Ми знаходилися на шляху до Шілдвельта. Ближче до заходу сонця, я разом з батьком зупинився переночувати в готелі одного міста. — Що ж, тоді на добраніч, Мотоясу. — Добраніч. Попрощавшись з батьком, я разом з Юкі та Коу повернувся до своєї кімнати. Вклавши Юкі спати, я нарешті можу взятись за свою роботу. Думаю матеріалів вистачить. А якщо ні… то якось виплутаюсь. В таємниці від всіх, я збирав пір’я, яке випадало з Юкі та Фіторії. І тепер… я можу створити таку ж річ, як і в моєму першому світі. — Тоді розпочну зі створення очей! Так я і провів ніч, створюючи свою кохану Філоньку. — Добрий ранок, Мотоясу… Сьогодні Сакура обійняла мене уві сні, тому мені було дуже жарко і… — О, добридень, батьку! Батько, зайшовши у мою кімнату раптом завмер. Щось трапилося? — Мотоясу, це що? — Це м’яка іграшка у вигляді Філоньки! Спочатку я хотів зробити велику іграшку Філо, але матеріалів трішки не вистачало, тож я просто зробив її на треть меншою. Для білих частин я використовував пір’я Юкі, а для кінчиків крил я скористався пір’ям Сакури. Решта частин була створена на основі вибіленого пір’я різноманітних філоріялів, яку я використовував замість бавовняної основи. Оскільки іграшку я зробив всього за ніч, вона не дуже акуратна, але я обов’язково виправлю це пізніше. Єдиний її недолік у тому, що вона була не повністю зроблена з матеріалів із Філоріялів. Частина матеріалів була з почвар, яких ми перемагали на шляху. Оперення Філоріяла було крок за кроком створено вручну. Ах… Філонько. Де ж ти?.. — Емм… Мотоясу, ти просто неймовірний швець. — Такий обов’язок мисливця за коханням! — Це звісно чудово… але що ти будеш з цим далі робити? У возі не вистачить місця для цього. Коли прийде Еклєр, вона скаже те ж саме, що і батько зараз. — Таак… Тоді напевно залишимо це тут? Ми попросимо когось у цій країні, пізніше передати її нам. — Гаразд. Я зробив своє рішення. Але раптом… Коли я подивився на мініверсію Філоньки, я почув голос. — Мотоясу, ти справді залишиш Філо? Залишиш Філо тут на самоті? Не стримавшись, я обняв м’яку іграшку у вигляді Фіро. — Я не можу так вчинити! Я ніколи не покину Філоньку! — Хах… Мотоясу вже почав вередувати. І як мені діяти? Дивлячись на мене, батько глибоко зітхнув.