Коли я розмірковував над тим, як вести бій, Батько озвався:

«Здається, це називається Системний Досвід? Схоже, ти не розумієш найважливішого, тож відповім тобі як герой... ні. Як переможець цього поля бою».

Батько, впевнений у своїй перемозі, зробив крок уперед.

«Не знаю, чи ти просто не в змозі перетворити всю поглинуту зі світу досвідченість на силу, чи то наші — Чотирьох Священних Героїв — зброя виявилася міцнішою. Але найважливіше ось що: попри такий масштабний напад... ти не зміг пробити мій захист. Це і є твоя найбільша поразка!»

Я побачив, як над Батьком зависли маркери скілів, які він промовляв.

«Диференс Лінк X! Ліберейшн Аура X! Тепер усі можуть атакувати під цим градом ударів! Вперед, підкоріть супротивника!»
«Зрозуміло!»

Лайвал, отримавши наказ Батька, вилетів із меж бар'єра й пазурами, що з'явилися на обох руках, миттю розправився з демонами, які вели вогонь підтримки навколо. Звісно, Лайвал теж потрапляв під обстріл, але жодної подряпини.

«Сакура теж іде!»

Сакура-тян, наче змагаючись із Лайвалом, вискочила з бар'єра, підбігла до Системного Досвіду й, немов у танці, замахнулася мечами, які тримала в обох руках.

«Старша сестричка теж візьметься».

Старша сестра старшої сестри вдарила блискавкою у спис, який тримала, й жбурнула його в Системний Досвід.

«Блискавичний гарпун... тобто спис!»
«Я теж іду!»

Рен так само вискочив уперед і замахнувся мечем.

«Ось воно!»

Це скіл, отриманий від меча, знайденого в скарбниці?

«Клау Солаc X!»

Щойно Рен змахнув мечем, з нього вилетів світловий розріз, такий самий, як у Бріонака.
Він неправильно ним скористався?
Згодом, як і я, він опустив центр ваги й виставив меч уперед.

«Світловий меч <Клау Солаc>!»

Кро-тян заверещала від захвату.
Вона тулилася до Рена, наче підтримуючи його.
Рен, схоже, теж був не проти.

«Я теж іду. Ходімо, Рафталія-тян».
«А, ага!»
«Гей, Ліфано, зачекай!»

Старша сестра, подруга й Коу разом вилетіли вперед.
О? Схоже, Коу, на якому летіли старша сестра та інші, розділився й розправляється з усіма ворогами навколо.
Множинні клони!
Немов кожен із них має справжнє тіло.

А онде Коу, старша сестра й подруга, захекавшись, відпочивають поруч із Батьком.
Що це таке? Вони ж клонувалися, але відпочивають?
Схоже, вони перебирають на себе втому всіх своїх копій.
А ті, схоже, справжні старша сестра та інші, використовуючи клонів як опору, атакують Системний Досвід.

«Гр-р...»

Механічні частини Системного Досвіду почали тріщати, і з них почала витікати енергія.

«Ми теж ідемо!»
«Звісно, я теж!»

Якщо я не втручуся зараз, ми не зможемо перемогти супротивника, якого могли б здолати.
Я глянув на Батька.
З усього тіла Батька, який перебирав на себе шкоду всіх, валив дим, але він усміхався, мовляв, усе гаразд.
Лікарка, схоже, стурбовано підтримувала Батька.

«Усе гаразд, не зважай на мене! Швидше! Знищ ворога!»
«Зрозумів!»

Я скочив на спину Юкі-тян, яка перетворилася на форму філоріяла.
І стрибнув у бік Системного Досвіду.

«Усі, назад! Я застосую свій заборонений прийом!»

Насправді я планував використати цей прийом, коли сидітиму на спині Філоньки. У мене в руках — найсильніший скіл, що максимально розкриває здібності панів філоріялів і поєднує їх із моєю силою.
Я поклявся, що використаю цей скіл разом із Філонькою, але якщо це прохання Батька — доведеться.
Цей скіл, який я не застосовував навіть проти Чотирьох Духів... Зараз я вам його покажу.

«F = Євангеліст Списа!»

