«Я уважно вислухав про допомогу. Тож організуємо фінансування діяльності, постачання зброї, розпорядження щодо лицарського загону під час Хвилі, а також сприяння в наймі приватних воїнів».
«Приватних воїнів...?»
«Мабуть, йдеться про супутників».
«Зрозуміло. Але супутники...»

Батько дивиться трохи відсторонено.
Рен та Іцукі — так само.
Що ж, супутникам, яких рекомендує держава, довіряти не можна.
Дуже висока ймовірність, що вони пов'язані з урядом.

«Супутників ми знайдемо самі. Краще посиліть підтримку — наприклад, підвищення класу».
«Он як? Тоді віддам відповідні розпорядження. Коли врятуєте світ — отримаєте спадковий титул, землі, а ще гроші та жінок. Тож прошу, воюйте заради світу».

Це звучить як пихаті слова людини, що прикривається владою... і це не моя уява, правда ж?
І ось тип, схожий на міністра, показує Свині-королю нову шпаргалку.

«Окрім цього, я хотів би, щоб Чотири Священні Герої зайнялися й іншими різноманітними справами. Згода? Винагорода буде відповідна».

Це, якщо казати мовою ігор, квести, які підготувала держава.
Відчувається якийсь підступ, але це ж веде до грошей.

«Ну... якщо це робити у перервах між Хвилями...»
«Так. Якщо братися за такі справи, можливо, нам стане легше діяти».

Рен та Іцукі продовжують розмову, але секрет успішної діяльності — спершу догодити Свині-королю.
Бо якщо розгнівати Свиню-короля, ми зараз можемо нажити ворогів у всьому світі.
Навіть Форбрайт, певно, не зробить такого дурного вибору, але й виключити не можна.
Втім, я міг би просто змести все і показати їм, де раки зимують.

Кріт стискає руку Батька.
Батько, схоже, теж розуміє, що є питання, яке треба порушити.
Батько виходить уперед і каже:

«Досі йшлося про нас як про Чотирьох Священних Героїв. А тепер дещо особливе... Власне, у мене є конфіденційна інформація, яку я маю передати особисто королю Форбрайта».
«Бу-фу-фу... І що ж це?»
«Я чув, що король Форбрайта вельми захоплений однією річчю. Скажу лише, що це стосується саме її. Але король — людина зайнята. Не хочу відбирати у вас більше часу, тож якщо цікаво — розповім. Що скажете?»
«Хм... Кажи».

«Тоді передам слово Герою Списа, який знається на цьому».

І ось настала моя черга.
Кажуть, що коли я розповідаю, це звучить переконливіше.
У сенсі зовнішнього вигляду, чи щось таке.

Батько кивнув.
І, кілька разів перезирнувшись із Кротом, дивиться на Сакуру-тян.
Кріт, зрозумівши, теж киває.
Це означає, що спершу треба відплатити за те, що зробили з Сакурою-тян.

«Наскільки детально ви знаєте про те, як ми відкинули інтриги Мелромарка?»
«Бу-фу-фу, чув загалом. Чотири Священні Герої помітили змову й відкинули її. Герою Списа, я чув, що ти страхітливо сильний навіть серед усіх Героїв минулого. Це якось пов'язано?»
«Саме так. Можете не вірити, але я багато разів переживав те, яким стане майбутнє цього світу. Я... прийшов із майбутнього, де ми програли Хвилі, завдяки силі легендарного списа».

Від моїх слів король Форбрайта схиляє голову.
Що ж, це не дивно.

«Я не зовсім розумію, про що ти. Тоді розкажи щось зі своїх знань про майбутнє».

Щоб здобути довіру, я отримав від Батька чимало матеріалу для розмови.
Але перш ніж дійти до головного, треба діяти поступово.

«Ну що ж... По-перше, король Форбрайта був вельми зацікавлений у тому, щоб узяти червону свиню з Мелромарка...»

Як же звали ту червону свиню?
Хм-м... Не можу згадати.

«Перша принцеса Малті».

Іцукі прошепотів.
Ах так, свиня з таким ім'ям.

