Представниця жінок Покидька-2… Як же її там звали? Здається Цугумі. Для її лікування, ми вирушили за різними ліками, які складно отримати.

Хоч її рани й були вилікувані, але та спотворена зброя, яка була створена з сили Духа Черепахи, залишило на ній на диво неприємний ефект.

Ми вирушили за рогами єдинорогів як інгредієнтами для ліків, і щойно повернулися. Дивовижно, але тут єдинороги схожі на тих, які описувалися в історіях. Єдинороги – схожі на коней містичні звірі, з огидною звичкою злітатися до дівичів, і схоже, вони існують також і в інших світах.

Я, Кідзуна, Грасс та Рафталія вирушили полювати на єдинорогів у лісі, але щойно ми ввійшли у ліс, як єдинороги наблизились до мене, та почали їсти траву та відпочивати, тож ми змогли легко їх прибити.

Кідзуна знущалася наді мною та називала “дівою”, про що це вона в біса говорить?

У всякому разі, ми взяли перерву, як закінчили лікувати дівчину Покидька-2. Покинувши кімнату замку де її лікували, я сів у крісло в іншій кімнаті.

— Фух…

Якщо уважніше подумати, Цуґумі та її товариші лютували у світі Кідзуни, використовуючи матеріали з Чотирьох Священних Звірів, які на рівні Духа Черепахи. Тож тут є люди які володіють наскільки рідкісними матеріалами.

— Кідзуна, матеріали з бякко та інших, сильно поширилися.

Думаю саме ці матеріали, Покидьок-2 першопочатково використовував для досліджень.

— Впевнений все що він мав це лише основи, але… так, дещо неприємно все ж поширилося.

— Я чула що ці почвари з’явилися після початку хвиль, я з Грасс та іншими їх винищували – сказала Кідзуна.

Нескладно уявити що ці звірі були як Дух Черепахи у нашому світі, але зрештою, тут сталося чимало неприємних штук.

У нас схожа ситуація, тож я думав як ми повинні розпорядитися з матеріалами після перемоги над Кьо. Хоча… Думаю матеріали з Духа Черепахи будуть продавати, щоб назбирати гроші на реставрацію. Буде чудово якщо вони зможуть правильно скористатись матеріалами, але я цього не очікую.

Навіть якщо Королева з іншими і встановить обмеження, вони все ж будуть поширюватись. Схоже зброя виготовлена з матеріалів Бякко була чудовою, тому немає сумніву що вони будуть використані для збільшення наших сил.

По-перше, вони вже мали час, щоб дослідити Дух Черепахи, використовуючи матеріали з її фамільярів, тому думаю вже надто пізно.

Що ж, якщо хтось і спробує досліджувати подібне, ми просто скористаємось авторитетом героя, і розчавимо їх перш ніж вони створять проблеми.

— Бякко… як було б мило, якби він був котом… Щодо цього, коти ж є і в інших світах, так?

Якщо уважно подумати, то це дивна екосистема. Котів вважають почварами, але коти це ж просто коти…

— Наофумі, у світі в який ти був прикликаний, теж були коти? Коли я нещодавно спіймала рибу, кіт вкрав її. Як у сцені з манґи.

— Бродячі коти… Цікаво, за яким принципом тут існують коти.

— Ну, якщо це обговорювати, то тут немає риби яку ти знаєш. Тож навіть якщо ми довго будемо над цим бити голову, не впевнена що ми знайдемо відповідь.

— А можливо Герої Минулого принесли їх, або створили модифікуючи інших почвар. Думаю це трапилося коли був прикликаний герой з іншого світу.

Було б смішно, якби кота прикликало Героєм.

— Що не так, Наофумі-сама? – до нас підійшла Рафталія.

Стосовно цього… Коли Рафталія ще була малою, ми ходили за покупками у столиці Мелромарку, і я пам’ятаю як Рафталія пильно спостерігала за котом, я так і не зміг зрозуміти, домашній він був чи бродячий.

— Я говорила з Наофумі про існування котів в інших світах. Дивовижно, що ці істоти існують в кожному світі.

— Навіть якщо ви так і кажете, я вперше опиняюся в іншому світі. Мені складно розсудити що нормально, а що ні – прокоментувала Рафталія.

— Ну… вірно. З того що я чула, деякі раси відсутні у світі Рафталії-сан.

Може світи називають “різними” через чималу кількість відмінностей між ними?

Ось у Японії немає ігрового статусу, тим більше почвар. Мабуть, тварин теж можна відносити до почвар.

— Дивлячись на Рафталію-сан, у світі у який тебе прикликали, є раси зі звіриними характеристиками які називають напівлюдьми, так, Наофумі? Чи є у вас напівлюди коти? У вашому світі, є дівчата з котячими вухами, чи чимось схожим, що зустрічаються в аніме?

