«Тепер ніхто не підслухає навіть пошепки»
«Далі я перекрию звук магією вітру»
«Зрозумів. Тоді я підготую все зі свого боку. Бу-фу-фу... То про що йтиметься?»

Свинячий король вельми зацікавився, чи не так?
Якийсь тип, схожий на міністра, ступив крок уперед, ніби збираючись заперечити.

«Ваша величносте! Цей підозрілий герой —»

Не встиг він договорити, як король поглядом наказав солдатам схопити того міністроподібного.

«Цього звільнити. Щось він підозрілий»
«С-слухаюсь!»

І ось того типа, схожого на міністра, повели геть.
Що ж, одним словом — і він безробітний?
Усе через те, що не розуміє, де і коли можна говорити.
Той, хто називає Чотирьох Священних Героїв підозрілими, заслуговує саме на це.
Скоріш за все, це був прибічник Такта, який відчув недобре.

«Тож...»

У просторі, де навіть звук був відрізаний магією вітру, я, щоб унеможливити будь-яке підслуховування, сам додатково придушив звук магією й прошепотів Свинячому королю.
Той широко розплющив очі.
...Спрацювало.

«Звісно, ви можете ставитися до цього з недовірою. Спочатку... я маю надати докази»

Тієї ж ночі.
Виявляється, у Форбрейського короля є й нічні державні справи.
Хоча аудієнції закінчуються надвечір.
Король Форбрей, зацікавлений моєю розповіддю, відклав нічні розваги.
Він сказав, що хоче розібрати всі накопичені справи.

Згодом, коли нас провели до гостьової кімнати замку, посланці від Такта почали вперто приходити один за одним.
І щоразу, коли ми неквапом виходили, вони обстрілювали нас проханнями.

«Такт-сама бажає влаштувати бенкет на честь Чотирьох Священних Героїв і принести вибачення за події вдень. Благаємо вас завітати!»
«Відмовляюся. Хай сам приходить і перепрошує. Король Форбрей теж казав, що має поговорити про денний інцидент»

Бенкет Такта, схоже, проходив у місті всередині стін, де мешкає королівська родина, за внутрішнім двором.
Але оскільки скликав король Форбрей, то Такт мав би прийти сам.
Коли Рен відмовив, посланець неохоче пішов.

«Він справді прийшов»
«Ага, я не сумнівався в Мотоясу, але не думав, що все буде настільки очевидно»
«А якби ми не знали, то, певно, попленталися б туди?»
«Кажуть, у бою важливі якість, кількість і стратегія»
«Тобто він виманює нас стратегією, а коли ми прийдемо — накриє всією юрбою?»
«Коли знаєш наперед, це виглядає аж смішно»
«Може, й так. До речі, що думаєте про короля Форбрея?»
«Та що тут думати...»
«Я відчув загрозу для своєї цноти...»

Справді, погляд, яким він дивився на Рена та Іцукі, був тривожним.
Це точно був погляд мисливця.
І мені не до сміху.
Бо Свинячий король пильно роздивлявся Юкі-тян та інших.

«Наофумі, ти справді впевнений, що можна об'єднуватися з таким королем?»
«Мені теж стає тривожно...»
«Хм, я лише трохи поговорив з ним, тож не можу сказати напевно, але він розумніший, ніж здається. Особливо в деяких питаннях»
«У питаннях інтриг?»
«Саме так. Найкраще подивитися на його вік і на те, як підтримується порядок у цій країні»

Я чув, що Свинячий король уже доволі літній.
Кажуть, він старший за того Покидька.
А щодо порядку у Форбреї — завдяки тому, що це країна Героя, тут усе досить благополучно.
Хоча навряд чи Свинячий король сам править добре — скоріш за все, він покладається на підлеглих.

«...Тобто система працює саме завдяки цьому?»
«Якщо подумати, він досить щедро виділяв кошти на необхідні витрати. Я тут лише місяць, але суми мене вразили»
«Ага, якби він був справді дурним королем, народ уже підняв би повстання, правда?»

