І ось, коли я чекав... до фортеці під'їхав візок, яким керував знайомий напівлюд. Примруживши очі, я побачив, що в візку сидить Батько. Схоже, жодних проблем не виникло.

«Зачекайте трохи!»

Я миттю зняв приховування й вийшов перед візком, піднявши руку.

«Ой...? Це ж Герой Списа»
«Що? Мотоясу?»

Візок зупинився з фирканням, і Батько зійшов із нього.

«Ми не бачились із позавчора. Що сталося, Мотоясу? Невже ти прийшов провести мене, бо я виїжджаю за кордон?»
«Виникли різні обставини. Тож я хотів би дещо обговорити»
«Е? Ну, добре...»

Ох, Батьку, як же я скучив. Це перший Батько після перезапуску — у певному сенсі, Батько, схожий на Фреон-тян. Можливо, я зустрічав його, коли він був приголомшений шоком від Філоньки, але для мене він усе одно Батько.

«Батьку. Далі розгорнута сувора мережа охорони, і знайшлися ті, хто планував убити вас, щойно ви спробуєте виїхати за кордон»
«Що? Справді? Ну... якщо послухати твою розповідь і слова людей із Сільтвельта, то це звучить правдоподібно, але мені казали, що все вирішиться мирно»

Так воно й було б із наказом королеви. Але є безліч тих, хто таких наказів не слухає.

«То що ж робити? Доведеться їхати в обхід чи таємно перетинати кордон...»
«Про це не турбуйтеся. Я вже все владнав»

Та фортеця вже порожня.

«Але ситуація складна. Справа в тому, що після того я перезапустив час і повернувся сюди»
«Що? Ти перезапустився? Що це означає?»
«Довга історія, але тоді я був у ситуації, коли час перезапускався одразу після призову, якщо хтось із Чотирьох Священних Героїв помирав. Схоже, далі Батько загинув, і час перезапустився. Але цього разу я повернувся в день перед перезапуском»
«Он воно що... Отже, тут переплелося багато складних обставин. Тобто ти повернувся в цей перезапуск, щоб запобігти моєму вбивству»
«Саме так»
«Тоді... з огляду на весь досвід перезапусків, що, на твою думку, варто зробити, Мотоясу?»

Хм... Якщо чесно, фортеця вже майже впала, а через портал можна миттєво дістатися до Сільтвельта. Тепер, коли я возз'єднався з Батьком, безпека майже гарантована, тож варіантів дуже багато. Може, просто відправити Батька до Сільтвельта?

У... Пам'ять ніби в тумані, але відчуваю, що варто спробувати інший шлях, ніж раніше. Понад усе, варто випробувати те, чого я навчився від Батька та інших у тому перезапуску, коли ми всі разом вирушили до Фобрея. Спогади про Арка теж спливають. Відчуваю, що була якась розмова, якої не можна вести, аби не нашкодити Батькові. Але є речі, про які можна говорити.

«Батьку, ви збиралися до Сільтвельта, але я прошу вас піти зі мною заради мене»
«Гаразд. Якщо це твоє прохання, Мотоясу, я складу тобі компанію»
«Е-е...»

І ось посланець із Сільтвельта спантеличено дивиться.

«Перепрошую за раптову зміну планів. Але якщо поїхати до Сільтвельта просто зараз, у майбутньому через це виникнуть проблеми»
«Що саме станеться?»

Я пояснив посланцю з Сільтвельта події майбутнього. Ну, що стосується Такта — це можна владнати заздалегідь.

«Неймовірна історія, але цілком правдоподібна»
«Якщо захочемо, можемо дістатися туди миттєво. Але чи не могли б ви зачекати з поїздкою до Сільтвельта?»
«Миттєво... У переказах я чув, що Герої мали силу робити таке. Гаразд, я згоден»
«Тож, Батьку. Чи можна нам спершу возз'єднатися з Кро через портал?»
«Гаразд, зрозумів. Тоді повернімося. Хоча це буде швидке повернення»
«Саме так»

Але водночас я маю чітко продумати, що в цьому перезапуску можна зробити лише зараз. Запрошую Батька до загону, а також запрошую посланця з Сільтвельта.

«Візок поки залишимо тут?»
«Ні, мої підлеглі доставлять його до найближчого міста. Він може ще знадобитися пізніше»
«Розумно. Тоді рушаймо. Спис-Портал!»

Зі свистом ми миттєво перенеслися до замкового міста Мелромарка.

«Ого... Справді, із цим можна миттєво дістатися навіть до Сільтвельта»
«Тоді я цього не вмів»

Ось що означає інформаційна перевага, отримана через перезапуски.

«Виходить, два дні шляху зникли в одну мить... Але нічого не вдієш»
«Що ви робили ці два дні, Батьку?»
«Після знайомства з посланцем Сільтвельта та його супутниками ми повільно їхали візком. По дорозі ночували в заїжджих дворах, але там було гамірно. Доводилося кілька разів змінювати маршрут, тримаючись насторожі»

Он воно що. Отже, ви розминулися.

«А, Мотоо, з поверненням!»

Кро вийшла зустріти нас, коли ми повернулися до заїжджого двору.

«Пі-пі»

Пташенята пана філоріяла теж вітали нас. Оскільки ми ще не підвищували рівні, вони ще не виросли.

«А, Нао, з поверненням!»
«Хм-м?»

Батько схилив голову, дивлячись на Кро. Схоже, він не пов'язує Кро в подобі янгола з подобою філоріяла.

«Кро. Прийми подобу пана філоріяла»
«Гаразд!»

Із бавовною Кро перетворилася на подобу філоріяла. Ця постать майже не відрізняється від Блек Тандера. Хіба що очі справляють враження м'якших, ніж у Блек Тандера?

«Ого, це справді ти, Кро!»
«Ага. Мисливець за коханням, здається, згадав свою долю й подався за Нао... за Абсолютним Бар'єром»
«А... он воно що. Ти вживаєш дуже своєрідні слова, Кро»
«Це круто?»
«Т-так, мабуть. Цікаво, ти завжди так говорила...»

Коли Батько похвалив її, Кро задоволено всміхнулася.

«Філоріял — дивовижна істота. Ти казав, що шукаєш Філо, Мотоясу. Ну що, є надія знайти?»
«Звісно, я зміг знайти Філоньку»
«Це добре»

Саме так. Філонька — це Сакура-тян. А в цьому перезапуску Сакура-тян ще не вилупилася. Тож це той перезапуск, де вона стане Філонькою.

Це справжня удача. Це ідеальна нагода випробувати метод, про який казали Батько та інші в попередньому перезапуску: виростити Сакуру-тян як Філоньку, не завдаючи болю Батькові. Для цього треба якнайшвидше дістати яйце. Пригадую, що в цей час яйця Сакури-тян, яка стане Філонькою, немає в торговця монстрами в Мелромарку.

«Хотілося б одразу забрати Філоньку... але якщо вилупити її яйце просто так, вийде не Філонька, а Сакура-тян»
«Справді?»
«Сакура-тян — дорогий пан філоріял, і вона є сама собою. Але цього разу я хочу спробувати метод зустрічі з Філонькою, якого навчили мене Батько та інші в попередньому перезапуску»