Подорожуючи до Шілдвельта, ми вирішили переночувати просто неба. Була ідея скористатись порталом і повернутися до міста, але через ризики бути знайденими Церквою Трьох Героїв, ми вирішили залишитися у полі. — Гм-м… Батько довго роздумував перед продуктами, що ми принесли. — Що б сьогодні приготувати? Думаю усім вже набридло просте смажене м’ясо. — Пане Іватані, хіба тут є про що хвилюватися? Табір це місце де вистачає і звичайного хліба з в’яленим м’ясом. Сказала Еклєр, намагаючись заспокоїти батька, а посланці Шілдтвельта кивали у знак згоди. — Дякую вам, але це єдине, чим я можу віддячити вам за мій захист. О-о… Як і очікувалося від батька. Він дуже добрий, і віддячує добром на добро. Треба брати з нього приклад! — Є якісь побажання? — Було б чудово сьогодні поїсти вермішель! – промовив я перше що спало на думку, бо Еклєр з іншими соромилися казати. — Гаразд. Тоді приготуємо це. — Вермішель? У нас хіба є для неї інгредієнти? Це ж те, що ми бачили у місті, так? — Та усе гаразд. У нас є овоч схожий на картоплю, яку знайшла Сакура з іншими. – Батько показав пальцем на овоч. Пізніше він нарізав овочі та скинув їх варити у каструлю. — Коли воно звариться, треба додати сік липкої рослини та перемішати. Коли воно стане густим необхідно розкотити, зробити вилкою текстуру та порізати на невеликі шматочки. А тоді, знову зварити… У перервах між приготуванням вермішелі, батько робив соус на сковорідці. Гм… Я також досить добре володію кулінарним мистецтвом, навіть Рен з Іцукі казали що куховарю я непогано. Може тому я і здогадуюся, що саме зараз готує батько. — Це ж ньокі, так? — Вірно, але оскільки інгредієнти та метод приготування відрізняються, це скоріш псевдо ньокі. Ось… Готово. Їжте, якщо хочете. — Ого-о! Смакота-а! Сакура побачила їжу зроблену батьком, і відразу ж почала їсти. Слідом за нею, приєдналась і Еклєр з іншими. — Смачно. Спочатку я подумала, що це вермішель, але це дуже схоже на макарони, які у минулому поширили Герої. — Гм… Я старався більше відтворити зовнішній вигляд. Знайома з кулінарією людина сказала б, що це скоріш з розряду “картопляних мочі”. — Зробити подібне з таких інгредієнтів… Ви справді Герой Щита. І посланці з Шілдвельта, разом з Еклєр, почали молитися на батька. — Зупиніться! Ви точно не перегинаєте палицю? Давайте їжте, поки не охололо! Коли батько на них дивився, то мав дуже стурбований вигляд