«Стривай, Іцукі, я думаю, є ще дещо, що варто запитати в Мотоясу. Можливо, серед тих, хто стане нашими союзниками, окрім цієї Лісії, є ще люди, яких треба врятувати»

«Зрозумів...»

«Мотоясу, є ще хтось із союзників Іцукі?»

«Окрім Постільного злодія, всі — зрадники»

«...Неприємний світ. Тим більше треба рятувати їх якнайшвидше»

«То що, не пам'ятаєш інших союзників, на яких можна покластися? А серед моїх союзників такі є?»

Запитав і Рен.

З цим просто. Я переводжу погляд на Еклер і помічницю.

У відповідь вони обидві скривилися.

Що це означає?

«Союзники Рена — це Еклер і помічниця. Решта — раби, яких Батько тримав у своїх володіннях»

«Еклер і Віндія...»

Рен дивиться на Еклер і помічницю.

Схоже, він трохи розчарований.

«Що таке, пане Амакі? Я вас не влаштовую?»

«Я і Галіон не слабші за якихось там пересічних»

«Справа не в цьому... Я вже чув це раніше, так...»

Рен невдоволено дивиться на Еклер і помічницю.

Хм, здається, у першому світі було схоже.

«У першому світі це були раби, але, можливо, варто зосередитися на вербуванні тих, хто ставав союзниками в попередніх циклах... ну, наприклад, союзників, обраних Героями Семи Зоряних Мечів?»

«Слушно. Мотоясу, є хтось?»

«У першому світі, якщо я правильно пам'ятаю: Кігті — Філонька, Молот — старша сестра, Посох — Покидьок, Батіг — помічниця, Метальна зброя — Постільний злодій, Сокира — Мідорі, Рукавиці — раб породи Хакуко»

«Троє... три птахи — філоріяли?»

О? Чому три?

Здається, Рен щось наплутав.

«Схоже, там і обрана доля Іцукі. А що щодо того, чи змінювалися власники зброї в циклах?»

«Звісно, було таке. Щоправда, це власники з минулого циклу. Тоді була надзвичайна ситуація, тож я не можу точно сказати, хто був справжнім власником, але: Молот — Сакура-тян, Метальна зброя — Юкі-тян, Багіг — помічниця, Посох — Покидьок, а Кігті — Панда»

«Юкі-тян теж кандидатка... А взагалі, Сакура-тян з Молотом? Нинішня Сакура-тян не користується зброєю»

«Я докладу зусиль, щоб мене обрали!»

«М-м-м? Сакура сонна...»

«Минула Сакура-тян була високою й володіла двома мечами»

«Тобто виховання може змінити навіть вигляд Сакури-тян. До речі, про ймовірність того, що Віндію обере батіг...»

Батько якось із ледь помітною усмішкою дивиться на помічницю.

Помічниця робить рух, ніби розмахує батогом.

Суперниця, здається, приклала долоні до щік і оніміла.

Немов «Крик» із картини.

«То хто та Панда, що стала Героєм Кігтів?»

«Це найманець-панда, з яким Батько порозумівся в Сільтвельті»

«Сільтвельт...»

Рен та Іцукі схрестили руки й чомусь дивляться на Батька примруженими очима.

І водночас чути галас.

Вони вже давно шумлять!

«««Бос-тян!»»»

«Е-ей, годі! Сьогодні гуляємо!»

Це ти занадто гучна.

Хочете галасувати — робіть це деінде.

«Здається, Наофумі колись визирав із вікна готелю й галасував із пандою. То це був він?»

«Хм-м... Якщо це найманець, то може бути складно»

Батько відводить погляд, і чомусь усі в залі дивляться в одну точку.

Найманці, як і раніше, галасують.

Чесно кажучи, це дратує.

«Слухай, Мотоясу»

«Що таке?»

«Он там панда. Це інша?»

Я придивляюся, як він сказав.

Панда-звіролюдина, ведучи за собою зграю псів-подібних, гучно вечеряє в таверні.

Це вони весь час галасують.

...Здається, я її впізнаю.

«А, так, це та сама панда»

Коли я показав пальцем, Батько злегка здивовано опустив плечі.

До речі, минулого разу панда вагалася, чи їхати в Зелтбул.

У результаті вона приєдналася до Батька, тож у Зелтбул не поїхала, але якби ми не втрутилися, вона, схоже, поїхала б туди.

Згодом Іцукі тихо промовив:

«Дивовижно, як бувають збіги»

«Так. Наофумі, чому б тобі не спробувати завербувати її просто зараз?»

«Я зрадів від панди, але... як ти її завербував?»

«Насправді вона цікавиться милими речами, як дівчинка. Та панда»

«А-а... Тобто ти вбирав своїх супутників, як Сакуру-тян чи Імію-тян?»

«Можливо. Наофумі ж любить такі контрасти»

Помітивши наші погляди, панда незадоволено дивиться в наш бік.

Я вдаю, що не помічаю.

«Слухай, Наофумі. Чому б тобі не піти й не спробувати завербувати її?»

