Схоже, мине деякий час, перш ніж ми зможемо відплисти. Ми стояли в черзі для посадки на корабель. Хлопець що стояв переді мною, наче з нудьги, почав озиратися довкола. — Чудово! Зараз сядемо на корабель і продовжимо подорож! Теріс, давай поки оглянемо корабель! — Так, Ларк! Ця пригода зробить нас ще сильнішими! Хах… виглядають як типова дурна закохана пара, в обидвох сенсах. Коли переді мною стоїть така пара, відчуваю деякий стрес. Але оглядати корабель… скільки їм років? Навіть Філо такого б не сказала. Чи я неправий? — Гмм? Що не так, хлопче?! — … Коли він заговорив зі мною, я відвів погляд, наче тут ні до чого. Я не хочу зв’язуватися з ними. — Гей, тебе батьки не вчили дивитися людям в очі, коли говориш з іншими? Агх! Не тобі мені про це говорити! Ми ще й опинилися в одній каюті… Хоч це лише і на один день, але в мене так виразка шлунка почнеться. — Хі, хі, Наофумчик. Я чула від Рафталійки що ти вмієш робити чудові прикраси? Можеш для мене зробити? – Ну, Пане Наофумі… Вибачте. Я не змогла втримати це в таємниці. Чому я? Ми були в одній каюті, і, схоже, Рафталії було так важко підтримувати розмову, тому я був змушений щось сказати. Такі типи дуже надокучливі, коли ти їм відмовляєш. — А, так, так. Зрозумів, якщо буду мати матеріали, щось зроблю. — Справді?! Я дуже щаслива! А я дуже розлючений! — Ларк, як прибудемо на острови, пошукаймо солодощі! — Гаразд, так і зробимо! Солодощі кажете… Нащо їм тоді острови Кальміра? В цьому випадку вони дуже схожі на так званих “солодких пар”. Коли ми прибули на Кільміри, старалися триматися якомога далі від цих двох, і старанно працювали над підвищенням рівнів. Якось вони запрошували нас піти разом на полювання, звісно ж я відмовив. Говорю чесно, я їх не потерплю й кілька годин. Але, я виконав їхню просьбу і зробив їм прикрасу з необроблених дорогоцінних каменів, що я дістав. Хах… Звісно вони легковажні, але будуть набридати якщо не виконаєш обіцянки. Для нормальних взаємовідносин треба виконати свою роботу і забути про них. Хоч я й так кажу, саму прикрасу я зробив лише з цікавості, та й тому, що була гарна руда. — Ось. Прикраса, яку ти просила. Я просто кинув браслет відразу Теріс, яку ми зустріли у порту. Уважно розглянувши браслет, Теріс почала стрибати, демонструючи свою радість. — Вау! Це вражаюче! Круто! Просто неймовірно! Надто абсурдна реакція! — Круто, круто! Це дуже круто! Хлопче, ти, мабуть, геніальний майстер, якщо зміг вразити Теріс своєю прикрасою. — Нічого не знаю! Мене наче й хвалять, а радості зовсім немає. Такі типи… Раніше я не звертав на них уваги, але вони існують навіть в іншому світі. — Круто, круто! Хе-хе, Філо дуже весело! — Філо! Не повторюй за ними! Філо вже почала імітувати Ларка з іншими. Треба триматися від них подалі. — Тоді підемо разом на полювання! В якості подяки навчу вас основам полювання! — Не треба! Ось так ці двоє і приєдналися до нас насильно, і відбирали у нас монстрів. А потім… — Гм? Наофумі, ми нічого не маємо проти вас. — Так, так. Ми не маємо нічого проти, але у нас свої обставини. Хах, у мене зовсім погані передчуття. А ось мої сумніви щодо коси Ларка… перетворилися на впевненість. — Заради мого світу… прошу помріть. Ларк з блискавичною швидкістю підбіг до мене на відстань витягнутої руки, і вже замахнувся косою. Я рефлекторно відбив серп щитом. — Та-а… Схоже з тобою буде важко! — Що ви хотіли зробити? — Що ви робите з господарем~?! Розлючена Фіро вже хотіла напасти, але я зупинив її рукою. Не знаю як відповісти, але бездумна атака приведе лише до зайвих травм. Померти заради вашого світу? Що ви хотіли цим сказати… Мій терпець урвався! — Вибач, але таке наше завдання. — Так, так, є речі які не обговорюються… Тобто не обговорюються? Поставте себе на місце тих, хто був з вами під час подорожі на острови Кальміри, та проводив з вами час на острові! — Здохніть! Годі з мене! Блад Сакріфайс!! Я буду поранений прокляттям, але байдуже. Я змушу вас заплатити за те, що ви мене розлютили! Щось схоже на темно-червоний капкан з’явилося під ногами Ларка й Теріс і розчавив їх обох. — Н-Нііі! Кхах… Прокляття мене поранило, але я ні про що не шкодую. Адже я прибив надокучливу пару. Висновок: не відчуваючи жодної симпатії до Ларка й Теріс, Наофумі без вагання їх вбив.