Батько пояснив слону про те, що сталося зі старшою сестрою, і розповів, що планує займатися цирковою діяльністю як работорговець, щоб зібрати й допомогти тим, хто став рабами в землях Еклера.

«Зрозумів. Я — Ермеро Пухант, мандрівний лицар, що подорожує різними країнами, аби розширити свій кругозір. Прошу, прийміть мої найщиріші вітання»

Слон прийняв позу вірності в стилі Сільтвельта.
Ого, слон налаштувався серйозно.
Він хороший слон, тож я його підтримаю.

«А цей пан...»
«Так. Мотоясу, Герой Списа. Він трохи незграбний, але Ермеро, з тобою все було гаразд?»
«Так. Мене зацікавило доручене завдання, тож я приєднався, але маю намір довести його до кінця, що б не сталося»
«А що саме тобі доручили?»
«Охорону та догляд за цими малими»
««Пі-пі!»»

Юкі та компанія бадьоро себе проявляють.

«Он воно що, ти добре доглядаєш за філоріялами»
«Перепрошую...»

Слон теж цікавиться Батьком.
Не хвилюйся.

«Звісно, він охоронятиме й Батька. Він об'їздив багато країн, тож навіть просто розмова з ним дуже пізнавальна»
«Так, приємно познайомитись. Якщо він іще й вправний у бою... то, можливо, зможеш провести бойові тренування для рабів, про яких я піклуюся, окрім Мотоясу?»
«Так»

Ентузіазм слона не знає меж.
Ну, слон же — покращена версія Еклера. Він універсальний слон, який навіть керуванням землями зайнятися може.

«Тоді розраховую на тебе»

І ось так слон став частиною цирку.
Під час шоу з паном філоріялом слон вбиратиметься й допомагатиме пану філоріялу в елегантних танцях.
До речі, після розмови слон, розчісуючи власні вуха, мов волосся, тихо промовив: «Ласа, ти помилилася з вибором роботи...» — і співчутливо зітхнув про панду.
Не хвилюйся. Колись Батько приведе панду.

«Гав-гав!»

Вольф здалеку гукає Батька, мовляв, ну скільки можна чекати.

«Ага, Вольфе. Зрозумів, зачекай»
«...Цей раб справді інстинктивно до вас горнеться»
«Слухняний і хороший пес. Спершу я думав, що він дикуватий, але... сподіваюся, до нього повернеться розум»

На слова посланця Сільтвельта Батько висловив свої думки.
Його контролюють інстинкти.

«Той раб...»

Слон тут примружив очі.

«До речі, слон же відомий боєць і на арені Зельтбуля. Щось знаєш?»
«Ні... Просто здається, ніби я його десь бачив...»
«Кажуть, він програв у важливому бою на арені й набрав величезних боргів. Щось пригадуєш?»
«Колізей у Зельтбулі — безжальне місце, тож втручатися в чужі справи там — табу. Але... вибачте. Не можу згадати»
«Нічого страшного. Головне, щоб він колись зміг опанувати свої інстинкти»

Схоже, Вольф лишає враження на багатьох.

«Сонце вже сідає, тож усі вечеряємо й готуємося до завтра!»
«О!»
«Гав-у!»

І цього вечора ми знову насолоджувалися стравами Батька.

««Пі-пі-пі!»»

Юкі та компанія теж бадьоро повечеряли й подрімали.
Після їжі Батько доглядав доручених йому рабів.
Кролячий чоловік, завдяки масажу, вже значно краще рухає рукою в суглобі.
Помісь ящіролюда, здавалося, про щось замислилася.
Я тим часом знайомив слона з паном філоріялом та іншими.
А цієї ночі я займатимуся прокачуванням Юкі та компанії. Вночі підзаробимо!
І ось, перед виходом.
У тимчасовому наметі була перегородка, і я пішов туди, де був Батько.
Посланець Сільтвельта теж чекав там.

«Хр-р-р...»

І ось, біля Батька, Вольф, якого він вичісував, так і заснув.

«А, Мотоясу. Що сталося?»
«Піду піднімати рівень Юкі та компанії»

Хоч слон і тут, але я доручаю йому командування паном філоріялом та іншими, з якими ще можуть бути проблеми з дисципліною.

«І ще треба відправити Батька до старшої сестри»

Оскільки стан старшої сестри теж турбує, уночі Батько вирушає до Зельтбуля, до старшої сестри та інших.

«Ага... Точно. І ось що... Я нарешті зрозумів, що у Вольфа є одне тривожне місце»

Досі він хоч і горнувся, але тримав певну дистанцію й не міг отак міцно заснути.
Батько, розчісуючи шерсть Вольфа, обережно... розсуває її так, щоб було видно.
А там — безліч шрамів, схожих на вогнепальні поранення.

«Це не зовсім звичний тип шрамів»
«Так. Це схоже на сліди від вогнепальної зброї, але... це магія чи щось таке?»
«Важко сказати. Кажуть, у колізеї Зельтбуля проводять і досить незвичні поєдинки»
«І ще... ось тут і тут»

Батько перевертає Вольфа й розсуває шерсть на животі.
Там був шов після операції — ніби йому розрізали черево.
Далі він розсунув шерсть на потилиці — і там теж був схожий слід від операції.

«Сліди, ніби йому розрізали живіт і навіть колупалися в голові... У Вольфа досить дивні шрами. Мене непокоїть, що він не просто підкорений інстинктам, а що над ним проводили якісь експерименти»
«Досить небезпечний раб. Цей»
«Щодо складних ран на кінцівках — сподіваюся, лікувальна магія Мотоясу чи ліки допоможуть»
«Батькові теж варто потренуватися й вивчити магію»

У спеціалізованих знаннях Батько розбирається краще.
Але якщо займатися продажем ліків, це призведе до того самого, що й раніше, тож цього уникаємо.

«Так. Постараюся»
«...Няв-в»

Чи то снить щось, Вольф легенько смикав лапами, задоволений.
Щоб не розбудити Вольфа, Батько обережно накрив його ковдрою й підвівся.

«Нумо ходімо»
«Зрозумів!»

Батько зайнятий і керуванням рабами, і доглядом за старшою сестрою та іншими.
Тож я швиденько відправив Батька до Зельтбуля.
Біля лікарні, де перебувають старша сестра та інші, я попрощався з Батьком і рушив своїм шляхом.

Мчу щодуху в гори!
Ну що ж, веселе полювання починається!

«Еймінг Лансер X! Бріонак X! Гунгнір X! Ліберація Фаа-Ай X! Ліберація Фаєршторм X! Ліберація Проміненс X! Ха-ха-ха! Слабкі! Занадто слабкі!»

Звичне підняття рівнів у горах — полювання на драконів і грифонів!

«Гʼя-а-а-а-а?!»

Ретельно викошую їх і перетворюю на досвід для Юкі та інших, панів філоріялів!
Крики монстрів лунали навкруги.

««Пі-і-і-і!»»

Юкі та компанія радісно сидять у мене на плечах і волають.
Приємний час.
Здобуті трофеї я відкладав на оплату лікування старшої сестри та інших і на найм слона.