Останній шанс.
Так, після того, як старша сестра прийшла по мене з паралельного світу, я через численні невдачі був покинутий, і мені сказали, що я більше ніколи не побачу Філоньку.
Старша сестра, наче виявляючи останню милість, дала мені шанс.
Коли я згадую ті часи, то іноді думаю, що варто й мені виявити трохи милосердя до тих, хто прагне шансу.

«Хм-м...»
«Якби я не зміг скористатися тим шансом, то, мабуть, блукав би вічно, так і не зустрівши Філоньку»
«Але ж ти й зараз її не бачиш, хіба ні?»
«ГУААААААААААААААААААААААААААААААААААА!?»

Батьку, як ви можете бути таким безжальним!?
Ох, що ж мені зробити, щоб зустріти Філоньку в цьому світі!?
Старша сестро з першого світу! Благаю, направ мене до Філоньки!

«Філонька-Філонька-Філонька-Філонька-Філонька-Філонька-Філонька-Філонька-Філонька-Філонька-Філонька-Філонька-Філонька-Філонька-Філонька-Філонька-Філонька-Філонька-Філонька!»
«Пане Мотоясу! Заспокойтеся!»
«Вибач, я зірвався з язика. Мотоясу, заспокойся! Це я винен, тож повертайся! Дивись, ось Сакура-тян»

Батько підхопив Сакуру-тян, яка сиділа відпочиваючи, і простягнув її мені.

«М-м-м?»
«Філонька... Батьку, Сакура-тян — це не Філонька. Сакура-тян — це Сакура-тян»
«Те, що ти швидко отямився, це добре, але в тебе й справді клопітна вдача...»
«Він часто такі комедії влаштовує...»
«Уже сприймають як жарт... Ну та гаразд. Мабуть, це для Мотоясу звична справа»

Батько знову посадив Сакуру-тян, а тоді обернувся й подивився на мене.

«Так чи інакше, виходить, Мотоясу теж зростає. Я переживав, що ти запропонуєш безжально всіх повбивати»
«Це зовсім інше»

Якщо моє милосердя зневажать — тоді час Дестроя.
Вчиню з ними так само, як із Такто та Трьома Священними Героями.

«Що ж... якщо я візьмуся серйозно й почну поливати Лібераційним Вогняним Штормом X і подібним, то таке собі королівство миттєво перетвориться на випалену землю. А може, випробуємо розроблюваний Лібераційний Розплавний Шквал?»

Це магія масового знищення з максимально піднятою потужністю.
Саме те, щоб розігнати дрібну шушву.

«Чути якісь зловісні назви магій... І з очей пускає товстелезні промені, і про випалену землю говорить спокійно...»
«Спробуємо?»
«Не треба»

Батько, схоже, втомився, але віддав мені наказ.
Як прикро.

«Так чи інакше, я був готовий ще до прибуття в Шільдфріден. Далі буде важко, тож доведеться триматися»

Певно, що так.
Країна, якою керував Такто, не може бути не безнадійною.
І все ж, сьогодні Батько був напрочуд рішучим.

«Батько теж, схоже, налаштований рішуче, бо прагне змін»
«А-а... ну так. Якщо дозволити це з рук — мовляв, терористи з'явилися, тож нічого не вдієш, — то це грає на руку противнику»
«Щось сталося?»
«Як би це сказати... Коли представники переможеної країни не зустрічають в аеропорту, мимоволі починаєш підозрювати щось»

Хм, справді, вони чекали в замку.
Я думав, що так і має бути, але з огляду на нинішні стосунки між Шільтвельтом і Шільдфріденом, це, можливо, трохи неприродно.
Батько, певно, вважає, що вони знали про можливу появу терористів, або ж пов'язані з ними.
Тому він і вирішив спершу розібратися з цим, а тоді вже прибути й поводитися зверхньо.
Відступити тут і дозволити їм зухваліти — гірше.

«Що ж, подивимося, чи вийде з Героя Щита політик»
«Радше цю справу я планую перекласти на людей із Шільтвельта. Наша мета — знищити Хвилі, що становлять загрозу, та фракцію Такто»
«Ах, так, ми ж саме для цього прибули. Я вже подумав було, як ти збираєшся змінювати країну після такого "прийому"»
«Ну... можливо, трохи втручуся. Тож давай відпочинемо до переговорів, а тоді візьмемося»

І ось так ми трохи перепочили, а тоді вирушили на переговори з представниками Шільдфрідена.

