Ми були на шляху до Шілдвельту.
По дорозі на нас постійно нападали вбивці, відправлені Церквою Трьох Героїв. Паралельно ми билися з монстрами, через що подорож була складнішою ніж очікувалося.
Якось, під час цих подій, батько вийшов з воза, та почав щось буркотіти собі під ніс.
— Скільки вже цих нападів ми пережили… Хоча ми й подорожуємо на північний схід, але чомусь це скоріше схоже на твір “Подорож на Захід”[1]
— Подорож на захід… Здається про цю історію розповідали Герої минулого.
Еклєр кивнула, здається історія їй була знайома.
— Чомусь я не здивований, що цю історію поширили Герої минулого, але мені здається що у Шілдвельті вона не дуже популярна.
— Що ж… Ця історія не дуже відома. Зрештою, вона ж про боротьбу між собі подібними…
— Окрім персонажа Саньдзана, усі інші були напівлюдьми та звіролюдьми.
— Саме так… Але я не можу пригадати, історія ж закінчилася битвою проти звіролюдини бика, чи не так?
— Ні, ні, ні. Це лише одна з подій. У фіналі вони дісталися Індії, дістали сутри, та повернулися додому. Але фінал трохи складніший, тому його зазвичай спрощують.
— Звучить доволі знайомо. Я чув від начитаної свині, що перша частина історії розповідає про Свень Вукона, поки його не запечатали.
— Гм… Тоді якщо Пан Іватані є монахом якого хотіли вбити, то ми виходить, його супутники?
Ну, напевно. Їх трьох теж вважали демонами.
— У всякому разі у нас немає Ша Вудзіна? Тоді, як на мене, це ближче до Момотаро. Опа!
— Мотоясу, у всякому разі, думаю роль Короля Мавп тобі не личить.
— Але… Враховуючи манеру поведінки Пана Кітамури та його зброю, йому хіба не личитиме роль Короля Мавп? Чи я єдина так вважаю?
Коли Еклєр говорить про це з таким тоном сповненим захоплення, батько починає на мене косо дивитися.
— А, ну так… Мотоясу герой списа, і здатен на всяке. Можливо, він дійсно підходить.
— Оп, оп…
Починає ставати веселіше.
— Ото було б добре, якби існувало магічне коло, що здатне вгамувати Мотоясу…
— Думаю його може зупинити лише Пані Фіро.
Батько чомусь кивнув у знак згоди зі словами Еклєр.
— До речі, в нас для цієї історії вже є Чжу Бацзе.
— Так, це ж свиня. Ось вона. – сказав Мотоясу, кинувши погляд на свиню напівлюдину, що з напівзакритими очима стежила за нами.
— Гаразд. Без Ша Вудзина, історія “Подорож на Захід” неможлива, тому краще порівняємо нашу ситуацію з Момотаро.
— Хтось з нас вміє плавати? Гм… Якби тут була сестра[2], вона б чудово підійшла на цю роль.
— А фазанів зіграли б Філоріали. Проте хто зіграв би собаку? Еклер?
Напівлюдина з вовчими вухами вказала на себе, намагаючись щось сказати.
— Пане Іватані, чому собака – я?
— Бо ти дуже серйозна, і одна з псів держ… Кхем, забудь.
— Якось усе дуже заплутано… Сподіваюся колись барди будуть оповідати історії про подорож Пана Іватані.
— Щось мені це не подобається.
Ось так і триває наша подорож.
Окрема подяка за надані скани розділу: Hotaru Filth
Примітки:
[1] Подорож на Захід – класичний китайський роман автора “Ву Чен Ень” (перепрошую якщо неправильно записав) про подорож до Індії. Її головним персонажем є Саньдзан (Тріпітак), Король Мавп – Свень Вукон та Чжу Бацзе.
[2] Ймовірно мова йде про Садіну, яку Мотоясу вважає старшою сестрою.