«О-о-о»

Старша сестра пані зронила голос під час промови Батька.
Звичайна реакція.
Я чув, що землі Батька... а точніше, землі батьків Еклери, були місцем, де сталася перша Хвиля.
І це також було село, де жила пані.
А оскільки це старша сестра пані, то до Хвилі вона, певно, жила там.

«Це ж цікаво, так?»
«Цікаво? Ну... якось нас стало багато, еге ж»
«Повертаємо їх у село кротів»
«Ну, так. Навіть якщо вони хочуть допомогти, спершу треба налагодити побут... і, звісно, я не шкодуватиму допомоги з нашого боку»

Батько оглядає кротів.

«Їх не так багато, як філоріялів, але тримати всіх у замку буде важко»
«Пан філоріял сам собі здобуває їжу, отже»

Пан філоріял і сам бігає лісами й горами в пошуках їжі.
А от раби з села харчуються лише плодами рослин, які виростив Батько, та м'ясом, здобутим за його наказом.
О-о... як і слід було очікувати, пан філоріял — найвища істота!

«Якщо вони непевні, можна поставити Філо охороняти село...»

На цьому слові Батько замовк і глянув на Юкі та Сакуру.
А тоді замислився з задумливим виразом обличчя.
Що таке? Що за погляд?

«Щось задумав?»
«Хм-м...»
«Наофумі хвилюється, що диких філоріялів можуть з'їсти родичі Імії!»

Суперник каже це, наче вхопивши вдалий момент.
Що-о?
Хочеш, щоб я цього списа тобі в рота запхнув?

«Певно, так. Скільки разів Імію вже мало не з'їли...»

Рен вставив своє, ніби прикриваючи вогнем.
Що таке?
Я не дозволю обмовляти пана філоріяла!

«Ю-Юкі, будь ласка, обери серед філоріялів того, хто спокійніший... ну, хто справді визнає Імію за товариша»
«Зрозуміло»

Юкі — представниця філоріялів, отже.
Для такого прохання Юкі підходить найкраще.

«Слухай, Наофумі, я потім сам відвезу румо-видів до Мелромарка. Мене й Іцукі непокоїть, тож заразом навідаюся»
«Хіба не краще, щоб я пішов як представник...»

Коли Батько спробував відхилити пропозицію Рена, той підняв одну руку й легенько махнув.

«Я згоден допомагати, так чи інакше, але нам потрібні надійні союзники, готові до Хвилі. Звісно, я не сумніваюся в родичах Імії. Але, Наофумі, лише ти з твоїми переговорними здібностями можеш завербувати ту панду. Тож краще піду я, бо можу рухатися вільно»

О-о, Рен із дуже серйозним обличчям бере на себе роботу Батька.
Іноді й від Рена є користь.

«Так. До того ж напівлюди Мелромарка — теж моя підзвітна територія. Я цілком можу замінити пана Іватані»

Еклера теж налаштована рішуче.
Тобто Еклера допомагатиме Рену.
Тоді з людьми проблем не буде.

«Ми святкуватимемо возз'єднання в таверні, але спершу треба подбати про нічліг, так?»
«Ну... у нашому помешканні стільки людей не розмістити»
«Пане Іватані, я разом із паном Амакі спробую попросити королеву виділити місце для ночівлі в замку Мелромарка. А ви поки святкуйте возз'єднання з пані Імією»
«Зрозумів. Але чи можна тут влаштовувати такі пишні бенкети?»
«Ем... усі голодні, тож достатньо буде просто поїсти»

Кріт запропонував Батькові.
Решта кротів теж погодилися.

«Гаразд, тоді пошукаю неподалік місце, яке прийме велику групу»

Батько в цьому вправний.

«То ходімо. Пане Амакі»
«Ага, тоді побачимося»
«Вибач, що так виходить. Обоє»
«Мені все одно не можна пити. А їжа в Наофумі найкраща. Тож приготуєш нам потім»
«Це мій обов'язок. Пане Іватані»

І з цими словами Рен та Еклера зникли крізь портал.
Тож лишилися я, Батько, Юкі та інші, і кроти.