Представники Шільдфрідена провели Батька й мене до зали засідань, і ми сіли за стіл переговорів.
Вирішили, що я мовчатиму — так буде ефективніше, — тож усі вказівки віддаватиме Батько.

«Е-е... Пане Герою Щита, щодо візиту до Шільдфрідена... ми хотіли б влаштувати вам якнайкращий прийом із парадом. Як ви на це дивитесь?»
«Гадаю, це доречно для тріумфальної ходи переможців»

Представники Шільдфрідена, як і люди з Шільтвельта, пропонують це.
Парад, отже.
Чому б і ні — можна й прорекламувати велич Батька.

«А хіба ви не влаштували це вже по дорозі сюди?»
«То було просто пересування... Якщо проводити, то значно масштабніше»

Парад на честь Батька!
Аж захоплює дух.
Влаштуймо так само грандіозно, як коли ми врятували перший світ.

«Зважаючи на те, що нас зустріли пострілом просто в лоба одразу після прибуття, я б волів відкласти. До того ж, є ймовірність, що в їжу підсиплють отруту — хто завгодно міг би. Можуть ще сказати, що через нас трапляються такі інциденти. Можна й провести, але, гадаю, краще зачекати слушного моменту»
«Зрозуміло. Думка Героя слушна. Відкладемо парад до завершення справи»

Перше питання порядку денного швиденько відклали.
Шкода, але, схоже, параду не буде.

«І що там із колишнім президентом, Нерішеном, здається? Він же з породи Аотацу, з фракції Такто. Що з ним сталося?»
«Е-е... якщо пояснити детальніше: коли армія Шільдфрідена вирушила на Шільтвельт, він відповідав за операцію в тилу. Але коли Герої знищили літаки та інше озброєння, а армія зазнала нищівної поразки, він відступив... а після повернення на батьківщину раптово зник»
«Мабуть, зрозумів, що програв війну, та й утік»

Тікає, як та свиня.
Чи не так само швидко, як Лінива Свиня?
Ні... Лінива Свиня миттєво відчуває небезпеку й утікає за межі моєї досяжності, тож цей навіть гірший.
У того здатність уникати небезпеки просто божественна.

«Відомо, чи він узагалі покинув Шільдфріден?»
«Ми влаштували суворі перевірки по всій країні, але жодних слідів немає»
«І все ж... перевірки ж проводять люди Шільдфрідена, правда? Може, вони покривають свого?»
«Н-не може бути! Немає жодних причин давати втекти злочинцеві, який, будучи главою держави, змовився з іноземцем і розв'язав війну задля особистої помсти. Для виживання нашої країни спіймання Нерішена — наш обов'язок»

Представники Шільдфрідена, витираючи піт, заперечували на слова Батька.
Що ж, це правда.
Для людей Шільдфрідена, якщо він утече — це кінець їхньої країни, тож вони, безперечно, шукатимуть його з усіх сил.

«Так чи інакше, ми й самі проведемо тут незалежне розслідування. Якщо знайдуться докази змови — пощади не буде»
«Ми пам'ятаємо про це»
«Ми також відправимо досвідчених слідчих із Шільтвельта для переслідування, тож не хвилюйтеся»
«Так, хай там як, вони влаштували змову й розв'язали безглузду війну. Вони мають понести покарання. Прискорте пошуки місця переховування»
«««Є!»»»

Усі чітко віддали честь.
Саме так. Шануйте Батька більше.

«Далі... Ви вже встановили, хто влаштував нам такий "теплий" прийом, хто стрілець і хто йому допомагав?»
«Снайпера вже знешкодив Герой Списа... Ми скинули йому рівень через Пісковий Годинник Дракона. У такому стані й допитуємо. Але... це потребує часу»
«А чому б не застосувати до нього ілюзійну магію, щоб він бачив Такто?»

І в першому світі, і в минулому циклі старша сестра часто змушувала мене бачити Філоньку через магію.
Батько глянув на мене з виразом «ну ти й жорстокий...».
Але то була лише мить — і він уже звернувся до представників Шільдфрідена.

