«Ти ж казав, що полювання на напівлюдей було і в попередніх світах. Щось не сходиться»
«Те, що воно було і в першому світі, і в попередніх — факт»
«Тобто, через убивство короля його частота зрештою прискорилась?»
«Наскільки ж усе прогнило»

Рен геть розчаровано зітхає.
Я теж.
Як би це сказати, видно, що все котиться в дещо поганий бік.

«Нас, хто намагався якомога швидше повернутися, неодноразово атакували. У підсумку ми не змогли повернутися до країни й були змушені тікати...»
«А, тому сестра Такто й назвала Мелті „вигнанкою“»

Вигнанка, бо дитина-втікачка.
Яке ж прямолінійне ім'я.
Точніше, це просто так переклалося для нас.

«Нині верхівка Мелромарку прагне усунути мене й поставити нову королеву. Я чинила максимальний спротив і діяла за підтримки Фобрея, але навіть військо перехопили, тож мені важко діяти самій — ми в глухому куті»
«Тобто королева хотіла б владнати цю справу якомога тихіше»

Королева кивнула на слова Батька.

«У таких випадках зазвичай важливий рід і кров. А в королеви є інші родичі?»
«Ну, вона ж з королівського роду, мали б бути»

Спитав Іцукі, а Рен відповів так, ніби це очевидно.
Хіба в попередніх світах був такий?
Тут я згадав слова Папи, з яким бився в першому світі.
Здається, це було після того, як Червона Свиня щось накричала на Папу.

«Ні-ні, тут уже все вирішено. Не хвилюйтеся, принцесо Марті. Того, хто замінить вас на троні, уже підготували. Усе з волі Божої»

Так, він точно так сказав.
Отже, через те, що я вбив Червону Свиню й Покидька, вони хочуть поставити королевою того, хто має кров королівського роду, але пов'язаний із Церквою Трьох Героїв.

«Так, серед моїх родичів є той, хто уклав шлюбну угоду з Церквою Трьох Героїв... Той, хто зараз видає себе за Олткрея, разом із Папою поспіхом готує коронацію нової королеви. За словами моїх шпигунів, вона майже не бере участі в державних справах і живе в палаці як суто декоративна королева»
«Отже, як казав Мотоясу, навіть без церкви релігія живе далі»
«У яку ж халепу ми вляпалися»

Іцукі й Рен промовили це з розчаруванням.
Саме так.

«Прискорення дискримінації напівлюдей — це теж вихор Церкви Трьох Героїв, що захопила владу...»
«Вони чекають слушного моменту, щоб змінити королеву, і поширюють це по країні»
«З такими темпами вони, схоже, хочуть оточити країну лише власною фракцією»
«Чекайте...»

Батько зупиняє Рена й Іцукі й питає в королеви.

«Ти щойно сказала „Папа“? Я думав, він помер, коли Мотоясу спалив церкву. Він живий?»

От же ж везучий покидьок.
Слушна нагода.
Цього разу вже точно приб'ю?

«Ні»

О? Королева хитає головою.
Що означає це «ні»?

«Коли Герої спалили церкву, тодішній Папа загинув разом із вірянами Церкви Трьох Героїв, що були там. Але... архієпископ зійшов на престол Папи»

...Вражає.
У моїй голові чітко спливли слова Батька з попереднього циклу.

«І якщо серйозно, Мотоясу, ти досить радикальний, тож стеж за своїми діями. І не думай, що якщо знищити країну чи релігію, то війни припиняться. Це завжди провалюється. Будь-яка організація — якщо просто знести голову, залишки біснуватимуться, як із Такто. Більше того, все може закінчитися просто заміною голови»

Батько переймався цим і застерігав мене.
Я, певно, слухав його лише поверхово.
Убив Покидька — з'явився двійник і почав біснуватися; убив Папу — з'явився наступний Папа.
Через це ми неправильно прочитали дії ворога.
Усе сталося саме так, як казав Батько.

«Що з тобою, Мотоясу?»
«Просто те, про що мене застерігав Батько з попереднього циклу, справдилося, тож я здивований»

Я пояснив Батькові та решті, що тоді сталося.

«Я чула, що Герой Списa прибув із майбутнього. Завдяки цьому Герої згуртувалися ще більше...»

Королева спокійно відповіла.
Еклея вклоняється. Я про неї забув, бо вона взагалі мовчить.
Наречена... схоже, хоче щось сказати.
Батько та решта дивляться з якимось подивом.

