«Хрю-хрю! Хрю-ю-ю-ю-ю-ю-ю!»

Не треба навіть, щоб Арк перекладав! Свиня в істериці верещить. Від свинячого вереску навколо загриміло — заворушилися.

«Це повна чорнуха! Усіх вас на забій відправлю!»

Шкода, що не можна відвантажити цю свиню свинокоролю Форбрей! Свинокороля вже нема через Такта.

«Що ж воно вилізе? Цікаво подивитись!»
«Не ліз би ти без потреби дивитись на відповіді, але схоже, що тут нічим добрим не пахне».

Го-кун, повний ентузіазму, і Арк, трохи роздратований, мовили.

«Можна разом із Бріонаком прикінчити!»
«Хрю».

Свиня тут зухвало всміхнулась. Що б ти не замислював, переді мною це марно.

«Гуа!? Гуа-а-а!? Гуа!?»

І тут, як на зло, привели пана філоріяла й приставили лезо до горла!

«Хрю-хрю-хрю».
«Овва... який банальний хід».
«"Агов, Герою Списа-Покидьку, ти в нас відомий, я тебе знаю. Якщо ти смикнешся — голові цього філоріяла кінець, зрозумів?" — ось що він каже, Мотоясу».

Це... заручник!?

«Тьху! Ця свиня-а-а-а! Якщо ви хоч волосину з голови пана філоріяла зачепите — не пробачу-у-у!»
«Е? На Мотоясу це діє?»

Го-кун дивиться на мене здивовано.

«Ні, Мотоясу не може рухатись. Ми ж останнім часом разом живемо, ти маєш розуміти».
«Ну так, але ж... Те, що він не може рухатись, навіть коли в заручники взяли зовсім незнайому дитину, — це ж навпаки вражає, ні? Адже тут просто птаха взяли в заручники».
«Звісно, Священна Зброя обирає людину як героя, тож навряд чи вона обрала б когось без сильного почуття справедливості».

Якщо людина готова вбити заручника разом із тим, хто його тримає, коли в заручники взяли незнайому дитину, — то з такою людиною щось не так. Арк відповів Го-куну з легким виснаженням.

«Повністю влучний контрзахід проти Мотоясу. Ці гнилі типи в таких справах дуже кмітливі».
«Сумно, так. З іншого боку, Мотоясу хоч і дивак, але в своїй принциповості викликає симпатію».

Чого ви так спокійно базікаєте!?
Тьху... Це вкрай скрутне становище.

«Хрю-хрю-ю-ю!»

Щойно свиня вереснула, її поплічники звернули погляди... не на мене, а на Арка й Го-куна.

«О? Невже ми ціль?»
«Вони запечатали Мотоясу, тож тепер вважають загрозою нас?»
«Хрю-хрю!»

Свиня показує пальцем на Арка. Щойно вона це зробила, Арк легенько почухав щоку, нахмурився, ухилився від випущеної стріли, а магію не став уникати... вона просто пройшла крізь нього!?

«Того кота-звіролюда взяти живим!»
«Вперед-о-о-о!»

Поплічники свині лавиною посунули на Арка, шикуючись у формацію, із списами та сітками в руках.

«Хрю-хрю!»

Далі свиня вказала на Го-куна, і, схоже, наказала магам у тилу атакувати. Чути заклинання. Заклинання перешкоджальної магії...

«Гуа! Гуа-а-а!»

Скрип... Щойно я спробував розтулити рота, щоб прочитати заклинання перешкоди, лезо на шиї пана філоріяла зрушило, і виступила кров. Мовляв, не рухайся!?

«План діє як задумано».

Тут із глибини будівлі підійшли якісь типи... Судячи з мого бойового досвіду, переродженці, схожі на Такта. Вони йшли з усмішками, впевненими в перемозі. Рідкість. Їх аж кілька.

«Ви! Переродженці!»
«Судячи з усього, Мотоясу теж зрозумів. Так, у них душі прогнилі аж до носа крутить, оці».

