«Пане Мотоясу! Вам не обов'язково казати зайвого!»
«Куля, від якої важко дихати... невже це——»
«Пане Наофумі, більше не кажіть! Той я і теперішній я йшли зовсім різними шляхами, тож не звертайте уваги!»
«Не будемо згадувати Героя Лука з першого світу, але я міг би поставити тебе в сховище, яке створив Гаеріон, і стерегти тебе»
«Пане Гаеріон, якби ви колекціонували пана Наофумі — це ще можна зрозуміти, але який сенс колекціонувати мене?!»
«Ні, давайте без цього, гаразд?»
«Глибокого сенсу немає. Наофумі, навіть якщо в Гаеріона є хист милуватися Наофумі, він не робитиме того, що Наофумі не до вподоби»
«Те, що ти кажеш "милуватися" — теж якось дивно»
«Саме так, супернику! Я не дозволю такого!»

Колекціонувати Батька?
Справді, Батька в попередніх циклах було чимало, тож я вже дещо назбирав у своїй пам'яті.
Бо ж Батько буває різний.

«Я ж кажу, що не робитиму цього. А, але кажуть, серед минулих Імператорів Драконів був один такий, що перемагав Героїв, поглинав їх, тримав ні живих, ні мертвих і використовував як джерело сили»
«Пане Гаеріон, вам не соромно таке казати?»
«Навіть якщо так зробити, Гаеріон не отримає бажаного Наофумі, і не зможе дивитися йому в очі. Це порожньо. До того ж, якщо таке зробити, інших Героїв призвуть, і мене точно вб'ють. Рівень загрози різко зросте»
«Справді, це ж чиста небезпека. Мабуть, варто радіти, що Гаеріон-тян не має такого наміру... Принаймні вона нешкідлива»
«Сексуальні домагання до пана Наофумі справді припинилися. Треба подякувати панові Наофумі за те, що він приборкав пана Гаеріона»
«"Приборкав" — це грубо. Краще скажи, що він покохав мене»

Гу-ф... Суперник!
Скільки ж психологічної шкоди ти мені завдаси?!
Іцукі з огидою глянув на мене, з рота якого текла кров, а тоді перевів погляд на суперницю.

«Іцукі, раджу не зважати на те, чому в пана Мотоясу йде кров з рота. Певно, він наступив на міну»
«Мені кортить запитати, але добре. Цікаво, яким був пан Наофумі, який покохав пана Гаеріона, в очах пана Мотоясу»
«Це Батько, який був настільки відданий мені, що продав своє тіло супернику! Гу-ну-ну-ну...»
«Щось мені здається, що пан Мотоясу дуже сильно помиляється»
«Він просив мене товаришувати з Героєм Списа і скеровувати його. Я намагаюся дотримуватися цієї обіцянки»

Гу-ну-ну... Оце так!

«Тобто, в результаті пан Гаеріон став таким, а пан Мотоясу — ще дивнішим, так?»
«Хм-м... Схоже, для пана Мотоясу я — тема, на яку краще не наступати. Мабуть, безпечніше не говорити про це»
«О, Батьку... Ви — той, хто заради мене поставив на кін своє тіло й віддався супернику»

Я підношу молитву спокути Батькові.

«Це вже просто віра»
«Коли моляться не на мене, а на іншого мене — це якось дивно... Якщо потраплю в інший цикл, певно, теж стану об'єктом поклоніння»
«У певному сенсі, пана Мотоясу можна назвати ревним вірянином Героя Щита»
«Хіба це так формулюється? Хіба він не вірянин філоріяла?»
«Він вірить в обох. У величну пані Філо та її батька, всезнаючого і всемогутнього бога Наофумі»
«Іцукі, як завжди, влучний. Настільки влучний, що я навіть не можу заперечити»

Отак, поки я молився, Батько та решта обмінювалися думками.

«Справжні Герої відрізняються від тих, що в переказах, к'ю»
«Так. Але від цього наша робота не змінюється. Іцукі! Якщо щось станеться — покладайся на мене. Можливо, на мене не завжди можна покластися, але я викладатимуся на повну!»
«Іцукі, це не з того аніме, але якщо ти будеш справжнім другом для Лаф-емона — я буду радий»
«Після такої відданості я не можу відмахнутися. Можливо, в іншому світі я й був таким, але тут — ні»
«Робитиму, що маю робити...»

