Ми знаходилися на шляху до Шілдвельта… Куди б ми не вирушали, члени “Церкви Трьох Героїв” винюхували місцезнаходження батька, і намагалися на нас нападати. Я вже втомився рахувати вбивць та мисливців за головами, які з’являються через них. — Не можу повірити, що вони досі нас знаходять, – промовила Еклєр після перемоги над вбивцею з Церкви Трьох Героїв. — Хах, ну якщо ти втомилася, то нічого не вдієш. Давайте тут перепочинемо та пообідаємо. Батько почав готувати їжу. Їжа – це важливо, саме тому батько і готує її нам власноруч. А він готує просто неймовірно. Закінчивши їсти та перепочивши, батько почав прибирати, на що Еклєр дивно відреагувала. Так, наче у неї з’явилася геніальна ідея. — Пане Іватані, хоч я і жінка, але навіть я не наскільки самовіддано займаюсь домашніми справами. Може вам вдягнути жіночий одяг, щоб це менше кидалося в очі? — Еклер, про що це ти мелеш? — Звучить чудово! — А? Що це з вами? — Пане Іватані! Обов’язково одягніть жіночий одяг! – сказала Еклєр, схопивши батька за плече. — Гей! Еклер?! У тебе з головою все гаразд?! — Ха… Ха… — Щось не так з їжею?! Ні, думаю ти просто втомилися від Мотоясу та їзди з Філоріалами, що привело до емоційного виснаження… — Пане Кітамура! Прошу, допоможіть мені одягнути Пана Іватані в жіночий одяг! — Хочеш зодягнути батька в жіночий одяг? Але йому це не подобається. Еклер подивилась на мене одержимими очима. — Добре над цим подумайте. Хіба милосердця Пана Іватані, не робить його схожим на дівчину? Вам, як мисливцю за коханням, не здається що домашні справи – не те, що личить чоловіку? Гм… Це правда. Батько настільки обожнює роботу по дому, що навіть не віриться, що він чоловік! — Зрозумів! Я, Мотоясу, переодягну батька у правильну форму. — Мотоясу?! Таким чином, ми швидко роздобули усе необхідне, щоб зробити з нього дівчину. — Що ж, пора для шоу! Та-да! Еклер побачила вигляд батька у його новому обліці. Н-ну… Називати його гарною дівчиною, буде дещо грубим. Звісно лице підходить, але є сильна чоловіча аура. — Так… Думаю я надто переоцінила жіночі риси Пана Іватані, бачачи його поведінку – сказавши це, Еклєр нарешті заспокоїлася. — Може нарешті це зупинимо? Батько насупив погляд, виражаючи своє невдоволення. — Але по правді кажучи, такі дівчата теж є! Тож усе гаразд! Пішли! — Гей! Як і очікувалося, терпіння батька закінчилося, і він розізлився. Опісля, він перестав нам готувати, допоки ми з Еклер не вибачилися. Зрештою, ми вирішили більше не одягати його в жіночий одяг.