Діставши з Тиранодракона Рекса невеликий сяючий уламок… ні, скоріше за все кусочок ядра, до нас повернулась Королева Філоріялів. — Я закінчила! Ага. Голос у неї інший, але манера поведінки зовсім як у Філо. Всю загадковість як вітром здуло. — Великий Філо…ріял? — Скоріше велитенська Філо! — А…? На нас дивився великий Філоріял схиливши голову. — Гм-м. Фіторію звуть Фіторія. Тепер я навіть не сумніваюсь. Характер геть як у Філо. Закінчивши представлятися, Фіторія відправила нас на святу землю Філоріялів. Я думав що прийнявши людську форму, вона буде виглядати з Філо як дві каплі води, але це виявилося не так. Як мінімум у них різне забарвлення. Зі схожого у них лише вираз обличчя без будь-якого занепокоєння на ньому. — Так… Що тобі від нас необхідно? — Н-ну… Спочатку розкажи, що зараз поробляють інші Герої… Жодної напруги… Я розказав, чому за нами гнався Тиранодракон Рекс, а також про те, що нас переслідують через сумнівні звинувачення у викраданні Мелті. А також про взаємовідносини між Героями. Вислухавши все… Фіторія відповіла з ображеним виразом обличчя. — Знаєш… Господар Фіторії говорив, що якщо Герої погано себе поводять, то їх треба бонькнути. Тому краще не сваріться! — Що за “бонькнути”? — А…? Бонькнути – це бонькнути, ні? — …Філо! — Що-о? У них схожий характер і вони обидва Філоріяли. Може Філо зможе зрозуміти слова легендарного філоріяла. — Що означає “бонькнути”? — Філо не розуміє! — Ти ж така сама як і вона! Не використовуйте слова, які самі не можете зрозуміти! Подібне було і з магією. Філо теж все пояснювала бахами. Бувши роздратованим, я кинув погляд в сторону Рафталії. — Ну… Я теж не знаю. — Хаах. — Наофумі, довір це мені, – підняла руку Мелті, пропонуючи свою кандидатуру. Що ж, вона подруга Філо, тож напевно зможе її зрозуміти. — Довіряю це тобі. — Гаразд. Ем… Пані Фіторія. — Просто Фіторія. — Ах, гаразд. Фіторія. — Що-о? — Що означає “Бонькнути”? Можеш пояснити більш детально? — Гаразд, Мел. — Гм… – спостерігаючи за розмовою між Мелті та Фіторією, Філо надулась. — Бонькнути це… Коли ти когось хлоп, щоб потім знову його вжухнути. — А що означає “хлоп”? Це коли хтось падає? — Хлоп – це коли Герой робить ось так – сказала Фіторія, горизонтально взмахнувши рукою. Це вона так “хлоп” пояснює? Не дуже я можу розуміти її складні пояснення. — Ага, значить правильно “хлоп” зрозуміла. — А що означає “вжухнути”? — Н-ну… Коли немає хвиль, Героїв можна хлопнути, поки світ не бамкнув. Поки хвилі не прийшли, то все гаразд, можна їх вжухнути, а потім… Хах, вже почало темніти, а ця розмова триватиме ще хто зна скільки. Скучно просто мовчки за цим спостерігати. Поступово, Мелті завдяки довгим розмовам з Філо, змогла потрохи зрозуміти Фіторію. — Схоже, згідно слів Фіторії, якщо Чотири Священних Героях будуть сваритися між собою, то заради врятування світу їх краще вбити і прикликати нових. — Така легковажна поведінка і такі жахливі слова… — Між іншим, Наофумі, а чому ти готуєш? — Я надто довго вас очікував. Мелті витратила гору часу, щоб зрозуміти слова Фіторії. Тим часом, маючи вільний час та порожній від голоду живіт, я вирішив щось приготувати. — Значить, якщо герої себе погано поводять, вона їх бонькне? — Ну, тоді приготую цій дівчинці трохи смаколиків. Хоч вона і каже такі грозні слова, але всередині вона зовсім як Філо, тож не вистоїть перед їжею. Вони вже давно спостерігають за мною, з сяйвом в очах. — Ура. Отримавши від мене їжу, вони дружньо на неї накинулись. — Що ж, тоді продовжимо розмову? — Гм…? А про що ми вели бесіду? Вона… Вже все забула? В решті-решт, Мелті спробувала все нагадати Фіторії, але вона так нічого і не згадала. А після… — І нащо ти тоді прийшла до нас?! — Га? — Бу! Мелонька – подруга Філо! Чомусь… Фіторія вирушила разом з нами. Ну що ж, з таким могутнім філоріялом, ніякі небезпеки не страшні. — Гм? Хіба Мелонька не подруга Фіторії? — Філо теж подруга Мелоньки! — Ахх… Наофумі, допоможи! Ось тільки від другої додаткової Філо, шум просто нестерпний! Мелті зовсім від них втомилась! Результат – двох Філо нам не треба.