«Хм-м… хто ж міг подумати, що так вийде…»

Панда-звіролюд зробив зауваження, і Батько стогне.

«Мотоясу, що робитимемо?»
«Я все розумію. Саме час для вирубки. Це дрібниці, цей Мотоясу все владнає».

Добре, що ми не садили в Мелромарку. Якщо навіть у пустці Сільтвельта виросло таке… Звісно, я був обережним і мав при собі рекомендаційного листа, тож цю територію офіційно оголосили забороненою зоною.

Якщо хтось наблизився, ігноруючи накази держави, то це його власна провина. Я регулярно перевіряв усе. Після мутації минуло не так багато часу, тож територія ще невелика. Он навіть саме тіло біопланта досі видно з краю лісу.

«Тож рушаймо, Юкі!»
«Зрозуміло!»

Я сідаю на спину Юкі й наближаюся до біопланта, який росте, тріскотячи, мов квасолеве дерево. Тут є й інші монстри — планти-ліани, але ігноруємо їх. Спочатку треба знищити основне тіло. Раптом біоплант повернув до нас свою квіткоподібну частину з зубами й спробував вкусити.

«Зарано радієте!»

Юкі, не скидаючи мене, робить сальто назад, уникаючи атаки лоз, що випускає біоплант, відштовхується від них і, ковзаючи, наближається.

«Ґунґнір!»

Я випустив списовий навик у квіткову частину біопланта. Зі звуком, схожим на розривання листя, квітка злетіла, але біоплант рухається далі без жодних проблем.

Клопітно. Схоже, справжнє тіло десь в іншому місці. Якби Батько з майбутнього зіткнувся з таким шаленством, як би він із цим упорався? Можна легко забити цю тварюку.

Можна просто випалити все тут магією. Але тоді насіння біопланта, найімовірніше, буде неможливо зібрати, та й воно може прорости знову.

…До речі, нещодавно Батько згадував щось про гербіцид. Он він і зараз каже про гербіцид позаду. Справді, цей монстр — рослина, тож гербіцид має бути ефективним. І для цієї землі теж непогано.

«Оце так… А я теж не відставатиму!»

Панда-звіролюд, схоже, змагається з нами. Схрещує руки й зосереджується.

«Я — джерело сили. Я наказую. Перечитай закони буття, о велична рослино. Пронзи немудрих!»
«Цвайт Бамбу-Спайк!»

Панда-звіролюд вдарив кулаком об землю, і з-під неї виросли бамбуки, проткнувши монстрів довкола.

«О-о! Ця крута сестричка — сила! Я теж так хочу!»
«Кіле, стривай! Не можна бездумно лізти вперед, це небезпечно, тож не відходь!»
«…Сакура теж старатиметься».

Сакура вихопила меча, який носила як вакадзусі, й кинулася вперед. Вона зрізає монстрів, що наближаються, мов танцюючи, — її рухи схожі на вихор.

Але її швидкість доволі значна. Вона повернулася до Батька з мінімальними рухами. Вона розмахує мечем, щоб захистити його.

Що ж, тепер, коли я знаю, наскільки далеко біоплант пустив коріння, роботи поменшало. Або вбити гербіцидом, або випалити вогняною магією.

«Кіле, розкидай гербіцид у бік основного тіла разом із Сакурою».
«Зрозумів, брате!»

Кіль, верхи на Сакурі, розкидав гербіцид, який передав Батько. Я теж не відставатиму — дістаю гербіцид зі списа й розпилюю його.

«—!?»

Схоже, біоплант отримав шкоду. Чути крик, схожий на стогін. Але на цьому все й закінчилося — частина засохла, але решта з тріском регенерувала.

«Хм-м… Він мутував у тип, якого гербіцидом не взяти… чи що?»
«І що з цим робити?!»

Панда-звіролюд стала попереду, захищаючи своїх підлеглих, і зрізала лози, що тягнулися до неї, пазурами. О-о, в неї доволі міцні руки.

«Мотоясу! Гадаю, основне тіло, найімовірніше, в корінні. Якщо тут колись була пустка… то основне тіло глибоко під землею. Зможеш?»
«Зрозуміло».

Інформація про ворога, якої не було в грі, і дедукція Батька — найімовірніше, він правий.

«Еймінг Лансер!»