Я зрозумів що вона намагається сказати. Якби я, коли тільки прибув в інших світ, почув про напівлюдей, також би про це подумав.

Рафталія виглядає як дівчина танукі, що є рідкісним для такої субкультури як звірині вуха у персонажів.

Думаю, напівлюди коти повинні мати схожий на котів характер.

— Котячі вуха… думаю вони існують. Кіл з раси схожий на псів напівлюдей, тож впевнений такі є.

Пам’ятаю Кіл казала що вона з раси собакоподібних.

— Котячі вуха… такі колись були у селі…

Ох, як я і думав.

Рафталія трішки відвернула свій погляд.

… Можливо це були жителі села, які загинули під час хвилі та в наступних після неї інцидентах. Можливо тоді, коли вона дивилась на кота, це нагадувало їй жителів села. А возз’єднання з Кіл було для неї чимось на зразок дива…

— Дівчата з котячими вухами? Вони були милими?

— Рафу! Рафу, Рафу! – вигукувала Раф-чян, наче кричачи, показуючи свою привабливість.

Без сумніву коти милі, але я не вважаю, що Раф-чян погана. Вона танукі, і сильно відрізняється від кота, але все одно чудова. Тому погладжу її, допоки є момент.

— Рафу…

Раніше Рафталія була… Якщо так подумати, в ній було декілька милих деталей. Але зараз вона виросла і виглядає дуже величною.

— Наофумі-сама, прошу, не дивіться на мене таким дивним поглядом, коли гладите Раф-чян. Мені це не до вподоби!

Гм… Не знаю чому, але їй справді не подобається.

… Через хвилі Рафталія втратила свій рідний дім.

А коли Рафталія возз’єдналась з Кілом, і намагалася все повернути, трапився інцидент з Духом Черепахи.

— Сподіваюся, одного дня ти повернеш усіх людей з села.

Ми повинні якомога швидше покінчити з цією безглуздою битву, і почати готуватися до наступної хвилі у світі Рафталії. Водночас я хочу щось зробити для батьківщини Рафталії.

— Так, Наофумі-сама, постараймось.

— Ах! – коли я говорив з Рафталією, Кідзуна яка глузливо дивилася на мене, роззявила свого рота з досадою.

Що? Що вона намагається сказати?

— Рафталія-сан схоже добре доглядає за котами. Ти колись тримала його?

— У мене не було своїх почвар. Але у нас в селі були такі, про яких ми піклувалися разом.

На фермах вирощують почвар, але у них навіть домашніх котів немає… Але, якщо подумати, напівлюди, які мають домашніх улюбленців… ну, це можливо.

Відтепер, я буду тримати Раф-чян як свою домашню тваринку. А Фіро буде моєю почварою.

А чому до речі Кідзуна визначила Рафталію як ту, що добре піклується про котів?

— Схоже одного разу кіт вкрав у Кідзуни рибу, яку вона спіймала.

— Інколи рибалки віддавали рибу котам. Це правда, що коти б викрали рибу, якби у них був шанс.

Мабуть, це історія яку вона почула від рибалок, що були знайомі з батьками Рафталії.

— Але… Я не пам’ятаю, щоб коти хоч один раз крали рибу в сестрички Садіни. Як дивно.

— Зрозуміло… Точно, Рафталія ж з рибацького села. Кідзуна, Рафталія також дуже добре рибалить.

— Рафталія-сан, хочеш порибалимо наступного разу?

— Коли все закінчиться, і у нас буде трохи вільного часу, тоді підемо разом. Разом з Наофумі-самою.

Угх… вона також і мене у це втягнула. Рафталія легко на таке здатна.

І, вона діяла так, наче це для неї дрібниці… оскільки вона з рибацького села, вона, мабуть, й справді чудово рибалить.

— Але Кідзуна, чому ти спитала Рафталію чи був у неї кіт?

— Чому? Ну… це ж очевидно… ти знаєш чому. – з цими словами, Кідзуна подивилась на мене, ледь приховуючи насмішку.

Секунду, це вона про мене говорить?

— Ти ж знаєш, коли ти забираєш покинутого кота, і починаєш про нього піклуватися, то ти йому починаєш подобатися… як ти?

— Кідзуна! Ти щойно назвала мене покинутим котом?!

— Ну, ти ж “Няуфумі”, так?

— Не називай людей звуками котів!

Якого дідька саме “Няуфумі”?!

Пам’ятаю після першої хвилі, Мотоясу зіткнувся в дуелі зі мною, за звільнення Рафталії. Я розумію що був у той момент грубим, але ж не називати мене через це котом!

