Повернувшись до Мелромарка, ми поспішили до замку.
Щойно ми увійшли до замку, на нас уже чекала королева. Нас одразу провели до оперативного штабу.

«Іватані-сама, з поверненням. Мені треба дещо обговорити...»
«Я знаю. Справа не в Духові Черепахи, а в тому, що печать Фенікса була знята, так?»

Королева кивнула у відповідь на слова Батька.
Схоже, інформація про Фенікса вже надійшла.
Добре, що можна одразу перейти до справи.

«Схоже, Рен та Іцукі, заскочивши нас зненацька, подалися саме туди»
«Поки ми зосереджували увагу на країні Духа Черепахи, стався цей інцидент. Гадаю, на збір війська піде певний час»
«Так. Але... з огляду на масштаби ворога, хотілося б упоратися силами Героїв, наскільки це можливо. Судячи зі слів Мотоясу, зараз ми, ймовірно, зможемо здолати їх одночасною атакою»
«Зрозуміло. Тоді ми, про всяк випадок, зберемо об'єднані війська для боротьби з Феніксом»
«Прошу. І ще — доручаю вам порятунок людей, які можуть постраждати від Фенікса»

Розклавши на столі карту, королева пояснила нам, як рухається Фенікс.

«Наразі інформація, що надходить, суперечлива. Але беззаперечний факт: країна, де був запечатаний Фенікс, зараз зазнає величезних руйнувань через його просування»
«Так... Хотілося б якомога швидше вступити в бій із Феніксом і знищити його, але...»
«Проблема в тому, куди він рухатиметься далі»

Гадаю, Дух Черепахи та Фенікс діють схоже.
Кажуть, що Четверо Священних Звірів мають звичку збирати душі живих істот, тож вони, найімовірніше, прямують до регіонів із великим скупченням людей чи монстрів.
Власне, у першому світі Дух Черепахи пройшов через багато країн і зрештою був переможений Батьком, коли дістався передмістя Мелромарка.
Королева почала наносити на карту ймовірний маршрут Фенікса, відштовхуючись від країни, де він був запечатаний.

«Мотоясу, ти знаєш ще щось про Фенікса?»
«Окрім небезпеки, якщо не знищити їх одночасно, — вони діють у зв'язці: один на великій висоті, інший на низькій»
«Тож, схоже, стратегія зводитиметься до того, щоб покластися на тебе, Мотоясу...»
«Жодних проблем»

Адже я вже бився з ним у першому світі.
Гадаю, тепер я зможу здолати його без особливих зусиль.
З тією силою, що я маю зараз, — сильніший, ніж тоді, — я зможу уникнути найгіршого сценарію.

«До речі, мене цікавить: Рен та Іцукі пішли на Фенікса, який набагато сильніший за Духа Черепахи, так?»
«Виходить, що так»
«Тоді якщо вони ледь вижили після Духа Черепахи... то проти Фенікса могли й загинути, хіба ні? А якщо так, то, за твоїми словами, Мотоясу, станеться часовий відкат?»

Справді.
Але відкату ще не сталося.
У першому світі, коли ми билися з Духом Черепахи, і я, і Рен, і Іцукі вижили.

Так, ми ледь втекли, це правда... але якщо подумати, Дух Черепахи, здавалося, взагалі не звертав на нас уваги.
Невже Четверо Священних Звірів ігнорують Чотирьох Священних Героїв, не вважаючи їх загрозою?
Інакше цього не пояснити.

«Можливо... Четверо Священних Звірів розуміють, що вбивати Рена чи Іцукі не можна?»

Припущення Батька не позбавлене сенсу.
І Дух Черепахи, і Фенікс, якщо дійде до бою, атакуватимуть і нас, але, схоже, у них є інша мета, пріоритетніша за знищення Героїв.

«Зараз лишається сприймати це як удачу й рухатися далі. Навіть якщо станеться відкат, як ти казав, Мотоясу... запам'ятай усе, щоб використати в наступному циклі»
«Так»
«І ще, королево. Ми вирушаємо до Фенікса, але нам просто йти прямо?»
«Щодо цього... на жаль, інформація надто суперечлива, тож дайте нам трохи часу»
«Тоді ми періодично повертатимемося до замку через портал. Дізнаватимемося про місцеперебування Фенікса на місці»
«Добре. Ми також підготуємо все можливе»

Отримавши від королеви прогнозовану зону пересування Фенікса, ми негайно рушили в дорогу.

Земля, де був запечатаний Фенікс, як і країна, де запечатали Духа Черепахи, знаходиться досить далеко від Мелромарка — навіть для прудконогих філоріялів.
Тож під час руху до нас одне за одним надходили повідомлення про руйнування, які чинив Фенікс.