«Якщо тебе застерігали — будь обережніший!»
«Саме так! Як можна так легковажно вдаватися до насильства, коли тобі так прямо казали!»
«Я думав, що якщо зайти так далеко, то вже все буде гаразд!»
«Слухай-но... Мотоясу, я не казатиму про „силу історії“ в художніх творах, але організації не розвалюються одразу, щойно знесеш голову. Скажімо... не знаю, чи у твоєму світі так само, але якщо вбити президента якоїсь країни за океаном, то країна зникне?»
«Не зникне»

Я це теж пам'ятаю.
Убивства президентів — відомі історії.
Я кілька разів бачив їх у підручниках зі світової історії.

«Ось саме. Можуть бути дрібні відмінності, але якщо знести голову — швидко виросте нова»
«Радше все пішло в геть поганий бік»
«Саме так. Нині Мелромарк у скрутному становищі. Питання часу, коли інші країни зберуться, щоб знищити нашу збожеволілу державу. Я теж намагалася щось зробити, але...»

Це мені наука.
У минулому циклі вбивство Червоної Свині не спричинило жодних проблем, тож я думав, що все буде гаразд.
Червону Свиню я вб'ю й наступного разу, а от Покидька, схоже, краще лишити живим.
А з Папою — залежно від обставин?
Схоже, варто попросити Батька та решту порадити щось розумне.

«Зрозуміло. То що нам робити?»
«Спочатку я думала звернутися до Героя Багота... ні, колишнього Героя Багота, але, почувши, що Герої прибудуть до Фобрея, відклала це. Я подумала: Герої, які діють заради світу, навіть угамувавши Хвилю ворожої нам країни, хоча провина на нашому боці, — вони хоча б вислухають мене»

Здається, Батько та решта крадькома дивляться на мене.
Он воно що. Це кара за мої необачні вчинки.
Приймаю її з покорою.

«Звісно, є ще справа Ґаеріона, але це ж повністю відхилення від маршруту»
«Але ж ми врятували Імію»
«Фух... якби Мелромарк рятував той Такто, що б із ним стало»

Батько та решта дивляться на наречену.
І тоді Рен каже:

«Вона теж приєдналася б до гарему разом із королевою?»
«Якби так, то щойно ми прибули б до Фобрея...»
«Д-добре, що не приєдналася! М-Мелті!»
«Так...?»

О?
Батько, певно, хвилювався, що наречена могла потрапити в гарем Такто?
Це неможливо.
Істота, гідна стати нареченою Філоньки, не може піддатися на чари такого, як Такто.

«Батьку, наречена точно не закохається в Такто»

Так, вона радше зрадить Батькові зі мною, ніж закохається в Такто.

«Чому ти так упевнений? Такто ж сильний і добрий до дівчат, хіба ні?»
«Наречена — така ж поціновувачка філоріялів, як і я... А в гаремі Такто є Драконячий Імператор і грифон, які найбільше ненавидять філоріялів»
«...Щось я вперше відчуваю таку переконливість»
«Кажуть, він дуже швидко потоваришував із Юкі та іншими»
«Може, він навіть крутіший за Мотоясу?»
«Е-ем, це...?»

Наречена схилила голову.
Чого вона дивується?
Те, що він миттю здружився з паном філоріялом, — доказ того, що йому можна вірити.

«Мелті, йдеться про те, що... тобі, можливо, пропонували шлюб із Героєм Багота»

Коли королева пояснила, наречена скривилася з відвертою огидою.

«Мамо, цього не може бути. Я з самого початку не хотіла наближатися до того Героя Багота»
«Гаразд, тоді поясни чому»
«По-перше, його культ рівня, а ще те, як він тягає за собою купу жінок, мов прикраси. По-друге, його манера спілкування фальшива й огидна. По-третє, йому не можна довіряти, бо він заявляє, що колись товаришував із сестрою. І нарешті, те, що він тягає дракона й грифона, — то його особиста примха, але те, як він ставиться до філоріялів, мов до нижчих істот, для мене неприйнятно. А найголовніше — кожен його вчинок викликає в мене фізіологічне відторгнення»

Яка ж палка й переконлива промова.
Наскільки ж вона його ненавидить?
Ну, вона, певно, добре проаналізувала внутрішню сутність Такто.
Якщо попросити назвати ще дрібніші деталі, вона, певно, назве ще більше?
Батько, королева та решта слухали її слова зі здивованими обличчями.