нього.
— Хлопче, забув про це раніше, але мені треба з тобою поговорити.
— Так?
— Хлопче, чому ти вчиш Леді Рафталію?!
— Гмм?
Ларк розказав Пану Наофумі про мої великі досягнення під час нашої подорожі.
Як вам? Я навіть без Пана Наофумі навчилась чималому.
І коли я про це роздумувала, Пан Наофумі почав розчаровано на мене дивитися.
— Краще навчай малу Леді.
Га? Чому це звучить так, наче я вчинила якийсь злочин?
Я була обурена цими словами, проте Пан Наофумі на моє здивування, лише схилив голову.
— Ну, ти правий. Я дотепер цього не помічав. Я поговорю про це з Рафталією.
— Пане Наофумі? Що не так? Хіба ви не повинні були сказати “Байдуже. Вміння торгуватись дуже важливе”, або якось так?
— Рафталія, я знаю що змушував тебе до цього, але це погано. Тож… більше не роби цього.
— Га..?
Чому навіть Пан Наофумі?
Коли Кідзуна почула цю розмову, то здивувалась.
— Ну, якщо ти довго була з Наофумі, то по іншому й бути не могло… так?
Потім я ще довго роздумувала, чому Пан Наофумі так легко погодився зі словами Ларка.