«Так, на підлеглого Такто це може спрацювати. Мовляв, "я насправді живий і прийшов урятувати вас! Тож розкажіть, де ваші товариші!" — ось так»
«Так. Ми плануємо застосувати й це. Трохи зачекайте... Але, з огляду на провал операції, той, хто віддавав накази, імовірно, вже втік»
«Певно, що так. У Шільтвельті був схожий результат. А що з викриттям тих, хто допомагав зсередини? Щоб встановити таку кількість вибухівки, потрібно чимало людей»
«Є думка, що вони могли не бути пов'язані зі снайпером»
«Можливо, різні фракції влаштували свої пастки окремо. Розслідуйте обидві версії — і співпрацю, і незалежні дії»
«А після того, як витягнемо всю інформацію, виконавців і всіх причетних публічно стратимо перед Героями — для науки іншим»
«Ц-це...!? Д-добре. Мабуть, це гарний спосіб показати, що подальший опір безглуздий»

Батько ледь не скрикнув.
Як-не-як, Батько в нас добрий.
У першому світі він теж із невдоволеним обличчям дивився на страту Такто й свиней.
Кажуть, без цього не можна — інакше не буде прикладу.
Злочин проти світу — тяжкий.
Якщо не стратити, це створить поганий прецедент.
Або ж їх звинуватять у надто м'якому покаранні.

«Щодо вибухівки — ми встановили, що деталі виготовлені за проєктом Такто»
«Ларса розібрала її, але чи можеш ти щось сказати з цього приводу?»

Батько питає в панди, яка нас охороняє.

«Ні? Я лише знаю, як розбирати вибухівку, а звідки ці вироби — не знаю. Єдине, що можу сказати — магії там приділено мало уваги»
«Отже, завод, який курував Такто... Тоді це продукція Фобрей?»
«Ні, це завод, створений на спільні кошти Такто та Нерішена, який був із ним у близьких стосунках, на території володінь останнього»

Вони ж були нерозлийвода, еге ж?
До речі, у минулому циклі я чув, що Такто був скупим.
Тобто, коли він щось робив, гроші давав не він, а інша сторона.

«Тобто, це все-таки продукція Шільдфрідена... Я трохи бачив по дорозі сюди — тут, як і у Фобрей, є збройові крамниці»
«Так. За наказом Нерішена в нашій країні, Шільдфрідені, було збудовано великі заводи. Бажаєте їх оглянути?»
«Так... Треба з'ясувати, скільки таких фахівців розбрелося по світу»

У першому світі ці справи вирішували наречена, королева та Покидьки, а тепер Батькові доводиться робити це самому.
До того ж, його роль сильно змінилася — тепер не можна просто бути Героєм, як у минулому циклі.
Що це... Я відчуваю те саме неприємне передчуття, що ще багато лиха попереду.

«Перепрошую...»

Представники Шільдфрідена, наче вивчаючи настрій Батька, звернулися до нього.

«Що?»
«Ми хотіли б почути, як Герої Щита та Шільтвельт планують реформувати Шільдфріден. Який напрямок ви обрали б?»
«...»

Ось воно що — питають, що ми хочемо зробити. Батько злегка нахмурився з розчарованим виглядом, а тоді зітхнув.

«Найперша мета — знищення фракції Такто. Фобрей оголосив нагороду по всьому світу, але вони надто добре тікають, щоб їх можна було виловити цим. Вони ховаються десь, вербують однодумців, наче релігійна секта, і вичікують слушної нагоди. Світ у небезпеці через Хвилі, а вони думають про помсту»

Батько з утомленим виглядом пояснює представникам Шільдфрідена.
Саме так.
Враховуючи майбутнє, у нас немає часу перейматися рештками Такто.

«Ви ж знаєте, у чому провина Такто, правда?»
«Так!»

Представники Шільдфрідена, схоже, розуміють це — вони рішуче кивнули.

«Він перетворив світ на іграшку, а ті, хто лишився, не усвідомлюють цієї провини й намагаються використати владу чи вигоду, або ж помститися. Що ви про це думаєте?»
«Ми розуміємо, що це непрощенний злочин»
«Так. Тож винищення таких людей — наша перша мета. А друга мета, яку я мав на увазі, коли їхав сюди, — це перевірити стан Хвиль у Шільдфрідені, бо нам доведеться їх вгамовувати. І, що пов'язано з першою метою, — я прибув, щоб запобігти нападам на нас під час Хвиль під шумок, а також щоб нас не саботували люди Шільдфрідена»

Ого, ось воно що — така глибока причина.
Нічого не скажеш, Батько — молодець.
Представники Шільдфрідена, певно, сповнені вдячності.
А якщо ні — я навчу їх бути вдячними.

«Це... Ми вдячні Героям за розуміння їхньої місії»
«Третя мета — підтримання порядку в Шільдфрідені, нагляд за виплатою компенсацій, а також зачистка тих, хто мав зв'язки з фракцією Такто. Ще треба провести опитування громадської думки, інакше я не зможу діяти як Герой»

Почувши план Батька з домішкою сарказму, представники Шільдфрідена, схоже, все зрозуміли.