«Нові володарі ще не з'явилися...»
«Я хотів, щоб наших товаришів обрали, але ми не піднімали рівні й надто багато часу витратили на побудову мережі»
«Отже... десь у цьому й криється проблема»

О! Як завжди, Батько все розуміє!
Справді, у Семи Зоряних Зброї досі не з'явилося нових володарів.
Кажуть, у місцях, де зберігаються Сім Зоряних Зброї, щодня проводять ритуали прикликання, але все марно — і зараз триває обговорення, чи дозволити мешканцям цього світу спробувати стати новими володарями.
У рукавиць досі немає обраного.
Фактично, єдиний, хто може діяти, — це королева Мелромарку.

«Буф-ф-ф... Загалом правильно. З володарями сокири та метальної зброї, які мають бути активними, зараз неможливо зв'язатися»

Обличчя Батька та інших трохи похмурнішають.

«А що за люди володіють цими двома зброями?»
«Обоє — з іншого світу. Буф-ф-ф-ф»
«Тобто вони в такому ж стані, як ми одразу після прикликання?»

Згадую свої перші дні.
Прикликали в інший світ — ось це так!
Початок мого рожевого життя!
Ось саме так!

«І в такому стані їм кажуть: "Приходьте в Фобрей, бо ми не знаємо, справжні ви чи ні!"...»
«Питання в тому, чи стануть вони підкорятися наказу країни, незалежно від того, справжні вони чи ні... Я б на їхньому місці втік в іншу країну, мовляв, мені байдуже»
«Можливо, вони відкинуть місію й робитимуть що заманеться»
«Повністю задерли носа»

Бачу в цьому себе в минулому.
Але... залежно від обставин, Такт міг зібрати майже всі Сім Зоряних Зброї, чи не так?
Тоді, можливо, якщо пошукати, ми їх знайдемо?

«Добре б якось налагодити контакт...»
«Буф-ф-ф, саме тому сюди прибули люди, які знають в обличчя Семи Зоряних Героїв метальної зброї та сокири»

Схоже, свинячий король викликав їх.
Один — низенький повненький чоловік середнього віку.
Судячи з усього, одягнений він доволі пристойно.
Другий — кремезний, теж огрядний, у вбранні, що скидається на купецьке.

«Вони просять, щоб Герої спіймали кожного з Семи Зоряних Героїв»
««Просимо про допомогу»»
«Тобто ми беремо цих людей із собою й шукаємо Семи Зоряних Героїв за обличчям?»
«Буф-ф, саме так. Якщо не вийде — розклеїмо портрети й оголосимо розшук»
«Розшук Героїв? А це не спровокує заворушення?»

Тут купецький тип піднімає руку.

«Якщо Чотири Священні Герої шукають зниклих Семи Зоряних Героїв — жодних проблем. Розшук — це лише збір інформації, а не наказ убивати, тож це радше оголошення про пошук людей, аніж розшук»
«Ну... Чотири Священні — наче вищі за статусом, і немає сенсу давати зброю тому, хто кидає місію. Добре б, якби вони погодилися на переговори»
«Тепер пошуки Семи Зоряних Героїв... Як же часто виникають проблеми одна за одною»
«Слухаючи Мотоясу, розумієш, що це не чужа нам справа»

Абсолютно згоден.
У першому світі ми поводилися вкрай егоїстично.
Не можна заперечувати, що з прикликаними Семи Зоряними Героями могло статися те саме.

«Ми зупинили Такта раніше, тож тепер усе відрізнятиметься від того майбутнього, яке знає Мотоясу. У певному сенсі, справжній початок — саме звідси»
«Хотілося б зустріти їх живими. Адже, за словами Мотоясу, Такт убив цих людей»
«Саме так. У першому світі всіх Семи Зоряних, яких мав Фобрей, Такт убив»

Давайте впорядкуємо інформацію.
Отже, у першому світі посох і рукавиці не потрапили до рук Такта.

Батіг, кігті, молот, сокира та метальна зброя — їх відібрав Такт.

Під час зачисток у Сільтвельті, де ми досить швидко зіткнулися з Тактом, він уже мав три зброї.
Тобто батіг, кігті та молот потрапили до нього ще до нашого прикликання.

А тепер зниклі сокира та метальна зброя... минулого разу Такт володів і метальною зброєю.
Ймовірно, він десь зустрів володаря й відібрав її.
Але зараз місцезнаходження цих Героїв невідоме.

«А коли саме втратили зв'язок із Семи Зоряними Героями?»
«Кожен із них вирушив у подорож одразу після прикликання. І коли ми захотіли віддати накази під час Хвилі... через збір ми спробували зв'язатися, але так і не змогли їх знайти»
«Тобто зв'язок утрачено майже одразу після прикликання...»
«Схоже, вони взагалі не чули про збір? Можливо, зараз ми якраз розсилаємо сповіщення в гільдії авантюристів та інші місця?»
«Так. Але оскільки є свідчення очевидців у різних регіонах, знайти їх, гадаю, буде нескладно»
«Тоді, судячи з розповіді Мотоясу, спершу пошукаємо Героя метальної зброї — його знайти найлегше»

З огляду на минулі цикли, володаря метальної зброї Такт знайшов і відібрав її.
А це означає, що його справді легко виявити.