— Ем… – напевно з точку зору Рафталія, я не був покинутим котом.

Але… схожу репліку я чув від одного старшокласника. “Ти поводишся як кіт” – сказав він. Ніхто не повинен про це знати.

— Хоч ти так і кажеш, Кідзуна… але ти хіба також не кіт?

Перш ніж я помітив, біля Кідзуни з’явилася Грасс, і запитала у неї.

— Що у мені так схоже на кота?!

— Я про твою самостійність. Подумай, скільки разів мені доводилося тебе вишукувати, коли ти раптово йшла на рибалку, нікого не попередивши?

— Угх…

Що ж, Кідзуна має надзвичайну пристрасть до рибалки, на яке ми не можемо закрити очі.

— Ясно, в такому разі Грасс схожа на собаку.

— Можеш казати що забажаєш. Твоя супутниця, Рафталія-сан, також на неї схожа.

— Це так. Це вельми проблематично для нас обидвох – сказала Рафталія звертаючись до Грасс.

— Так, вони обидва набридливі коти – відповіла Грасс Рафталії.

Грасс відноситься до мене і до Кідзуни, як до котів, дратує.

— Чому ми знову ведемо розмову про котів…?

— Йшлося про те, що було б простіше, якби бякко був котом, так?

— Ох, точно. Ми просто скаржилися.

Коти.. Я просто вважав що вони домашні тварини. Подумати тільки. Коли я купив яйце з якого вилупилась Фіро, я купив її з наміром з наміром піклуватися про нього, незважаючи на те, який монстр вилупиться, і продати його, коли більше не зможу про нього піклуватися… Але я ніяк не зможу отримати кота з лотереї яєць.

Такі як коти, у цьому світі вилуплюються із яєць… ну, звучить цілком можливо. Здається кролепіри також з них вилуплювалися. Природа почвар така загадкова. Можливо це значить, що це різні види, хоч і дуже схожі.

— Як би сказати… У цьому світі, це звучить так, наче коти схожі на йокаїв та б’ються з почварами. Ось як Некомата.

— Я з таким билася. – відповіла Кідзуна.

— У моєму рідному місті такі є. Хоча, вони є почварами. – продовжила Грасс.

— Якого дідька, вони існують? Хоча… у світі за який я відповідаю, є Нуе, тож і Некомата повинні існувати.

— Кідзуна-сан вміє піклуватися про котів, але я думаю Наофумі-сама краще від мене піклується про котів.

Я відчув як Рафталія мене підбадьорює.

— Ну, бачачи як Наофумі піклується про Фіро-чян, я також думаю що він добре піклується про тварин.

— Справді?

— Рафуу! – я гладив шерсть Раф-чян прямо як кота.

Коли я був малим, пам’ятаю як грав з домашнім улюбленцем мого друга по сусідству. В цілому, тварини було доброзичливими, тож ніяких незручностей я не відчував.

Мені також розказували, що домашні тварини більше прив’язувалися до мене, ніж до своїх господарів. Коли я очікував свого друга в його кімнаті, поки він був у ванній, прийшов його кіт і лягнув мені на коліна. Друг повернувшись із ванної розказав, що цей кіт не з тих, хто буде спати у когось на колінах. Кіт проснувся і відразу ж пішов.

Також у молодості, я знайшов зграю бродячих котів, приніс їм сушених сардин та нагодував їх. Це не найкраще що я робив, але це було тим не менш цікаво.

— Коли ти жив у Японії, ти мав одного дома?

— Наофумі-сама… – з хвилюванням поглянула на мене Рафталія.

— У нас не було дома домашніх улюбленців. Мій молодший брат якось підняв через це галас, і коли ми вирушили у зоомагазин, він відразу ж перестав докучати батькам щодо цього.

Мабуть, все було не так, як він того очікував. Це було егоїстично не брати відповідальність за життя.

— Кідзуна, ти напевно здогадалася чому його брат перестав докучати з цієї причини, так?

— Схоже що так. Судячи з реакції єдинорогів, ця причина більш ніж ймовірна. – погодилася Кідзуна.

— Це так. Я тоді почула себе дуже самотньою. – Рафталія погодилася з ними двома

— Про що це ви?

Вони говорять про те, чого я не знаю.

— Також це пояснює, чому Еснобарт відреагував на нього таким чином.

— Так, Кідзуна, ти мала кота?

— Ні… Все гаразд, в мене ж є Кріс…!

— У мене є Фіро та Раф-чян, тож думаю у цьому плані ми схожі.

— Рафуу!

— Хоча це не так вже й погано…

Рафталія скривилася і на цьому ми й закінчили нашу розмову про котів.