І ось так ремонт Лаф-емона було завершено.

Минуло трохи часу.
Щоб підтримати емоційну стабільність вагітної панди, Батько вирішив узяти з собою старшу сестру, старшу сестру старшої сестри та інших мешканців села й провести деякий час на батьківщині панди.
Заразом, як казав Батько, він займеться дипломатією в напрямку Сільтвельта та відвідає дім слона.
Звісно, коли матиме час, він прибуватиме в село через портал.

Суперниця пішла разом із Батьком та рештою.
А я, за дорученням Батька, лишився в селі наглядати.
Трохи хвилювався, але оскільки з Батьком також їдуть Фреон-тян і Філко-тян, я спокійний.

І ось одного дня.
До села прибув гість. Він сказав, що прийшов із проханням до слона через Еклер.
Кажуть, він — торговець, якому Еклер і слон надають перевагу.

«Отакої... Е-е, Герою Лука та Герою Списа... Я багато чув про вас»
«Дякую»

Нас вважають Героями, які врятували світ від Хвилі.
Кажуть, чутки про це рознеслися по всьому світу.

«Е-е... А Герой Щита тут?»

Схоже, справа стосувалася Батька.
Мабуть, він знайомий із цим торговцем?

«Зараз його немає. Точніше, він виїхав із дипломатичною місією в напрямку Сільтвельта»
«О-о, он воно як...»

Що ж сталося?

«Яка у вас справа? Я можу передати повідомлення»
«Тоді... Кажуть, Герой Щита дуже добре готує»
«Ви хочете скуштувати страву пана Наофумі?»
«І так, і ні. Якщо коротко, то в Зельтбулі існує світ кулінарів, який називають Темним кулінарним світом»
«...»

Темний кулінарний світ?
Виявляється, такий світ існує.

«Що це означає? Темний кулінарний світ хоче завербувати пана Наофумі чи, може, прийшов кинути йому виклик? Мовляв, кинути рукавичку Герою Щита, про якого кажуть, що він смачно готує. Думаю, він не зверне на вас уваги»
«Боронь Боже. Справа не в цьому. За прямим дорученням керівництва Темного кулінарного світу... я прибув просити про допомогу»
«Хм-м...»

Ось що розповів цей торговець.
У Темному кулінарному світі, що вкорінився в Зельтбулі, зараз проблема: якийсь загадковий кулінар у Темній кулінарній колізеї розносить усіх кулінарів одного за одним.
Коли цей кулінар виходить, учасники один за одним зазнають нищівної поразки, і ніхто не може нічого вдіяти.
Деякі кулінари після поразки зникають безвісти або їх соціально знищують.
Щоб зупинити цю загрозу, що розоряє Темний кулінарний світ, його керівництво звертається до кулінарів, які хоч трохи відомі в зовнішньому світі, із проханням стати помічниками та взяти участь у Темній кулінарній колізеї, де виступає той кулінар.

«Темний кулінарний світ і Темна кулінарна колізея... У Зельтбулі справді є все, що завгодно»
«Так. І тому ми звернулися й до Героя Щита, який має тісні зв'язки з Королевою Підземного Гуркоту, Бамбуковим гаєм... і зіркою, що сходить, яка їм не поступається»
«Хіба можна запрошувати Героя в таке місце?»
«Звісно, він братиме участь, приховуючи свою особу»
«А якщо Темний кулінарний світ збреше, щоб виманити пана Наофумі?»
«Це навряд чи можливо... Як я вже казав, це дасть привід торговцям, пов'язаним із відомими бійцями Зельтбуля, скористатися цим. І, звісно... це може призвести до конфлікту з Фобреєм і Мелромарком»

Хм-м... Схоже, вони справді в скруті, якщо звертаються до Батька.

«Ви хочете, щоб пан Наофумі переміг того кулінара...»
«Так. Чи не могли б ви передати йому наше прохання?»
«Але ж... У нас немає жодної причини брати в цьому участь. Можу лише сказати, щоб ви прийшли ще раз, коли він буде тут... А, до речі, я чув, що Зельтбуль був невдоволений тим, що пан Наофумі завербував трьох найманців»
«Якщо він зможе виступити, усе керівництво Зельтбуля буде дуже вдячне»

Хм-м-м... — Іцукі схрестив руки й замислився.
То що ж нам робити?
Зараз я відповідаю за справи, які Батько залишив на мене.
І водночас через суперницю моя репутація стрімко падає.
А що як я блискуче вирішу цю справу, з якою звернулися до Батька?

