— Радий познайомитися, юна пані. Моє ім’я – Кітамура Мотоясу, я один з чотирьох Героїв, що був прикликаний з іншого світу. Відтепер будемо знайомі – представився Мотоясу Рафталії, стоячи перед Пісковим Годинником Епохи Драконів.
— Юна пані, як вас звати?
— …
Рафталія весь час стоячи перед Мотоясу, просто мовчала. Схоже вона відчула моє роздратування.
Так, я зовсім не маю наміру говорити з цими людьми.
— Що вас привело у це місце? Хіба такій дівчині як ви, слід тримати в руках таке неякісне спорядження?
Цей хлоп… Заради жінок готовий на все! Ось вже і до малої дівчинки пристає!
— Ха… — буркнула Рафталія.
Вона щось збирається сказати?
— Огидно! Не нехтуйте мною, тільки через те, що маєте красиве лице! З першого погляду видно, що ви легковажна й пустоголова людина!
У Мотоясу аж посмішка скривилась. Невже дівчата, до яких він залицявся, ніколи йому подібного не казали?
А все-таки, мала дівчинка змогла розгадати його нутро.
Рафталія лише нещодавно пережила тяжку втрату, тож нічого дивного, що вона не хоче відкриватись зовсім незнайомій людині.
— Що ти сказала?! Які грубі слова в сторону пана Мотоясу! Я цього просто так не залишу!
— Хіба все це не через легковажність Мотоясу?
Іцукі просто пожав плечима, а оточення Мотоясу продовжило скандалити.
— А про пустоголовість… думаю все це було сказано через те, як ти легко почав до неї приставати.
— А… Аха-ха, яка молода капризна пані…
Мотоясу вже здався. Все ще гарним хлопцем намагаєшся виглядати? Дратує!
Але мені все ж полегшало.
— Наофумі, де ти знайшов таку красиву дівчину?
— Не бачу сенсу це тобі розказувати.
— Пішли, пане Наофумі. Якщо довго слухати цю людину, у нас вуха зів’януть.
— Т-так…
А? Я звісно також роздратований, але зараз Рафталія виглядає ще більш обуреною.
Через деякий час після хвилі, Мотоясу дізнавшись, що Рафталія є моєю рабинею, самовпевнено кинув мені дуель, сподіваючись її звільнити.
Звільнена Мотоясу від рабської мітки Рафталія підійшла до нього, і…
Темно… Мій зір заполонила темрява… Ненавиджу все це.
Рафталія щосили вдарила Мотоясу по щоці, а потім ставши на нього, продовжила бити його по лиці.
— Мерзенний боягуз! Огидний виродок, який кидає виклик лише тим, кого здатний перемогти! Вмри! Вмри, щоб вибачитись перед паном Наофумі!
— Гей! Ай, Ай! Ця дівчина справді мене б’є! Допоможіть хто-небудь!
Мій зір миттю прояснився. Якого дідька?! Рафталія калічить Мотоясу замість мене?!
— Ах, негайно її зупиніть!
— Немає потреби її зупиняти.
Рен та Іцукі зупинили солдат.
— Він постійно залицявся до всіх дівчат, тож заслужив це.
— Саме так.
— Швидше! Врятуйте Героя Списа від цієї грубіянки! – наказав король солдатам, але ті не змогли нічого вдіяти через силу Рафталії.
— Р-рафталія!
— П-пане Наофумі!
Побачивши мене, лице Рафталії засяяло, і вона підбігла до мене.
— Агх… Вона яндере. Яндере такі страшні… – втік Мотоясу, злякавшись.
Як же це кумедно. Моє роздратування як вітром здуло.
— Ми зробили це!
— Ага, дякую тобі, Рафталія.
— Якщо ви посмієте ще раз підійти до пана Наофумі, я кулаками заставлю вас замовкнути!
Після моєї похвали, у Рафталії піднявся настрій, і вона вдарила кулаками повітря в сторону, куди втік Мотоясу.
Ти так сильно його ненавидиш? Просто чудово.
— Роби як тобі завгодно.
— Так!
— Грубіянка! Таке звірство в сторону Героя Списа! Я цього не прощу!
— Ні, це мої слова! Я все бачила! Коли пан Наофумі почав перемагати, дехто позаду кинув у нього магією! – вказала Рафталія пальцем на принцесу.
— Ха, я не знаю про що це ти. Вгамуй свої фантазії.
— Ні, ми все бачили.
— Це було несправедливо. Скоріш за все, після вашого вчинку, Мотоясу можна вважати програвшим за порушення правил.
— Клята боягузка! Тварюка! Я тебе власноруч приб’ю!
Рафталія кинулась в сторону принцеси.
— П-перестань! – кричала принцеса, накивавши п’ятами.
— Вбийте цю грубіянку!
— Я не дозволю!
Я відбив атаки направлені у сторону Рафталії.
Після чого біля мене став і Рен з Іцукі.
— Я вважаю, що ті хто порушили правила, повинні понести покарання.
— Однак, вона не визнає вину. Чому вона тікає від покарання?
— Кхм… Що ж, виходу немає. Малті, пізніше ти будеш покарана.
— Тату, за що?
Після цих слів, король забрав принцесу.
— Наофумі, можеш її стримувати? Краще обійдемось без зайвого шуму.
— Гаразд.
Чого це Рен з Іцукі мене захищають? В будь-якому випадку завдяки Рафталії, на серці набагато легше.
Наступного дня… Король не захотів віддавати мої гроші.
— Вчиняти таке варварство в сторону пана Наофумі… Вам так подобається за цим спостерігати? – рішуче заявила Рафталія дивлячись на солдатів та Мотоясу.
— Чи було покарано принцесу за вчорашнє? Негайно розкажіть про це!
— Так, я також хочу це почути. – заявив Іцукі, скориставшись цим випадком.
Сьогодні вдача на нашій стороні.
— Кхм…
— Ви так нічого і не зробили? Якщо на це є причина, прошу її назвати.
— Тату! Я не винна! Я просто мстила Герою Щита за всі ті жахливі речі, які він зі мною робив!
— С-саме так!
— Ні… такому ніхто не повірить. Рен з Іцукі виглядали розчарованими. Ну а Мотоясу… він був надто наляканий, щоб влізти в розмову з Рафталією.
— Ніхто не має права заважати пану Наофумі! Інші Герої мусор у порівнянні з ним! До нього треба звертатися більш прихильно, ніж до інших!
— М-мусор?!
— Хах… Я закрию очі на її характер, але вона все одно дивна.
І Герої, склавши руки, разом подумали: “Ну і жахливий характер у цієї дівчини”.
Результат: Інші Герої швидше помітять змову… мабуть.