«...у наложниці».
«Бу-фу-фу... Добре обізнаний. Але це можна дізнатися, якщо пошукати. До того ж, за чутками, принцесу Мелромарка, яку я хотів узяти за дружину, вбили Герої. Що це означає?»
«У тому майбутньому Батько... Герой Щита попросив мене передати її королю Форбрайта. Але...»

Я стисло розповів, що сталося з червоною свинею після того, як її привели до Свині-короля.
Здається, там підмінили на гомункула, якого створила свиня з команди Такти.

«Тобто я мав би взяти підробку?»

Навіть Свиня-король трохи насупився.

«Кажуть, що в цій країні діють ті, хто досліджує гомункулів».
«Хм... І що? Я маю повірити тобі на підставі якогось "кажуть"?»
«Звісно ж, ні... Така дрібна інформація — лише вступ».

Так, Батько казав починати зі слів, які зацікавлять короля Форбрайта, тож я так і зробив.
Але розмова ще далеко не закінчена.

«Головне — далі».
«Саме так. Гадаю, король буде задоволений почутим».

Батько підтримав мене.
Так, щоб переконати — факти, а не слова.
Це той самий метод, який Батько на собі показав мені, коли здобував довіру Рена та Іцукі.
Але спершу я наближаюся до Свині-короля.
І тут охоронець виступає вперед, насторожено.

«Не наближатися! Навіть якщо ви Чотири Священні Герої, наближатися до короля заборонено!»
«Але якщо ця інформація просочиться, усе зіпсується, розумієте? Я не розповідаю цікаві речі з майбутнього, якщо це не розмова віч-на-віч».

Я кидаю виклик Свині-королю.

«Королю Форбрайта, якщо не вислухаєте мене — пошкодуєте. Чи можна?»
«Бу-фу-фу... Ти сказав, що попередня розмова була лише вступом. Хо... І що ж це?»

Брови Батька на мить піднялися.
І поки я пояснював, позаду точилася така розмова:

«Він і сам усе зрозумів...»
«Е? Справді?»
«...Схоже, він усе-таки король».
«Тепер усе інше — просто фарс. Довірмося Мотоясу».

Я не зовсім розумію, але продовжую.

«Ну що ж... Минулого разу... Герой Щита казав, що можна роздобути безліч того, чого прагне король Форбрайта».

З боку Свині-короля почувся гучний ковток.
Батько та решта дивляться з легким огидою.

«Хо...»

Серед оточення Свині-короля, певно, є послідовники фракції Такти.
Вони насторожені.
Але я непогано знаю вдачу Свині-короля.
Я наближаюся, використовуючи метод переговорів, якого навчився від Батька.

«Але, схоже, оточення короля цього не хоче. Що ж, така гарна пропозиція... Тоді я запропоную інший варіант, за якого король лише втратить».

І Свиня-король відповів так, ніби це було природно:

«Бу-фу-фу... Гаразд».
«Ваша величносте!»
«Чого ви так переймаєтеся через якийсь пошепки? Чи, може, ви заперечуєте проти мого рішення?»

Почувши це, міністр заметушився.
Що ж, Свиня-король — взірцевий тиран.
Певно, він і раніше так само залякував оточення.

«Тоді про всяк випадок я застосую магію виявлення — чи не сховався тут хтось. Якщо хтось ховається — виходьте зараз, інакше помрете».

Від моїх слів навколо ще більше посилилася напруга, але особиста охорона короля вийшла з-за його спини.
Мабуть, король наказав жестом руки.

«Ліберейшн Файер Флешер!»

Щойно я промовив заклинання, навколо мене знялися стовпи вогню.
Отже, хтось справді ховався.
До речі, коли я маю говорити про речі, які не можна підслуховувати, я часто використовую це заклинання.
Наприклад, коли розповідаю Батькові деталі про майбутнє.

«Хо... Схоже, були й інші, окрім загону, якому я наказав».
«Так... Схоже на те... Вони, певно, покладалися на свою майстерність, але програли магії Героя».
«Бу-фу-фу, ви, схоже, щось відчували?»
«Лише присутність. Місцезнаходження — приблизно... Ми якраз з'ясовували, до якої фракції вони належать».

Свиня-король задоволено кивнув на відповідь охорони.