«О, Мотоясу! Ти переміг мого ворога! Дякую! Ти набагато корисніший за Гаеріона — тобто, за того нікчемного дракона!»
«Щ-що-о-о?! Наофумі, не викидай мене-е-е!»
«Тоді викинемо дракона й будемо дружити з Мотоясу та іншими»

Така картина розгорнулася в моїй голові.
Оце так!
Я гідно виконаю все замість Батька!

«Іцукі, немає жодної потреби, щоб Батько їхав»
«Що ви кажете, пане Мотоясу? Невже ви хочете сказати, що перетворите того кулінара на попіл фізично, тож не доведеться турбувати пана Наофумі?»
«Ні. Цей Мотоясу, хоч і не рівня Батькові, але в кулінарії впевнений. Тож я візьму участь замість Батька й рознесу того кулінара вщент на кулінарному полі»
«Для пана Мотоясу, який зазвичай усе вирішує силою, це незвично... Що за вітер подув?»
«Я не лише про знищення. Я покажу всім, наскільки я здібний»
«А, тобто хочете набрати бали. Але, пане Мотоясу, ви взагалі здатні на нормальні речі, які не передбачають убивства?»

Що він таке каже?
Цей Мотоясу й гадки не має поступатися комусь, окрім Батька.

«Пан Мотоясу, схоже, дуже вмотивований, але чи можете ви виступити замість пана Наофумі?»
«А, так... Думаю, можу. Але наскільки добре вміє готувати Герой Списа?»
«Ну... Іноді пан Мотоясу готує в селі для філоріялів, тож я куштував. Він не рівня панові Наофумі, але... Справді, серед нас він, мабуть, готує найкраще після пана Наофумі»

Іцукі пояснив посланцю з Темного кулінарного світу, наскільки добре я готую.
Я не рівня Батькові, але теж умію готувати.
Я ж і сам собі готував, і колись... готував різне для тих свиней.

«Я робив так, що біля мого стенду на шкільних фестивалях вишиковувалися черги! До того ж, завдяки бонусам зброї, мені не страшний ніхто, окрім Батька!»
«Те, що ви наводите приклад шкільного фестивалю — це дуже в дусі пана Мотоясу...»
«А ще слухайте й дивуйтеся. Мені навіть довіряли дуже важливу підготовку інгредієнтів для Батька!»

Почувши мої слова, Іцукі трохи подумав, а тоді запитав:

«А що саме за підготовку? І якому саме Наофумі?»
«Батькові з першого світу. Він доручив мені обробку основної страви»
«Основної страви... Хліб, локшина чи картопля? Пан Мотоясу ж любить страви з картоплі»
«Рис. Батько попросив мене прибрати битий рис і відібрати кожну зернину так, щоб вони були однакового розміру. Я робив це безперестанку»
«Рису... е? Тобто вирівняти за розміром? Здається, я чув про таке в якійсь манзі, але щоб пан Наофумі просив таке в пана Мотоясу...»

Що таке?
Здається, Іцукі вражений до оніміння?
Що сталося?

«Я вражений, що ви виконали це без жодних сумнівів. Така неймовірна робота... Той Наофумі, схоже, добре знав, як із вами поводитися»
«Філонька сказала: "Сьогодні рис дуже приємний на дотик!" — і я був радий»
«А, тобто це справді мало ефект... Тобто ви не перемішали все після завершення, щоб звести нанівець?»

Іцукі каже якісь образливі речі.
Батько ніколи б не змусив когось копати яму й безглуздо закопувати її.

«Ну, якщо вас це влаштовує, то нехай...»
«Іцукі, Іцукі»

Лаф-емон, який мовчки слухав, смикнув Іцукі за руку й привернув увагу.
У руках Лаф-емон тримав якийсь фартух.

«Фартух коханого чоловіка! Якщо вдягнути цей фартух, навіть найбездарніша людина завдяки його ефекту зможе приготувати будь-яку страву!»