Щодо Рена та Іцукі — відомо лише, що вони живі, і більше нічого.
Я це вже проходив у першому світі.
Коли відчуття провини за скоєне змушує тікати від реальності... Це було б іще півбіди, але найгірше тягне за собою ще гірше.

Ми вже три дні поспіль міняли філоріялів, і хоч я розумів, що це надто важко для них, усе йшло добре.
Фенікс рухався швидко, і, за інформацією, зміщувався із заходу на північ, тож ми метушилися через зайві маневри, коли раптом...
БАМ! — пролунав звук, схожий на тріск скла... і ми з Батьком відчули, як по спинах стікає холодний піт.

«Тьху... Слухай, Мотоясу, я дуже не хочу це перевіряти, але...»
«Так...»

Навіть я розумію, що хоче сказати Батько.
Судячи зі звуку, Героям передали якусь неприємну звістку.
З острахом я зосередився на іконці пісочного годинника в кутку поля зору.
І там з'явився ще один... синій пісочний годинник із цифрою 7.

«Це Дух Черепахи»
«...»

Батько схопився за голову й зігнувся.

«Невже... один із них — Рен чи Іцукі — зняв печать Фенікса, а поки ми метушилися, другий зняв печать Духа Черепахи?!»
«Інакше це не пояснити»
«Вони що, хочуть прискорити загибель світу?»
«Певно, уклали між собою угоду, щоб обійти нас»

З огляду на цих двох — таке цілком можливо.
Але... ця іконка пісочного годинника трохи дивна.
Дві іконки зображені так, ніби вони з'єднані між собою.
Між ними стоїть знак «=».
Я такого раніше не бачив. Що це означає?

«Фенікс і так клопіт, а тепер ще й Дух Черепахи... Не хочу нікого звинувачувати, але якщо Фенікса не здолали за три дні, варто було б запідозрити щось недобре!»

У цій непередбачуваній ситуації — чи то Рен, чи Іцукі — незрозуміло, чи вони взагалі намагалися битися, чи зазнали невдачі, але хотілося б, щоб вони двічі подумали, перш ніж знімати печать, — це ж безглуздий вчинок.
Якби вони зачекали, поки Фенікса переможуть, і тоді вийшли на бій — була б серія боїв, але це було б краще.
Втім, судячи з цифр, усе ж краще, ніж якби вони полізли до Кіріна.

Земля, де запечатаний Кірін, розташована неподалік від Фобрея.
А там же Такт. У цій метушні Рен чи Іцукі могли б загинути від його рук.
Хоча, для нас зараз це як грім серед ясного неба.
Батько має дуже стурбований вигляд.

«Мотоясу, ти візьмеш на себе Фенікса, а ми якось упораємося з Духом Черепахи?»

Від порталів, які ми зафіксували, коли зняли печать Фенікса, трохи далекувато.
Щоб зустрітися з Духом Черепахи, який уже рушив, знадобиться щонайменше пів дня.
До того ж одразу після відродження Дух Черепахи атакує сусідні країни, міста та лігва монстрів.

«Гадаю, це має спрацювати»
«Гаразд... Тоді, Мотоясу, щойно дізнаєшся, де Фенікс, — рушай до нього. А до того часу підемо разом із нами до Духа Черепахи. Якщо зможемо здолати його першим — то взагалі ідеально»
«Зрозумів»
«Усі, будьте готові до бою будь-якої миті»

Усі у возі, філоріяли та Райбал відповіли згодою.
Захопивши з собою якомога більше порталів, ми здійснили перехід.

За пів дня ми поступово почали бачити Духа Черепахи, який спустошував усе навколо.

«За твоїми словами, Мотоясу, треба зруйнувати голову та серце одночасно»
«Саме так»
«Найнебезпечніша — атака зовнішніх голів. Тож Мотоясу та філоріяли — на серце всередині. А ми ззовні триматимемо голови під обстрілом!»
«Ми що, справді підемо на ЦЕ?!»

Кіль, глянувши на Духа Черепахи, вигукнув.
Це створіння неймовірних розмірів. Його реакція цілком зрозуміла.
Але з нашими силами цього супротивника можна здолати.

Хоча... окрім Батька та мене, решта просто маскують свої характеристики завдяки покращенню здібностей.
Але навіть так, вони точно мають силу, еквівалентну 170-му рівню чи вище.
З такою кількістю бійців перемогти Духа Черепахи навіть меншим складом — не проблема.
Треба швиденько прикінчити Черепаху й рушати на Фенікса.

«Саме так. Так, виглядає він грізно, але ми точно переможемо»