«А якщо зламати той винахід...? Схоже, там щось є. Це відкрив Драконій Імператор, який жив тут, але пошкодження надто серйозні, тож відновити поки не вийшло»

«Так чи інакше, нам доведеться туди йти. Тож... ходімо»

«Чогось аж моторошно цікаво стало»

Подруга старшої сестри всілася на голову Ко й заявила:

«Ко теж старатиметься!»

«Це також заради миру у світі»

«Н-ньо? Сакура хоче спати... Хочу швидше повернутися й допомогти Мелу»

«Куро й Рен стануть Темним Месією!»

Пан філоріял теж налаштований рішуче.
Ха-ха, навіть не доведеться турбувати пана філоріяла та інших.
З таким нікчемним винаходом!

«Ой-ой... Це вже серйозна розмова виходить»

«Садино, старша сестричко, давай постараємось»

«Так. Якщо справді існує той, хто за лаштунками влаштовує Хвилі... старша сестричка мусить його провчити»

Старша сестра старшої сестри всміхається, але в очах — гнів.
Батько, глянувши на неї, зрозумів і пояснив мені.
Схоже, вона гнівається через те, що батьків старшої сестри та жителів села вбили.

Вона з тих людей, у яких важко зрозуміти, коли вони зляться.
Я теж не зрозумів би, якби не придивлявся уважно.

«Отже, демони діяли з такою метою... Це велике відкриття. Треба буде оформити це у звіт і опублікувати... Якщо Чотири Священні Герої підтримають, це точно пройде»

Лікарка — справжня дослідниця.
Але якщо лікарка опублікує це для світу, люди зрозуміють, що таке Хвилі, і, можливо, наберуться сміливості дати їм відсіч. Хіба це не добре?
Так казав Батько.
Тож ми пройшли крізь просторий зал і рушили коридором, схожим на підземелля.

Далі ми пробиралися лабіринтом підземних ходів.
Дорогою траплялися якісь пастки, але Батько з першого світу, хвалькувато розповідаючи про свої подвиги, просто ламав їх і йшов далі.
Вони лише заважали, тож так було найзручніше.

До того ж демони, які постійно з'являлися, іноді активували механізми, тож пройти виявилося напрочуд легко.
І ось, діставшись найглибших рівнів підземелля... воно було там.
Час наближався до світанку, і попереду замиготіло тьмяне світло. Схоже, це місце колись було куполоподібною оранжереєю.

Тепер же воно слугувало експериментальним майданчиком, видовбаним просто в землі.
Перед входом на стіні висіла якась табличка.
На ній, вицвілими літерами, було щось написано.

«Дуже давні літери... Як же це читається?»

«Це давня мова... Хм... Систем... Експірієнс...? Що це за мова? Схоже на якусь гру з літерами, як-от мова Героїв»

«Це буквально означає "досвід". Он воно що... Отже, пристрій для збору досвіду — це правда»

У центрі цього місця було видовбано кілька кіл магічних кіл, а в самій середині височів підозрілий пристрій, який, схоже, і виробляв демонів.
З-під пристрою, ніби він закривав собою щось, виривалося червоне сяйво.
Мовби стримував магму?
Але зовсім не було гаряче.

«Он воно що?»

Навколо витала якась енергія, що випаровувалася, закручуючись у вихори.
Батько, глянувши на це, нахмурився.

«Як би це сказати... Нагадує третю частину однієї гри про демонів. Особливо коли чую слова на кшталт "бог" чи "переродження"»

«Ви щось про це знаєте?»

«Хм... Напевно, ні. Просто те, що тут тече така сила, яку можна побачити на власні очі... Це місце, де можна було б створити новий світ, от і все»

«Тобто це можливо?»

На моє запитання лікарка схилила голову.

«Хто зна. Але тут збирається енергія з хвилеподібними характеристиками, схожими на ті, що фіксують в активованих зонах»

Хм... Схоже, ми потрапили в неймовірне місце.
І ось із пристрою вирвався дим, і з нього почали з'являтися демони, які, помітивши нас, кинулися в атаку.
Придивившись, я впізнав демона драконячого типу, якого щойно зніс ударом.