Із множинним націлюванням я випускаю Еймінг Лансер у коріння довкола. Земля здіймається, коріння біопланта розлітається на шматки. Треба визначити, де саме основне тіло.

Рух кінцівок відірваного коріння припинився. Можна вважати, що воно глибоко в землі, далі всередину.

«Залишилося одне».

Я встромляю списа в землю й випускаю навик.

«Ас Ігнішн!»

Земля важко здіймається, а потім, мов під час виверження, викидає те, що було під нею. Серед усього — щось, оповите корінням, схоже на бульбу… схоже, це й є основне тіло біопланта.

«Бріонак X!»

Не гаючись, я випускаю Бріонак у бульбу й розношу її на шматки. І біоплант на очах усох. А з коріння, яке я розніс, довкола посипалося сяйне насіння. Це… схоже, одне насіння розмножилося на багато.

«Швидко збирайте! Якщо проросте — буде лихо!»

Ми зібрали безліч насінин розміром із кулак і перевели подих. Управлінці Сільтвельта теж спостерігають за нами здалеку. Батько не може відкрито з'являтися в замку, але його бачили за діяльністю в країні. Утім, сам Батько не робив нічого надто помітного, тож це лише підозри.

«Ну й… що це було таке»

Панда-звіролюд стискає зібране насіння й бурмоче.

«А-а… ну, у нас тут своя робота».
«Дивні ж ви люди. От ви хто».
«Так… виходить. Краще не звертай на це уваги. Принаймні поки що».
«І це кажеш мені після того, як змусив одягнути таке вбрання, яке мені не личить? От же ж… Кажуть, Герой Щита в Мелромарку… а ви хто такі будете?»
«Е-е…»
«Минулого разу я вже думала, що ви підозріло міцні».

Схоже, панда-звіролюд щось підозрює? Якщо піти з ним на полювання, то через міцність Батька це стане очевидно.

«Мій брат — Герой Щи—»
«Кіле, стоп».

Батько затулив Кілю рота.

«Ну, я наймичка. Не лізтиму в небезпеку без причини. Хоч і отримала цікавий досвід».

Підлеглі панди-звіролюда ствердно кивають. Непомітні, як поплічники Рена.

«Ну, почнімо з…»

Батько поклав насіння біопланта в щит. Ми теж зібрали різні матеріали.

«Модифікація рослин?… Хм-хм».

Батько змінив щит і активував навик. Я теж вклав насіння в списа й перевірив.

О-о! Справді, з'явився навик модифікації рослин. Схоже, саме так Батько покращував біопланти. Спис, отриманий із рослинних монстрів на кшталт планти-ліани, теж, схоже, розширює навики.

Ну, таку дрібну роботу лишимо Батькові. Насіння біопланта вважається частиною монстра, тож я перевірив дроп. І випало насіння біопланта. …Його можна дістати, але сенсу в цьому мало.

«То? Що робитимемо далі?»
«Тут ми закінчили, тож підемо з Ларсою та іншими пополюємо на монстрів, підзаробимо. Або, може, зайдемо в якусь крамницю?»
«Ну, не знаю…»
«Якщо є крамниця з милим одягом — піду з тобою. Ви ж мені допомагали».
«Не глузуй з мене!»

Панда-звіролюд, схоже, вже добре порозумілася з Батьком.

«То, Мотоясу, я піду з Ларсою та іншими».
«Зрозуміло. Тоді зустрінемося, коли настане час».
«Ага. Ходімо!»

Батько взяв панду-звіролюда за руку й пішов разом із Сакурою та Кілем. Ми з Юкі лишилися на колишній пустці й пояснили ситуацію управлінцям Сільтвельта.

Спершу я думав опанувати навик модифікації рослин і спробувати створити щось із біопланта, але це виглядало надто клопітно, та й навряд чи я зміг би відтворити пані філоріял, тож лишимо це. І саме тоді яйце, яке я носив у кишені, вилупилося.

«Пі-і!»

Це був темно-синій філоріял! Стать… самиця. Не Філонька. Як же назвати цю дитину?

«Пі-і!»

Жвава, й добре. Хм-м, ну що ж. Нехай Батько вирішить пізніше.

«Тож, Юкі. Погодуємо цю дитину й піднімемо рівень».
«Зрозуміло!»
«То біжимо до перевалу!»
«Так!»

Юкі любить бігати. Того дня ми тренувалися, аж доки не зайшло сонце.