— Тоді, нехай Філо першою Підвищить Клас. — Ура-а! Філо прийняла форму монстра та торкнулася Піскового Годиннику Епохи Драконів. В мить, коли Філо його торкнулася, пісок засвітився, пускаючи хвилю у місці дотику. — Тоді ми розпочинаємо ритуал Підвищення Класу! За вказівкою королеви, солдати оточили пісковий годинник, та вилили рідину у рівці підлоги, що нагадували магічне коло. Повільно закривши очі, Філо розкрила обидва крила. Пісковий годинник засяявши слабкий світлом, передав це світло магічному колу на підлозі. Стоячи посередині, Філо теж засяяла. — А тепер, можеш вибрати своє власне майбутнє. — Ах, я щось бачу-у… — сказала Філо із заплющеними очима. Переді мною теж появилися різноманітні пункти, але я відмовився від усіх. — А-а! Так багато усього появилося! Що б мені вибрати-и…. – радісно сказала Філо із закритими очима, вибираючи можливості свого розвитку. Я маю право і самому вибрати, але вважаю що вирішувати долю життя Філо може тільки сама Філо. Поки я роздумував, чубрик на голові Філо, який перетворюється на Ахоґе, коли вона в формі людини, раптом засвітився. — Га? Раптовий спалах яскравого світла осліпив мене. На мить у мене заболіла голова, але пару разів кліпнувши, я знову подивився на Філо. Її зовнішній вигляд дещо змінився? Філо все ще була у формі Королеви Філоріялів, але її ріст став меншим. Філо яка раніше була трохи вищою за мене, тепер стала нижчою у порівнянні зі мною. Через це, тепер на спині Філо ледь-ледь поміститься лише одна людина. Чубрик став більш розкішним. Тепер він схожий на міні корону… якось так. — Схоже ти успішно провела Підвищення Класу. — Значить після Підвищення Класу зменшується ріст? — Знаєте… я не змогла нічого вибрати… Коли я збирався перевірити її силу, Філо в формі людини підійшла до мене, говорячи так, наче ось-ось заплаче. — Щось трапилося? — Я хотіла навчитись плюватися отрутою, але все само вибралося. До того ж вибрався варіант, який раніше був недоступний. Філо колись часто воювала з сильними почварами із подібними здібностями, тому вміння плюватися отрутою було для неї обвіяне романтикою. Не хвилюйся, ти й так будь-кого можеш заплювати своєю отрутою — Я бачив як у тебе засяяло ахоґе. — Бу-у… Рафталія спробувала заспокоїти розчаровану Філо. — Наступною йде Рафталія. — Г-гаразд. Хоча у мене стосовно цього неприємне передчуття. Рафталія як і Філо, торкнулась Піскового Годинника. Солдати таким же чином наповнили магічне коло і воно засяяло. І переді мною так само ж появилися пункти вибору. Раптом ахоґе Філо розділилося на дві частини, і одне з них прилетіло в мою сторону, прямо перед очі. Ахоґе розчинилося перед очима, і в меню появився ще один пункт. Світло крізь мене пролетіло до Рафталії. — Кя-я?! – закричала Рафталія. Потім стався яскравий спалах, з густим димом схожим на туман. У Філо все було дещо по-іншому. Коли дим розвіявся, я побачив кашляючу Рафталію, що з нерозумінням на нас дивилась. Але все ж таки… — Ти дуже зменшилась. — А?! Там стояла Рафталія, виглядаючи точнісінько так, як і при першій нашій зустрічі. Тепер одяг на ній виглядав дуже незграбно, настільки, що навіть рук з під рукавів не було видно. — Що трапилося?! — Схоже у тебе скинувся фізичний розвиток. Так ось чому Філо стала меншою. Значить тепер вони виглядають на свій вік… Людська форма Філо зовсім не змінилась, тому за неї я не хвилююся, але у Рафталії зовсім інша справа. — Так, у напівлюдей що швидко виросли є подібні проблеми… але я думаю що на бойові здібності це не вплине – додала Королева. — Я старалась стати такою як пан Наофумі, а тепер все це стало безглуздим! — Те що ти Рафталія, стала маленькою, не має значення. — А-а? Сестричка зменшилась? — Саме так. Філо підійшла до Рафталія та стиснула їй руку. — Якщо ти стала такою маленькою, тоді ти вже не старша сестричка. — Я все ще твоя старша сестра! — Тоді приємно познайомитися, Рафталієнько! — З поверненням, Рафталіє. Коли будемо повертатись, зайдемо в таверну і я замовлю тобі той обід з прапорцем. — У-у… Тепер Пан Наофумі ще більше відноситься до мене, як до маленької… — Ти про що говориш, Рафталіє? — Га? — Ти ж… і так маленька, ні? — Нічого більше не хочу чути! Рафталія образилась та горячи від обурення, спробувала піти геть, але через свій незграбний одяг, спотикнулась та впала. — Ауч! — Так… Може зміниш одяг, бо в цьому складно ходити? Я тобі підберу щось нове. — Ні, не треба! Не поводьтесь зі мною як з маленькою! — Це так смішно! Хі-хі-хі, – засміялась королева, дивлячись на нас. Що ж, Рафталія у цьому віці викликає у мене посмішку, коли я згадую як намагався тоді замінити їй батьків. Результат: Рафталія стала маленькою.