«Ну, це дієвий спосіб проти брехунів»
«Навіть якщо це правильно, це перебір. Поки що я так вважаю»
«Ем... у тебе щось на думці?»

Коли Батько запитав із занепокоєнням, Іцукі м'яко всміхнувся.

«Усе гаразд. Це моя особиста проблема»
«Справді? Якщо щось станеться — завжди можу вислухати»
«Так... Наофумі-сан»
«Що?»
«Як краще розпізнати людину, яка бреше?»
«Мене теж обдурила та принцеса, тож не можу сказати напевно...»
«Але все ж, як би ви це зробили, Наофумі-сан?»
«Погляд, тон голосу... мабуть? Ще — нестиковки в словах співрозмовника, його поведінка...»

На слова Батька Іцукі кілька разів кивнув.
Саме так. Батько теж після того, як його обдурила та червона свиня, став трохи пильнішим до інших.
У цьому сенсі він — найкращий зразок для наслідування.

«Ну, я в бізнесі більше мав справу з текстовими повідомленнями в мережі, ніж із живими розмовами, тож не можу казати напевно. Шахраїв важко розпізнати з першого погляду...»

«У бізнесі це ще зрозуміліше», — пробурмотів Батько, і Іцукі всміхнувся.

«Це так схоже на вас, Наофумі-сан»
«Справді? Якщо про чуття на людей, то Рен у цьому чутливіший... а, ні, не те»
«Чому ти згадуєш мене, щоб одразу заперечити?»

Рен втрутився в розмову з легким невдоволенням.

«Я не зі зла. Просто подумав, що тебе важко обдурити, але це інше»
«Нумо, розкажи детальніше»
«Рен завжди насторожі щодо інших, можна сказати, що не довіряє з самого початку... між ним і людьми є стіна»
«...»
«Якщо уявити ситуацію: перед тобою людину атакує монстр — ти не діятимеш імпульсивно, а раціонально зважиш усі можливості й застигнеш на місці»
«Мовляв, це може бути обман. Чи не просто грається приручений монстр, а не атакує? Так?»
«Саме так»

Я ніби розумію, про що він.
Рен має високий рівень настороженості до інших.
Власне, у попередніх циклах він тримався осторонь від Мелромарка.
Батько кивнув на відповідь Іцукі.

«У такому сенсі для спілкування з людьми варто орієнтуватися на Рена. Навіть там, де треба довіряти, він шукає можливості. Якщо хтось поводиться підозріло — збираєш докази, посилюєш підозру, і тоді тебе... зрештою, обдурять рідше»
«Зрозуміло. Рен-сан, я візьму це до уваги»
«Не треба робити мене взірцем!»

Батько й Іцукі жартома зачіпають Рена.

«У ситуації, як оце щойно, зрештою лишається тільки збирати докази. А ще — у чужій країні поводься за її звичаями... мабуть»
«Хабар приймати як хабар... так?»
«Виходить, що так. Тут давати хабарі — це як чайові за кордоном, а ми надто тягнемо з собою японські звичаї»

Це як закордонна подорож.
Власне, я там бував не раз.

«Чув, що за кордоном є готельєри, які отримують не погодинну оплату, а живуть на чайові!»
«Так, я теж чув про це, Мотоясу. Ось саме так воно і є. Тож якщо хтось має проблеми — вислухай і допоможи в межах можливого. Це ж доброта»
«Доброта... так?»
«Саме так. Доброта і справедливість — різні речі. Якщо хтось у біді — допоможи. А якщо є і той, хто страждає, і той, хто змушує страждати — вислухай обох... але це складно»
«Так»
«Гадаю, правильної відповіді не існує. Є приказка "переможець завжди правий", і деякі проблеми зрештою вирішуються силою. Це ж інший світ... Але навіть так — ставити собі питання, чи ти правий, і мучитися сумнівами, можливо, і є найсправжнісінькою справедливістю»
«У романах бувають незграбні герої, які вічно вагаються... ви про це?»
«Герой, що йде вперед із переконаннями, — це круто, але ж є й такі, що спокійно чинять злочини, правда? Як на мене, Іцукі з розповідей Мотоясу — це результат того, що він ішов лише за власною, вистражданою справедливістю»
«Хм. Тобто якщо персонаж зображений союзником — він виглядає правим, а якби був ворогом — погляд був би зовсім іншим»

Рен кивнув на слова Батька.
І не дивно.
Я воював з Іцукі не раз — він без вагань вважав мене й Батька злом і навіть не намагався вірити нам.
Тоді я думав, що він надокучливий тип, але в певному сенсі він має рішучість.