«Сото Мечів X!»

«Ґунґнір X!»

«Дощ Стріл X!»

Ми з Реном миттєво відкрили вогонь, а демонів, що з'являлися слідом, Іцукі викошував зливою стріл.

«Не стійте стовпом — рухаємось!»

«Так»

Попереду йшов Батько, а ми рушили за ним.
Пристрій уже був зовсім близько.
Тепер я бачив його повністю.
Вигляд у нього був доволі механічний.

Він скидався і на ту машину з мухолюдом, яку я бачив колись разом зі свинею, і на підозрілий апарат із плаваючими циліндрами.
Зверху на ньому було щось схоже на механічне око.
Із дзижчанням машина подивилася на нас.

«Геллоу»

«Воно заговорило?!... Англійською?»

Поки ми стояли з ошелешеними обличчями, пристрій випустив клуб диму.
Він справді говорив англійською, як і припускав Батько.
Що це означає?

«Штучний інтелект чи щось таке? Цивілізації в інших світах просунуті»

«ШІ? Таке ж і в нас звичайна річ»

«Наскільки я розумію, світ Рена — це категорія наукової фантастики... У світі Іцукі теж саме, і в Мотоясу, певно, так само»

Поки Батько пояснював, пристрій водив своїм "поглядом" по нас, ніби перераховуючи.

«Ви прорвалися крізь численні захисні бар'єри й дісталися аж сюди...»

«Те, що тут серйозна оборона, — факт. А частину знань, які ви так старанно приховували, ми вже здобули!»

Іцукі виступив уперед із переможним виглядом.
Чому це ти відповідаєш?

«Дозволь уточнити: ти — той самий пристрій, що влаштував тут усе це неподобство? Щось мені здається, що я веду діалог із недоумкуватим»

Про всяк випадок Батько звернувся до пристрою.
У відповідь машина випустила дим — ніби засміялася — і випустила чергових демонів.
Пристрій рухався, наче дихав.

«Так. Я — система, що збирає досвід усього світу, аби приготуватися до приходу призначеного часу, посланець Бога»

«Призначений час... Маєш на увазі Хвилі? Хочу розпитати тебе про цього Бога. Відповіси?»

Батько спитав, але пристрій лише вивергнув безліч демонів, які кинулися на нас.
Над ними спливло ім'я — Архідемон.

«Зарано радієте!»

Я навів скопійовану гвинтівку на Архідемона й натиснув на спуск.
Зі ствола вилетіла серія куль, які влучили точно межи очі Архідемону, і той упав замертво.
Вражає.
Здається, ця зброя називалася "Артеміда"?

«Схоже, він не збирається розмовляти. Наофумі»

«Я — система, що перетворює світ. Усе заради того, щоб Бог очистив цей брудний світ. Мене створили, щоб заважати Героям. Цих...»

«Істоти, створені не людиною й не монстром, які не розуміють людської мови, — і використовувати їх, щоб заважати Героям і підживлювати Хвилі! Цього не можна пробачити жодній істоті цього світу! Фрагмент Драконячого Імператора, який здобув Ґаеріон, розповідає мені правду. Авангард Бога, що пустив коріння в землю. Ти мусиш загинути заради цього світу!»

Ого, моя суперниця заробляє бали.
Може, і мені варто щось зробити?

Щойно я про це подумав, пристрій знову випустив дим.
Магічне коло під ним спалахнуло червоним, і воно, здавалося, всмоктувало в себе щось, усе дужче пульсуючи.

«Що відбувається?»

«Очищення забруднення потроху завершується, і я можу витягти більше інформації. Той пристрій... Системний досвід пустив коріння в землю цього світу й безперервно викрадає досвід із драконячих жил, щоб люди не могли ставати сильнішими»

«Що?!»

«Е? Що це означає?»

Отже, він викрадає досвід?
Власне, я ще з часів гри помічав, що досвіду випадає менше, ніж очікувалося.
Іцукі, схоже, думав так само, бо озвучив саме те, що я подумав:

«Отже, ось чому... Я ще думав, чого це досвіду за вбивство монстрів менше, ніж у грі!»