«Що?! Це справді обов'язково?»

«Заради світу»

Під тиском Рена та Іцукі Батько неохоче підвівся.

О, знову починаються переговори.

Я впевнений, що в Батька вийде.

«Добре. Спробую приєднатися до їхньої компанії й закинути вудку, але не розраховуйте на багато»

«Пане Іватані, не треба себе силувати»

«Залишати без уваги того, хто може стати Героєм, теж не варто... Спробую»

І ось так Батько попрямував до компанії панди.

«Пийте!»

«Бос-тян!»

«О-о!»

Він дуже природно влився в компанію й почав аплодувати.

Завдяки енергійності панди в таверні панує атмосфера, де можна пити з ким завгодно.

Якийсь час я спостерігав за Батьком, але він не збирався повертатися.

«Схоже, це займе час»

«Він же має спочатку познайомитися»

«У-у... Галіон претендує на Героя Кігтів»

«То що робимо?»

«Уже досить пізно»

Іцукі подає Батькові знак рукою.

Батько непомітно кивнув.

Це означає, що можна йти?

«Ну, пан Наофумі впорається — познайомиться й завербує. Ходімо назад, щоб не заважати»

«Ми отримали згоду»

«Так... Ходімо, всі. Повертаємося в готель, щоб не заважати пану Наофумі»

І ось так ми залишили вербування на Батька й вийшли з таверни.

Дорогою додому Рен задумливо мовив:

«Але ж... такі справи зазвичай більше пасують Мотоясу, хіба ні?»

«Ви про спільні зустрічі?»

Як же давно це було.

Коли я щойно вступив до старшої школи, я кілька разів ходив.

На відміну від університетських, там не було алкоголю — пристойні студентські зустрічі, якщо я правильно пам'ятаю.

Якщо не брати до уваги те, що дівчата були свинями, спогади непогані.

«Маю певний досвід. Ще до того, як потрапив в інший світ»

«Певний досвід? Вибачте, якщо це звучить грубо, але я думав, що в такого типа, як Мотоясу, такого досвіду набагато більше»

«Ага. Здається, що в тебе його безліч. Судячи із зовнішності»

«Після кількох разів мене перестали запрошувати»

«А-а... Річ у тім, що в Мотоясу дуже гарне обличчя. Напевно, він забирав усіх дівчат на тих зустрічах»

«Зрозуміло. Інші хлопці справді не захотіли б його більше запрошувати»

«Вони ж свині, хіба ні?»

«Це про теперішнього Мотоясу, так. Справді...»

Іцукі має втомлений вигляд.

Скільки б свиней не зібралося, з них вийде хіба що відбивна.

Важлива не кількість, а якість.

Саме диво зустрічі з єдиною у своєму роді істотою, сповненою божественної доброти, як Філонька, і є найважливішим.

«І все ж Наофумі занадто добре веде переговори. Він так непомітно влився в компанію. Він справді отаку?»

«Він же Батько»

«Яке ще "Батько"? Я не про те. Просто, можливо, це моя упередженість, але я думав, що отаку — це соціально незграбні»

«Соціально незграбний — це радше ви, Рен»

«Що? Та годі... Я вже звик до твого гострого язика, Іцукі»

Це правда.

Іцукі вміє сказати таке, що зачіпає за живе.

І до того ж робить це несвідомо, що ще гірше.

«До речі, Рен. Пан Наофумі, можливо, і не "реальний красунчик", але його можна назвати "нет-збагаченим"»

«Он воно що? Ти теж багато знаєш, Іцукі»

Нет-збагачений... То ось ким був Батько?

Здається, це означає щось на кшталт "той, у кого насичене життя в мережі".

Це як мережева версія того, ким був я в минулому — людиною з насиченим реальним життям.

У першому світі Батько мав дуже пронизливий погляд і кусав кожного, хто наближався, але в інших світах Батько завжди добрий і, схоже, дуже любить спілкуватися з людьми.

У нього є харизма.

Напевно, він ходив на зустрічі з друзями, з якими познайомився в мережі.

«Оце так Батько»

«Знову ти зі своїми дурницями...»

«Що означає "оце так"?..»

І ось так ми залишили вербування панди на Батька.

Сакура-тян і Коу, схоже, мовчки їли страви, які їм приносили, і були задоволені.

Юкі-тян, схоже, тримала себе в руках — стримувалася заради перегонів.

Але на її обличчі не було й тіні невдоволення.

«Тоді я вирушаю до Мелромарка на пошуки цієї Лісії»

«Але ж ще ніч...»

«Я не можу просто сидіти тут і чекати»

Сказавши це, Іцукі зник через портал.

Невгамовний хлопець.

О? І Коу немає?

А, точно, він же сказав, що допоможе Іцукі.

Ось так і минула ніч.

Наступного ранку Батько повернувся сонний, але не з пандою... а чомусь зі старшою сестрою старшої сестри.

---

Кінець арки Фобрей.

З наступного разу, без циклів, переходимо до першої частини арки Зелтбул.