F означає пана філоріяла, гадаю.
Так, цей скіл можна активувати лише верхи на панові філоріялі.
Пан філоріял, що зі мною... сила, отримана від усіх панів філоріялів, із якими я був разом, через моє тіло посилює Юкі-тян. А також і мої власні здібності.
Усе навколо, здається, рухається повільно.
Ах, це диво-скіл, який я мріяв випустити разом із Філонькою.

«Юкі-тян, усе гаразд?»
«Усе чудово!»
«Тоді вперед!»
«Так!»

Швидше за Рена та Іцукі, які застосували дванадцять підсилень, швидше за Батька, ми з Юкі-тян підбігли до Системного Досвіду й зробили величезний стрибок.
Потім я щосили розкрутив списа, і Юкі-тян, що несла мене, розсипалася світловими пір'їнами та постала за моєю спиною в подобі янгола.

«Що... що мені робити, Мотоясу-сама!»
«Ти маєш знати це інстинктом».
«Так... я зрозуміла».

Зараз у тіло Юкі-тян вливаються думки всіх панів філоріялів, яких я зустрічав.

«Я чую голоси всіх філоріялів через Мотоясу-саму!»

Юкі-тян притулилася до моєї спини й увілляла силу в списа.
Зі списа виросли світлові крила, і вивільнилася енергія.

«Зарядку завершено! Можна стріляти будь-коли, Мотоясу-сама!»
«Звісно, стріляємо!»

Я щосили жбурнув списа в Системний Досвід.

«Філоньку люблю-у-у-у-у-у-у-у-у-у!»
«Не... неможливо... Ме-ді...»

Від стрімкої атаки нас із Юкі-тян у Системному Досвіді пробило діру, а крізь неї світлові пір'їни почали пожирати механізми, перетворюючи їх на світлові пір'їни.
Мій скіл, випущений із розмахом, злетів у височінь, пробив бар'єр, який поставив Системний Досвід, і помчав у небо.
Демони вже зникли без сліду від атак Рена та Лайвала.
Дах експериментального майданчика, де перебував Системний Досвід, теж повністю знесло.
Після всього лишилися лише руїни, над якими опадало пір'я.

«Ми зробили це!»

Приземлившись разом із Юкі-тян, я показав Батькові великого пальця.
Філонько, ти бачила?
Я знову врятував світ.

«Хм... непогано, мабуть. До речі...»

Схоже, це наслідок перемоги над Системним Досвідом: з-під ніг почувся гуркіт.

«Г-ге, схоже, небезпечно. Може, варто подумати про втечу?»
«Так. Гаеріоне, що з бар'єром?»
«Він повністю зник».
«Тоді швидко тікаємо! Скіл телепортації... не працює!»
«Що не кажи, а це ж активована зона».
«Тоді, пане філоріяле! Тікаємо!»
«Хіба ти не поїдеш на Гаеріон-тян?»

Батько, який перетворився на дракона, щоб вивезти всіх, звернувся до Лайвала, який уже готувався летіти.
Ха. Дурне питання.

«Ми не потребуємо драконячої сили! Тож, пані та панове філоріяли! Тікаємо!»
«««Ура!»»»

Тож ми просто побігли.
А Батько хіба не з нами?

«Е-ем... ого, вони лізуть по стіні!?»
«Наофумі, ходімо».
«Тікаймо швидше! Сакуру, хай Гаеріон забере її!»
«А, ага! Сакуро-тян, пробач!»
«Ні-і!»

Лайвал змахнув крилами, схопив Сакуру-тян, яка полетіла зустрічати Батька, і злетів.
Так ми втекли з експериментального майданчика.
Чи не станеться обвалу? — подумали ми, але, зібравшись за межами міста... схоже, нічого особливого не сталося, лише вихопилося світло.
Підозріло спотворене небо повністю зникло.

«До речі, сонце світить, але зовсім не спекотно».
«Радше прохолодно».
«Схоже, усунули причину, через яку тут була пустеля».

Щойно Батько це сказав, з-під землі в пустелі забило джерело води.
Почався дощ.

«Ого...»
«Благодатний дощ».
«Так воно й працює?»
«Повна перемога».

В одному з кутків міста теж, схоже, забило джерело — видно стовп води.
Коли дощ ущух, перед нами, наче нічого й не було, лежала земля, сповнена світла.