Саме так.
Як у Мелромарку минулого разу — гнів народу міг би вибухнути.
Але у Форбреї про таке не чути.
Хіба що в першому світі Такт захопив владу.
Але, здається, Такт був віддаленим нащадком королівської родини.
Тож це був не переворот, а радше зміна влади.

«Зрозуміло. Він не союзник, але якщо не робити з нього ворога — можна знайти спосіб порозумітися...»
«Тож і ми маємо показати свою корисність»
«Саме так. Хоча, безперечно, він клопітний тип»

Отець і решта обговорювали це між собою.

За деякий час прибув інший посланець, ведучи за собою свиней.

«Благаємо, завітайте на бенкет, який влаштовує Такт-сама! Він точно встигне до офіційного прийому короля Форбрея!»
«Хрю!»
«Набридли ви! Перепрошувати й з'являтися публічно — це ваша справа, з огляду на ваше становище! За кого ви себе маєте?! Чи ви намагаєтеся зневажити Чотирьох Священних Героїв?»

Цього разу Іцукі довго сперечався з посланцем.
Той справді вперто не відступав.

«Схоже, він добряче розлютився. Кусав губи»
«Це ж очевидна пастка. У найгіршому разі вони можуть перенести все на завтра»
«Тоді ми зробимо те саме. Навіть якщо доведеться змагатися на витривалість, ми все одно виманимо їх»

Посланець знову прийшов, цього разу з кількома свинями Такта.
Справді впертий.

«Благаємо, прийдіть! Такт-сама хоче почути про подвиги Чотирьох Священних Героїв!»
«Хрю!»
«Хрю!»
«Хрю-ю!»
«Скі-і-ільки можна! Ви ж Герої Семи Зірок, тож вам і йти до нас — це логічно!»

Отець роздратовано гримнув на посланця зі свиньми.
Він навмисно підкреслював своє невдоволення.
Але свині хрюкали нестерпно голосно.
Після Рена та Іцукі отець якийсь час вів переговори, але посланець нарешті зрозумів, що далі немає сенсу, і пішов.

Тим часом королівські солдати за наказом Свинячого короля запросили Такта та його почт.
Схоже, не бажаючи відкритого конфлікту з королем, Такт неохоче прийшов.
Ми чекаємо разом із Свинячим королем у храмі, що в задніх покоях замку.

«Наказ короля: Такт-сама має прибути сам»
«Зрозумів. Та що тут узагалі відбувається?»

І ось, перш ніж прийти сюди, Такт залишив кількох своїх жінок у кімнаті очікування біля входу в задні покої.
Зараз ми спостерігаємо поруч із королем, як працюють пристрої, схожі на камери спостереження... вдосконалені кристали зображення.

Он воно що, є й таке обладнання.
Зображення проєктується магією.
Що ж, країна технологій, як-не-як.

Такт іде сам... навіть не насторожившись щодо того самого неприродного розділення, яке він сам влаштовував щоразу.
Твоя біда в тому, що ти зустрів Сакуру-тян, яка ще не підвищила клас, її суперників і отця, чию силу важко оцінити з першого погляду.

«Такт Арсахорн Форбрей, з'явився за наказом короля Форбрея!»

Такт, підійшовши до храму, самовпевнено прийшов на запрошення — і то сам.
Поруч — король Форбрей, лицарі його охорони та ми.
Ну, ми ж не такі дурні, щоб, як ти, влаштовувати залп.

Якби це був отець із першого світу, він би сказав: є способи й жорстокіші.
Такт, перш ніж постати перед королем, кинув на нас погляд і вклонився Свинячому королю.

«Бу-фу-фу-фу, завітав-таки, Герою Батога Семи Зірок... чи ні?»
«Гм?»

Такт схилив голову в подиві.
Але, певно, вирішивши, що перед ним такий самий дурний король, як і свиня, швидко повернув собі вираз обличчя.
І саме до такого Такта звернувся отець.

«Ну що ж, дякую за турботу вдень»