Наступному ранку в іншому світі, я разом з дівчиною на ім’я Майн, вийшов на луги, а потім ми купили зброю у вуйка зброяра. Після цього ми залишились переночувати у готелі. З невеликим відчуттям тривоги я лягнув спати. Вже завтра розпочнуться нові пригоди! — Гмм… Піднявшись зранку та потягнувшись, я поглянув на вулицю. У замковому місті вирувало життя. Люди та вози рухались вздовж вулиці. Згідно з положенням сонця на небосхилі, зараз близько дев’ятої години ранку. Сьогодні, як ми й домовлялися учора з Майн, ми вирушимо до села та печери поблизу нього. Одягнувши повішану на крісло кольчугу та одяг, я вийшов з кімнати. — Доброго ранку, Пане Герою. За дверима кімнати у столовій готелю, сиділа Майн та снідала наче справжня леді. — Привіт. Я сів навпроти неї і розпочав розмову. — Що ж, Пане Герою. Я повинна сказати вам дещо дуже важливе. — Щ-Щось не так? Сподіваюсь вона не про те, що я нікчемний в бою, бо на це мені складно відповісти. Навіть якщо я буду щосили битися проти почвар, без допомоги Майн у мене нічого не вийде. — Зараз тато ніяк не діє, але треба докласти зусиль, щоб не створювати ніяких проблем. — Га? Вперше про це чую. Що це взагалі означає? — Схоже Пан Герой все ще нічого не розумію. Мій тато ненавидить Пана Героя. Саме тому нам слід тікати із замкового міста, перш ніж він зможе за щось вхопитися. — Тато? — Ах точно, я ж не представилась. Моє ім’я — Малті Д Мелромарк, мій тато – король цієї країни. Приємно ще раз познайомитися. — А-а?! Я на мить втратив дар мови. Значить батько Майн – король? Значить я зараз стою перед принцесою? — Не хвилюйтесь щодо цього. Я просто бажаю врятувати світ разом з Паном Героєм. — Д-дякую за це. — Думаю причина того, чому ніхто не хотів приєднуватися до групи Пана Героя у тому, що у Мелромарці ненавидять Героя Щита. — О-ось воно як… — Не хвилюйтеся про це. Коли люди побачать що Пан Герой є хорошою та чудовою людиною, вони змінять свою думку. Саме тому нам слід уникати пасток, які може влаштувати мій тато. Для цього я і приєдналися до групи Пана Героя. — Дякую тобі за все. Схоже у цій країні ненавидять Героя Щита. Не знаю чому, але напевно мені це пізніше пояснять. — Тоді нам слід покинути країну? — Ні, нам треба отримати визнання людей цієї країни. Втекти лише через нелюбов народу – це наче визнати свою нікчемність. О-о… Майн наче сяє. Так це і є велич принцеси… Неймовірно. Інші світи дивовижні. Чого тільки у них немає… — Але я не маю таких знань, як інші Герої. — Ми вирушимо до гільдії шукачів пригод і знайдемо почвар, які були б нам до снаги. Нинішнього спорядження нам повинно вистачити. — Гаразд. Тоді покладаюсь на тебе, Майн… Чи краще принцесо Малті? — Зараз я Майн. Почувши історію Майн, я вирішив якомога швидше покинути замкове місто. Люди мене ненавидять, і в мене спеціальність, що не підходить для битв, але разом з Майн я справлюся. Від початку нашої пригоди минуло трохи більше ніж 2 тижні. Я все ще продовжую подорожувати з Майн. По дорозі ми зустрічали багато тих, хто хотів приєднатися до групи Героя Щита, але, Майн, бачачи їх наміри, їх проганяла. Є країна, які бажає мати Героя Щита, тож ж шанс, що мене можуть викрасти. У цій країні шанують прикликаного Героя Щита, але щойно він стане незручним, його вб’ють. Без Майн, я був би у страшній небезпеці. — Пане Герою! — Так! За вказівкою Майн я стримав монстра Щитом. А вона атакувала його мечем та магією. Зараз я на 24 рівні. Я відчуваю що став набагато сильнішим, але Майн каже, що цього мало. Нещодавно у нас появився ще один товариш. Це дівчина на ім’я Елена. ЇЇ батько – дворянин Мелромарку, і у неї серйозний характер. Мабуть, тому вона довірилась нам, і приєдналась до нашої групи. — Ха! Елена, як і Майн б’ється і магією, і мечем. — Не можна якось полегшити бої? — В-вибач, я постараюсь з усіх сил. — Нічого страшного. Ви, Пане Герою, і так старанно працюєте. Ви чудово захищаєте. – відповіла Елена махнувши рукою. — Цього разу я випотрошу монстрів… Майн скористалась рахівницею, щоб порахувати прибутки. — Чимось допомогти? Може зараз вам щось приготувати? — Ах, гаразд. Я дістав із сумки сковорідку та почав готувати їжу для Майн та Елени. — Хоч Пан Герой Щита і погано воює, але кухар з нього неймовірний. — А, дякую. — Ні, ні, у бою ви теж корисні. Якби ви трохи бралися за дрібну роботу, нам би стало набагато простіше. А коли ми назбираємо достатньо грошей, то зможемо купити краще спорядження для битв з хвилями. — Дякую вам за все, Майн, Елено. — Нам не треба дякувати, Пане Герою. Просто зробіть усе можливе, щоб врятувати світ. — Вам теж слід навчитися змішуванню. А також торгівлі, ковальству, алхімії, рибалці. Вам ще багато чому треба навчитися. — Так. Я… постараюсь. Результат: Герой Щита став скоріш підкаблучником, ніж Героєм. Чи краще сказати… вже іншою людиною?