Отак я й привів Батька та інших до села панд.
　Як же тут знайомо.
　Так чи інакше, це село, куди ми почали частіше навідуватися, відколи панда й Батько потоваришували.
　Іноді навіть зупиняємося тут, щоб перепочити — настільки це спокійне село.
　Батько з минулого циклу теж тут відпочивав.
　Вони з селом старшої сестри по черзі давали йому прихисток.

— О-о... тут повно панд. Місце, як із мрії!

　Видно, як в очах Батька блищать іскри.
　Він щоразу так радіє.

— І бамбуковий гай тут є, усе як належить! Ва-а... яка ж тут атмосфера!

　Озираючись навколо, Батько попрямував до села, і біля входу сільська панда помітила нас.

— О? Мандрівники, мабуть?

　Трохи насторожено озвалася до нас сільська панда.

— А, так. Ми мандрівники, почули, що тут є село, і вирішили завітати.

　Батько з діловою усмішкою відповідає сільській панді.
　Сільська панда оглянула Батька з ніг до голови, а тоді перевела погляд на мене, Зоу й старшу сестру старшої сестри.
　Потім знову пильно подивилася на Батька.
　Певно, їй не віриться, що сюди прийшла людина.
　До того ж, кажуть, напівлюди й звіролюди при першій зустрічі відчувають від Батька якесь дивне відчуття.
　Батько каже, що це, певно, сила Священного Щита чи щось таке.

— Он воно що... Тоді ласкаво просимо. Мабуть, нелегко було сюди дістатися. Мандрівники, не можемо запропонувати розкішний прийом, але відпочиньте в селі як слід.
— Так, дякуємо за турботу.

　Щойно обмінялися привітаннями, як сільська панда швидко пішла геть, прямуючи до будинку діда панди.
　Певно, доповісти, що прийшли якісь незрозумілі типи.

— Оце домівка Ласи... Справді, інакше й не скажеш — тут повно її родичів.

　Зоу теж озирається навколо й задоволено киває.

— О-о, а в цьому селі є те знамените місцеве вино?

　Старша сестра старшої сестри, схоже, переймається вином.
　Здається, минулого разу вона теж шукала тут вино.
　Пригадую, тут справді робили якесь вино. Може, якщо попросити, продадуть?
　Але якщо подумати, я жодного разу не приїжджав сюди без панди.
　Не знаю, як воно буде, але проблем бути не мало б.

— Ай-яй, для любителя панд це ж справжній рай!
— А ти що думаєш, Наофумі?
— Ну, панди справді милі. Кажуть, у зоопарку в них досить гострі очі, але коли я був, таких не бачив.

　Батько розповідає, як ходив у зоопарк дивитися на панд.
　Каже, панда їла бамбук, а потім ніби помахала йому лапою — було дуже весело.
　А ще панда підійшла понюхати крізь скло, і всі кинулися фотографувати, тож його виштовхали з черги.

— Отож у зоопарку мені так і не вдалося побачити її зблизька.

　Кумедна історія Батька.
　А от я, коли ходив на побачення зі свинею, більше дивився на свиню, ніж на тварин.
　Бо знав, що якщо довго дивитися на тварин, свиня образиться. Тоді й парк розваг, і зоопарк — усе одно. Свинарник, та й годі.
　Трохи заздрю, що Батько вміє так тішитися життям.
　Отак ми гуляємо селом панд і шукаємо крамниці.
　Тобто заїжджий двір чи таверну.
　Навіть у маленькому селі таверни зазвичай є. Вони слугують місцем відпочинку для селян.
　Я вже кілька разів бував у цьому селі, тож знаю планування, але Батько та решта тут уперше.
　Утім, зазвичай ми зупинялися в домі панди, тож тепер, як мандрівники, перевіряємо таверни.
　Заходимо до невеличкої таверни. Зазвичай там і ночівлю можна знайти, якщо попросити.