Го-кун підтвердив!
Щоправда, відчувається, що рівень у них високий, як і в Такта.

«Не рівняйте нас із тими невдахами нижчого ґатунку. Ми — найсильніші істоти, що перевершують усе».

Жодної різниці. Стандартна передмова. У нашій практиці з переродженцями немає сенсу вести діалог — щойно побачив, одразу ліквідовуй. Бо з ними неможливо порозумітися, і всі вони дотримуються теорії "сильний має право на все", але щойно програють — починають ниттям і криком проштовхувати свої абсурдні теорії. Мертві не говорять — найкращий спосіб це душу разом із тілом знищити. Але зараз життя пана філоріяла — пріоритет. Як же мені подолати цю ситуацію?

«Чого ви копаєтесь!? Навіть кота зловити не можете!»
«Жах просто».

Переродженці, промовляючи це, підганяють підлеглих, що шикуються проти Арка.

«Слухай, нам казали, що тут такий супротивник, що довелося будити нас, нашого страхового плану... але схоже, нічого особливого».
«Та жінка, за розповідями, програла героям цього світу — ганьба та й годі».
«Ну, далі ми підхопимо. Хе-хе-хе...»

Вони про саму червону свиню кажуть, чи що?
Поки я схиляв голову, переродженці глянули на Арка, а тоді повернули погляд до нас. І, розкривши долоню, розірвали порожнечу...

«...Наказую я, джерело сили. З'явись!»

Зі свистом з'явилися мій спис і щит Батька... ні, схоже, зброя, яку називають Священною Зброєю. За формою це посох... але він відрізняється від посоха Покидька і формою, і всім іншим. Відчувається, що це зброя вищого рівня, ніж посох Покидька. В інших переродженців теж з'явилася зброя, і вони взяли її в руки.

«Посох — Священна Зброя, відмінна від цього світу, та ще й вищі духи-артефакти... Судячи з опору духів, вони не визнають вас власниками. До того ж, силоміць протащити це в цей світ... Хоч мені й незручно це казати, але це справді блюзнірство».

Го-кун із зітханням каже переродженцям, що його це відштовхує.

«Визнають? Що ти верзеш? Я своєю силою змушую їх визнати й використовую. Ось так і користуються зброєю. І до речі... у Священної Зброї справді є спосіб дати безмежну силу».

Переродженець явно пишається. Що ж це таке? Відчувається, що він щось робить і з іншими речами, окрім тієї зброї, що тримає. Через спис я відчуваю, що духи Священної Зброї та духи-слуги зазнають жахливих страждань.

«Ха... Сумно. Я чув про це, але... Так-так-так. Ти, схоже, залишок того, хто спустошував цей світ, — особливий екземпляр, якому якийсь тип, що називає себе богом, доручив певну місію».
«Хм».

Пізніше Го-кун розслідував і розповів мені, що це був один зі спеціальних слуг, яких червона свиня підготувала про всяк випадок. Цього переродженця запечатали в кристалі, щоб він вижив навіть якщо світ загине, і за певних умов печать знімається, і він починає діяти. Схоже, це був механізм, активований появою Арка. Судячи з історії, червона свиня спершу дала йому насолодитися другим життям у якомусь світі, потім підкорила Священну Зброю, дарувала нове тіло в іншому світі й зробила фігурою на крайній випадок. Серед переродженців, якими керує червона свиня, він вважається елітою.

«Герой Списа і ти, птаху, стійте спокійно. Бо інакше вб'ю. Ану! Швидше ловіть того кота!»
«...»

Арк нахмурився й мовчки дивиться. У тому погляді... щось таке. Дуже тривожно. Чому? Моя холоднокровна частина схилила голову.

«Я чув про це, але... Знаєш, цього я пробачити не можу».

Повільно заплющивши очі, Арк... різко розплющив їх із гострим блиском і звернув погляд на переродженців.