«Тоді... наша країна —»

Портал уже відкрито.

«О, поважні Герої Чотирьох Священних»

Купецький тип піднімає руку.

«Свідчення про Героя сокири зосереджені в інших країнах... У нашій країні його вже немає...»
«Буф-ф-ф, Фобрей уже перевірив ці звіти. Спершу шукатимемо Героя метальної зброї»
«Зрозуміло. Той пошук почнемо після Хвилі. Тож вирушаємо»
«А я вже піду»

Свинячий король швидко залишає Тронну залу.
Вигляд у нього досить веселий.
Досі бавиться зі свинями Такта?
Ну, їх там багато.
Цікаво, скільки ще триватиме довга ніч Такта?

«Прямо перед очима таке витворяють... Я б на його місці збожеволів. Єдина втіха — що жінок, яких у нього забрали, у підсумку прийняли в королівську родину, бо король же...»
«Не переймайся через нього. Вони самі винні»
«Еге ж... У світі існують і такі темні закутки. Мабуть, щось на кшталт великого гарему, так?»
«Хтозна... А скільки всього жінок у тому гаремі...»
«Абсолютно не заздрю»

Саме так.
Погоджуюся з Батьком та іншими.
Зовсім не розумію, навіщо оточувати себе такими свинями.

«Я вже давно думаю... Ви, Герої, схоже, неправильно розумієте, що таке гарем короля Фобрею...»

Екле, яка досі мовчала, почала було, але знову замовкла.
Схоже, Екле справді щось знає.

«Щось таке?»
«Ні... Вам, Героям, краще не знати»
«Коли так кажеш, ще більше цікаво. Що там таке?»
«Н-ні...»

Екле не знає, як пояснити.

«Щось жахливе?»

На питання Іцукі Екле відповідає з відчаєм у голосі:

«Достатньо знати, що шлюб із королем Фобрею — це покарання для жінок-злочинниць із дворянських родин»

Я вважаю, що Батькові зовсім не обов'язково знати про той свинарник.
Хоча, навіть якщо він дізнається, що там відбувається, наша стратегія навряд чи зміниться.
Для Такта це чудове покарання.

«Що за покарання таке?»
«Ну, з огляду на його зовнішність... Можливо, це й справді покарання»
«А, он воно що? Щось тут не сходиться»
«І знати не хочу, і бачити не бажаю»
«Ну так. Як би сказати... Оті будинки королівського роду на території замку — то, певно, діти того короля, так?»
«А, тобто ота штука, де "новий король" народжується...»
«Схоже, там і воїнів виховують, і для дипломатії використовують»
«Усе-таки це інший світ. Можливо, королівські діти часто вмирають одразу після народження»
«Інтриги, фракції... Якщо ти з королівської родини, то легко стати жертвою вбивць. Важко їм»

Ой-ой? Батько та інші почали щось не те уявляти.
Їм зовсім не обов'язково знати, скількох уже покарано.
У першому світі, здається, їх міняли досить часто.
Психіка тих свиней тендітна, як тофу.

Спершу розсувають ноги, а потім, дізнавшись, що партнер не до вподоби, починають верещати.
Певно, безліч із них накладають на себе руки вже після першого разу, коли їх використали як іграшку свинячого короля.
У першому світі, коли я хотів зняти на відео, як вивозять червону свиню, свинячий король скаржився мені: «Буф-ф-ф... Вони там собі життя вкорочують...» — про свиню, з якою він бавився перед червоною.

Напевно, багато хто вмирає, ще до того як їх зґвалтують.
А як там свині Такта?
Та мені байдуже, що з ними станеться.

«Тоді всі разом вирушимо в регіон, де бачили Героя метальної зброї, і пошукаємо його»
«Зрозуміло! Я його заколю!»
«Стривай, чого це ти одразу вбивати зібрався?»
«Наофумі, доглянь за Мотоясу»
«Та все я розумію. Ми не вбиваємо, а переконуємо не забувати про місію. Заради світу»

А, точно.
Саме через слово «Семи Зоряних Героїв» я мимоволі згадав Такта й одразу подумав про вбивство.
Треба бути обережнішим.

«Бо Чотирьом Священним Героям самотужки долати Хвилі — то справжнє випробування. Треба, щоб Сім Зоряних Героїв якнайшвидше визначилися»
«Це так. Чесно кажучи, я не думав, що їх так багато. Час ще є, але якщо графіки збігатимуться — буде кепсько»
«Справді... Зрештою, Чотири Священні й Сім Зоряних мають об'єднати зусилля й розподілити обов'язки, щоб захистити світ»

Пробурмотівши це, Батько рушив, і ми гуртом вирушили слідом.