Батько трохи попірнав... і раптом поверхня води засяяла.

«Пха!»

Зрештою Батько виринув на поверхню.

«Наофумі, щойно поверхня води засяяла. Щось сталося?»
«Ага, на дні озера є велика діра, схожа на... вхід в інший простір, і над нею знаки риби й м'яса, а далі ще один бос чекає».
«Бос? Що за монстр?»
«Хм... щось на кшталт кита з рогами. Назва — Володар Моря. Звісно, у воді. Досить просторе особливе поле».

Здриг! — Рен аж затремтів.

«Рене, чого ви боїтеся?»
«Я-я боюся?! Хм-ф! Не розумію, про що ти кажеш».
«...»

Я, Іцукі та Батько мовчки дивимося на Рена.
Звісно ж, озеро ми розколоти не можемо. Як ми перевірили, увійшовши в підземелля, гіммік, що підходить Пеклю, не змінився.

«Загалом, я не можу нормально рухатися у воді, бо в мене роздуваються защічні мішки, а Мотоясу теж не зможе. Тож, Рене, йдіть битися разом із Наофумі».
«Наофумі, замани того боса сюди».
«Я пробував використати навички, щоб притягнути його, і підходив ближче, але щойно він виходить за межі поля — одразу перестає переслідувати».

Як завжди, Батько все вже перевірив заздалегідь.
Батько завжди все ретельно перевіряє.
І ця перевірка чудово загнала Рена в кут.

«Тож пірнайте з Мотоясу й прикінчіть його на одному подиху».
«Проткну-проткну!»

Разом із Батьком — на боса.

«Рене, годі впиратися. Просто йдіть!»
«Н-ні! Я можу зосередитися на магії й так зробити внесок у бій!»
«А якщо вхопишся за мене й виставиш меча вперед — я пронесу тебе й атакую замість тебе?»

О, Батько й для Рена придумав, як воювати, навіть якщо той не боєць.
Тобто Рен просто тримає меча, вчепившись у Батька, а той проносить його повз ворога й атакує замість нього.

«Якщо так боїшся, що не вистачить подиху, то вдягни той костюм, що випав із боса, якого ми щойно вбили. Він явно натякає, що треба ним скористатися!»

Батько дістає костюм Пенгу.
Це костюм, що імітує Пекля.

«...»
«...Справді. До речі, ми у такому вигляді — ми що, вважаємося монстрами? Схоже, є ефект зміни раси».
«Хтозна?»
«Я приміряю!»

Щойно я беру костюм від Батька, як він змінює розмір. Схоже, можна вдягти. Одягаю.
І ось я в каптурі у формі пінгвіна.

«Пекль-Усавні-Мотоясу!»
«Отак і йди! Мотоясу!»
«Упертість Рена в небажанні лізти у воду — це певною мірою гідно поваги. До речі, якщо я вдягну це, чи зможу я скасувати роздування защічних мішків?»

Іцукі простягнув руку, тож я зняв каптур і віддав йому.
Іцукі накинув каптур і зайшов у воду, але, як і очікувалося, защічні мішки роздулися, тож він одразу вийшов.

«...Не працює. Схоже, пріоритет має початкова раса, тож зміна раси не діє».
«У Іцукі пріоритет — плавучість... чи що? Тобто ефекту немає?»
«Схоже, це декоративне спорядження без ефектів, окрім зовнішнього вигляду».

Схоже, це просто каптур у формі Пекля.

«...»

Іцукі чомусь надягає каптур, що перетворився на костюм Пенгу, на Рена.

«А...»

Очі каптура почали сяяти.
Зі мною та Іцукі було інакше.

«Схоже, якийсь ефект спрацював».
«Н-немає жодного ефекту!»
«Не брешіть. Сяйво очей на каптурі все видає».
«І взагалі, чому ти надів його на Рена?»
«Просто перевірка. Схоже, на нас із Мотоясу ефект не діє, а от Рен, вдягнувши його у формі феї, може активувати».

Рен клацнув язиком так голосно, що ми всі почули.

«Що це таке! Схоже, сама доля велить мені пірнати разом із Наофумі!»
«Трохи по-підлітковому звучить, але... може, це реагує на твою схильність до водяної магії?»
«Підозрілі знаки риби й м'яса, які ми бачили при вході в те поле. Можливо, це вказівка битися у формі Пекля та Інурта».
«Тьху...»
«Тобто...»

Рен підійшов до проходу на наступний рівень, куди він раніше дивився, і перевірив.

«У тому напрямку, схоже, на наступний рівень, були знаки моркви й горіхів. Схоже, гіммік змушує нас розділитися й битися з різними цілями».
«Чому такий розподіл! Хай би були морква й риба! Подумайте про збалансоване харчування!»

Рен закричав у небо. Луна рознеслася підземеллям.
Морква — це кролик, тобто я, таке тлумачення.

«З огляду на зброю, у Мотоясу є гарпуни та спорядження для підводного бою, тож він більш придатний».
«А якщо Мотоясу у формі Пекля, то й сумісність зі зброєю гарна».
«Не все так, як хочеться».
«У-у...»
«Та годі вже... Рене, не треба так опиратися».

І ось Рен, якого Батько поніс на спині, неохоче пірнув в озеро.

«Тоді, Мотоясу, ходімо прикінчимо нашого боса й повернемося».
«Краще б я пішов із Батьком, а не з Іцукі, але нічого не вдієш».

Тож ми з Іцукі рушили в наступну кімнату, і там з'явився монстр на ім'я Володар Землі — щось схоже на дракона з розпеченої магми.
Жар такий сильний, що аж хутро тліє.

«Схоже, бій швидко закінчиться».
«Ґру-у-у-а-а-а-а-а-а!»

У відповідь на слова Іцукі Володар Землі заревів, тупнув об землю — і запустив у нас Земляне Займання.
О... Я теж умію використовувати подібну навичку, тож це доволі зворушлива зустріч.

«А я відповім своїм Земляним Займанням X!»

Моє Земляне Займання підкинуло Володаря Землі в повітря.

«Ру-а-а-а-а-а—?!»

Вже зрозуміло, що цього достатньо, аби його вбити.

«Якщо Мотоясу вб'є його сам, буде нецікаво. Це вже стрілянина по трупу, але про всяк випадок — Орлиний Пронизливий Постріл X!»

Старн! — Іцукі завдав добиваючого удару, і Володар Землі розсипався тінню та зник.
Залишилися лише деталі моделі.

«Отак... коли зброя прокачана й рівень високий, усе стає занадто легким».
«З Іцукі разом — ані цікавості, ані чорта».
«Що?.. Ну, байдуже. Власне, з огляду на ситуацію, схоже, що на мені спрацює кролячий костюм, але що тоді буде?»
«Вдягнете?»

Дістаю кролячий костюм.
Іцукі у відповідь дістає костюм Сквирела.
Не хочу, щоб Іцукі його вдягав.

«Ну, перевірку відкладемо. Візьмімо цю модель і возз'єднаємося... Але, як би це сказати...»

Іцукі озирнувся, і я теж глянув — схоже, це досить просторе поле. Наче вулканічний пояс.
До речі, схоже місце було в бою з Хвилею, яку відчував Пісковий Годинник Дракона, що, за чутками, був у великої пані філоріял, у місці, якого немає в людей.
Пам'ятаю, у першому світі Батько доручив мені битися там.

«Боса вбито, тож повернімося до решти».
«Еге ж».

Тож ми з Іцукі одразу повернулися до підземного озера.