«Ну, Мотоясу — типовий приклад цього»
«Т-так, мабуть...»
«Ось Іцукі зараз вагається, правда? Що правильніше? І якщо він продовжуватиме вагатися, а потім обере відповідь і після цього шукатиме, чи не було кращого варіанту, чи не варто жалкувати... можливо, справедливість, знайдена таким шляхом, насправді цінніша. Хоча від мене, з моїм браком досвіду, це звучить непереконливо»
«...Ні, я почув дуже важливу річ. Наофумі-сан, Рен-сан, дякую вам»

Мені здалося, що Іцукі трохи позбувся своїх сумнівів.
Хм? А мені, виходить, нічого не дісталося?

«Мені б такі ситуації, де одразу зрозуміло, хто винен, як у випадку з Наофумі-саном... було б набагато легше»
«Аха-ха... ну, у тій ситуації за японськими мірками саме я був нещасною жертвою»
«Проте... за звичаями Мелромарка, підставити Наофумі-сана інтригою — це справедливість. Адже проти Героя Щита... демона, ворога релігії, дозволено все»
«О? До речі, пригадую, що у першому світі хтось сказав Іцукі, що протилежність справедливості — теж справедливість. Щойно згадав»

Не знаю, чиї це були слова.
Здається, щось таке говорили селяни...
Мої джерела інформації — пан філоріял і частина рабів, тож відомості досить перемішані.
Я чув це не напряму, тож і пригадати не можу.
Тому важко визначити, хто саме це сказав.

«Той чоловік, певно, добре розуміє значення справедливості. Так, коли програєш — твою справедливість називають злом і засуджують. Тепер я зрозумів»
«І що ж ти хочеш робити, Іцукі?»

Батько занепокоєно глянув на Іцукі, а тоді перевів погляд на вулицю.

«Нічого... Ми просто робитимемо те, що можемо. У мене є Наофумі-сан, Мотоясу-сан і Рен-сан. Якщо я зіб'юся зі шляху — друзі мене поправлять. Тож я можу йти вперед, навіть вагаючись»
«Щось планка піднялася»
«Ага. Ми ж теж можемо помилитися всі разом»
«Але мені здається, що ймовірність помилки різко падає. Наофумі-сан, я повірив у вас, тож будь ласка, допоможіть мені хоч трохи»
«Гаразд, звісно. Тоді ти повірив, що я невинний. Тож і я допоможу, чим зможу»

Іцукі, отримавши згоду Батька, глибоко кивнув.

«Отже, коли з розмовами закінчено — я принесла вам роботу від гільдії»

Еклея показує аркуш із замовленнями.
Як вчасно.
Певно, чекала слушного моменту.

«Це робота, яку ви, Герої, зможете швидко завершити»
«Що за робота?»
«Знищення монстрів, що розплодилися й дошкуляють людям. Чому б не спробувати, заодно як тренування для Героїв?»
«Звучить добре»
«Але-е...»

Іцукі й Рен дивляться на мене.
Що таке? Знищити таких монстрів — я впораюся за кілька годин.
Я помахав списом, демонструючи готовність.

«Пане Кітамуро, стримайте себе»
«Чому це?»
«Бо тоді інші Герої не зможуть потренуватися»
«Що за... ну, гаразд, спробуймо зробити це разом із Сакурою та іншими»

На слова Батька Сакура, а за нею й Юкі з іншими засяяли очима.

«Ми їдемо?»
«Так. Тренування взаємодії між Героями»
«Досвіду тут не отримати, але, схоже, можна здобути інший досвід»
«Саме так. Зрештою, для мене це теж тренування — воювати разом із кимось, окрім Ко і Еклери»
«А я добре триматиму себе в руках»

Чомусь Батько й решта з подивом глянули на мене, а тоді сіли в карету.
Аж руки сверблять.
Тренування стриманості.

«То рушаймо!»
«Рушаймо-о!»

Ми одразу ж вирушили на знищення монстрів згідно із замовленням, яке принесла Еклея.