— Елмело, схоже, не влізе... Хоча вона більша за таверни в Мелромарку.

　Зоу — надзвичайно великий звіролюд, тож їй потрібна таверна відповідного розміру.

— Не переймайтеся. Я звикла ночувати просто неба.
— Але ж усе одно...
— О-о...

　Ми так собі балакаємо біля таверни, ще не вирішивши, де зупинимося, коли до нас підійшов прийомний батько панди.
　Він павич-звіролюд.
　Ну, враховуючи й минулий цикл, я його досить добре знаю, тож упізнаю прийомного батька панди.

— Добридень. Рідко коли в це село заходять мандрівники.
— А, добридень. Так, почули, що тут є село, і вирішили завітати.

　Батько з усмішкою відповідає на привітання прийомного батька панди.

— То з чим же ви, мандрівники, завітали сюди? Якщо маєте якісь труднощі, можу допомогти.

　Прийомний батько панди, схоже, відповідає за прийом гостей і вирішення питань.
　Він спершу з'ясовує, з якою метою мандрівники прийшли в село, оцінює, чи вони небезпечні, а тоді вже або приймає їх, або, якщо вони прийшли з комерційною метою, веде переговори.
　Батько, схоже, це зрозумів: глянувши на нас, він, як представник, відповідає прийомному батькові панди з діловою усмішкою.

— Ну, половина — це просто цікавість, а друга половина — почули, що в цьому селі живе дуже вправний боєць, тож хотіли б трохи з ним поговорити. А, не лякайтеся. Ми зовсім не маємо наміру ворогувати.

　Як розповів Батько пізніше, він вирішив, що краще сказати чесно, ніж плести якісь дурниці.

— Хм... Не пригадую, щоб у цьому селі був хтось настільки вправний, щоб про нього говорили мандрівники. Розкажіть-но докладніше, де ви почули цю чутку й про кого саме йдеться.
— Це лише чутка, тож якщо питаєте, хто саме — я лише краєм вуха чув у найближчому містечку. Дуже неточна інформація.

　О-о... Це ж Батько в режимі ділових переговорів. Він ухиляється від питань прийомного батька панди, який намагається з'ясувати джерело чутки, даючи розмиті відповіді.
　Я б міг і сам усе підтвердити, але Батько жестом руки зупинив мене, тож я мовчу.

— Невже заради перевірки якоїсь чутки ви подолали такий шлях. Клопітно вам.

　Прийомний батько панди відповідає насторожено, з іскрами в очах.
　Схоже, він відчув, що Батько щось недоговорює.

— О-о...
— Хм-м...

　Старша сестра старшої сестри й Зоу, схоже, теж усе зрозуміли й вирішили більше нічого не казати, просто спостерігаючи за розвитком подій.

— Згідно з чуткою, колись він був дуже вправним бійцем, але тепер усамітнився й живе в цьому селі.
— Тоді це, певно, дуже літня людина. Можливо, вона вже й померла.

　Це ж непряма відмова познайомити. Він, схоже, не збирається представляти Батькові діда панди?

— Хто зна. А якщо так, то хіба в селі про це не розповідають? Я б хотів помолитися на могилі.

　Тут Батько робить ще один крок уперед.
　Мені здалося, що очі прийомного батька панди трохи звузилися.
　Я думав, він добродушний чоловік, який любить дітей, але він уміє й так відповідати.

— О-о, мандрівники-и?

　Тут маленьке панденя зазирає до нас.
　Почувши голос, Батько всміхається й легенько махає рукою.
　Прийомний батько панди, ніби попереджаючи, хитнув хвостовим пір'ям, відганяючи дитину.
　Батько це помітив і кивнув. Мовляв, не треба хвилюватися, ми нічого не зробимо.
　Хм... Без панди вони дуже насторожені, і розмова, схоже, не зрушить з місця.
　Хоча, може, й зрушить?