— Леді Рафталіє, ходімо за покупками. — Нас хіба зараз не переслідують? Наразі… Я разом з Ларком, Теріс та Ґласс, переховуючись, прямуємо до Піскового Годинника Епохи Драконів, щоб втекти з ворожої для нас країни. І в цей момент, Ларк, наче нічого й не трапилося, запропонував піти нам у місто за покупками. Я поставила це питання тільки тому, що ні Ґласс, ні Теріс навіть не намагались противитись. — Не хвилюйся, якщо будемо обережні, то нічого поганого не трапиться. — Так, ця країна не може відкрито об’явити нас у розшук. — Хах… Підтримала Ларка Ґласс у звичний для себе спосіб. Оскільки я єдина була проти, то не змогла їх відмовити від цього. Коли я з Паном Наофумі теж жили в бігах, то ми старались уникати зайвих поглядів… Зрештою, як і сказав Ларк, ніхто на нас уваги й не звернув. Може це через те, що я сховала вуха й хвіст, як мені й сказали? — Скільки готовий за це віддати? — Гм… Зараз Ларк з іншими намагаються заробити гроші, продавши обладунок власнику збройної крамниці. Щоб швидше заставити його купити, я трішки показала своє лице з капюшона. А тоді, поклавши пальці на обладунок, промовила засмученим голосом: — Я дуже любила цю річ. Ви ж купите її трішки дорожче? Хитрість в тому, щоб сказати останні слова на декілька тонів вище. Якби тут був Пан Наофумі, він би неодмінно показав на мене пальцем і підтвердив, що я його носила. — Зажди-но… Ларк з іншими були приголомшені. Власник подивився на мене та обладунок, а тоді із зацікавленістю повернувся до Ларка. — Тоді, як щодо цієї ціни? Ціна яку він назвав, була вищою від тієї на яку вони розраховували. — Гей, Леді Рафталія? — Так? — Ні, нічого… Щось трапилося? Ларк з іншими дивно себе поводили. На цій ноті ми пішли купляти їжу. — О! Виглядає дуже смачно! – роздумував Ларк, коли дивився на фрукти, які продавала тітка. — Я теж так думаю! — У мене найсвіжіші фрукти! Я оглянула чи немає ніяких проблемних фруктів, і взяла одне в руку. — Це правда. Ось тут навіть дірки є. Очі тітки розширилися від моїх слів. — Якщо в них є гусениці, то вони точно свіжі й смачні! — С-саме так. Оточуючі довкола, зацікавилися, почувши мої слова. Пані… у нас мало грошей, тому не можете дати нам знижку? Я простягнула суму на третину меншу від тієї, що я отримала від Ларка. — Що ж… гаразд. Я дам вам особливу знижку. Я стиснула руку в кулак. Тепер я навчилась купляти дешево продукти. Пан Наофумі точно би мене похвалив. Ларк з іншими схилили голови. А чому тільки я намагаюсь скинути ціну? Хіба Ларк, який був досвідченим шукачем пригод, не повинен був робити те ж саме? — Ларк, якщо ще щось необхідно, я можу повторювати як мені показував пан Наофумі, поки ти будеш торгувати. — Ларк… – покликала Ґласс Ларка. Схоже Ларк зрозумів наміри Ґласс і кивнув головою. — Схоже це вина хлопчини. Треба буде обов’язково про це у нього розпитати. Після цього багато чого трапилося. У моїй руці появилась васальна катана, я возз’єдналась з Паном Наофумі, і ми нарешті прибули до дружньої для нас країни. Пізніше почався фестиваль з нагоди повернення Кідзуни. Ми разом з Паном Наофумі насолоджувалися святом, коли ходили між наметами. Там Ларк знайшов Пана Наофумі і підійшов до нього. — Хлопче, забув про це раніше, але мені треба з тобою поговорити. — Так? — Хлопче, чому ти вчиш Леді Рафталію?! — Гмм? Ларк розказав Пану Наофумі про мої великі досягнення під час нашої подорожі. Як вам? Я навіть без Пана Наофумі навчилась чималому. І коли я про це роздумувала, Пан Наофумі почав розчаровано на мене дивитися. — Краще навчай малу Леді. Га? Чому це звучить так, наче я вчинила якийсь злочин? Я була обурена цими словами, проте Пан Наофумі на моє здивування, лише схилив голову. — Ну, ти правий. Я дотепер цього не помічав. Я поговорю про це з Рафталією. — Пане Наофумі? Що не так? Хіба ви не повинні були сказати “Байдуже. Вміння торгуватись дуже важливе”, або якось так? — Рафталія, я знаю що змушував тебе до цього, але це погано. Тож… більше не роби цього. — Га..? Чому навіть Пан Наофумі? Коли Кідзуна почула цю розмову, то здивувалась. — Ну, якщо ти довго була з Наофумі, то по іншому й бути не могло… так? Потім я ще довго роздумувала, чому Пан Наофумі так легко погодився зі словами Ларка.