«А що мені робити?»
«Просто веселися з нами? Постав себе на місце Імії та інших. Наприклад... уяви, що дівчинку на ім'я Філо тримали як рабиню на тяжкій праці, і ти нарешті з нею возз'єднався... ось так»

О-о... ця картина яскраво постає в моїй голові.
Філонька в клітці, з болісним виразом обличчя, змучена — і я її рятую.
У такій ситуації я маю обробити рани, нагодувати... і забезпечити місцем для сну!
У такий момент мій обов'язок — повернути Філоньці усмішку!

«Зрозуміло! Цей Мотоясу докладе всіх зусиль заради всіх присутніх!»

Батько зробив обличчя, мовляв, «щось я накоїв».
Чому таке обличчя? Тут треба сміятися.
Так-так. Цей Мотоясу, може, показати якийсь кумедний номер?

«Ой! Переборщив! Мотоясу, досить просто бути трохи спокійнішим, щоб усім було весело! Байдуже, розмова це чи бенкетний номер»
«Ха-ха-ха! Я влаштую грандіозне свято! Так! На честь возз'єднання запустимо феєрверк!»

Я зосереджуюсь і промовляю заклинання.

«М-Мотоясу! Хтось, зупиніть Мотоясу!»
«Усе гаразд, Батьку! Я промовляю заклинання з почуттям возз'єднання з Філонькою»

Я нізащо не дам Філоньці постраждати, і дотримаюся ваших слів, Батьку, — не завдавати шкоди.

«Аль-Ліберейшн Файєрфлавер!»

Я запустив свою авторську магію високо в небо.
Основа — протуберанець. Я змішав її з магією вибуху — «Вибуховий вогонь».
Це видовищна магія.
Моє заклинання зі свистом злетіло високо в небо Зелтбула й перетворилося на великий феєрверк.

«Ва-а... дуже гарно, але чи не буде нам за це від когось?»
«Усе гаразд, саме вчасно»

Помічниця розгортає там якийсь папір.

«Ем-м, у нічний час у Зелтбулі дозвіл на запуск феєрверків видають? Отже, заборона на польоти в повітрі? Ух-ти... пощастило»
«Це країна торгівлі й найманців. До того ж над населеними землями не літають великі дикі дракони чи монстри»
«З екологією, схоже, все гаразд, але проблема в магії Мотоясу. Що, як станеться пожежа?»
«Усе гаразд. Я про це подбав»

Оскільки це видовищна магія, вона не підпалює речі.
Я можу так налаштувати.
Щоправда, процес трохи заморочливий, і витрати магії та час промовляння зростають.
До речі, вона не розрізняє ворогів і союзників.
Було б зручно створити корисну атакуючу магію по площі, яка не шкодить союзникам.
Але це зручна магія для запуску феєрверків.

«Ну, Мотоясу робив це з радістю від возз'єднання з Філо, тож, певно, проблем немає»

І поки він це говорив, Батько та решта спостерігали за моїм феєрверком.

І ось так ми влаштували вечерю з кротами.
Я як бенкетний номер створював вогняною магією маленьких метеликів і пташок, які танцювали в повітрі.

«Мотоясу, ти вмієш багато різних штук»
«Рен та Іцукі теж зможуть опанувати щось подібне»

Батько — маг підтримки й зцілення, тож через різницю в школах навряд чи зможе.
Але це потребує тонкого контролю, тож я не роблю цього поза бенкетами.

«Не можна торкатися, це небезпечно»

Це, так би мовити, варіація вогняної магії.
Я просто змушую їх кружляти навколо себе для видовища.
Потужність невелика, але якщо торкнутися — гаряче.

«Як і очікувано від пана Мотоясу!»
«Таке й Ґаеріон зможе!»

Суперник щось там галасує, але мені байдуже.
Похвалу від Юкі я приймаю щиро.
А кроти тим часом собі їдять.