«……Наступна Хвиля — це не проблема?»
«Ну… я не можу сказати, що зовсім нічого не можу зробити»

  І Батько спритно обійшов хвилювання Рена.

«Стоп, спершу мінімальну компенсацію… ні, героїв слід трактувати справедливо»

  Рен вказав на Покидька.

«……Хм. Схоже, працівники гільдії втручалися в особисті справи Героя Щита та Героя Списа. Від імені гільдії я перепрошую»

  Каже так, але голови не схиляє.
  Цей Покидьок — я чудово розумію, що в глибині душі він лише хоче подивитися, як Батько мучиться.

«Гільдійники повірили в той фарс і не давали Наофумі жодної роботи… так»

  Тихо пробурмотів Рен. Що ж, логіка в його словах є, тож я неохоче киваю.

«Тоді як компенсацію додатково видам триста срібняків. Приймай»

  Дзенькнувши, до нас прибув ще один мішечок із грошима.
  Показово, як Покидьок незадоволено насупив брови.
  А червона свиня вдає усмішку — це просто першокласне видовище.
  Я не Рен, але від цього фарсу вже нудить, і цей Мотоясу ледь стримує блювотні позиви.

«……Що ж, на цьому розподіл допоміжних коштів завершено. До наступної Хвилі герої мають старанно вдосконалюватися. На цьому — розійшлися!»

  Овва? А хіба не має бути якогось відступного, щоб відчепитися від нас?
  Хм… Схоже, він розуміє, що якщо зайде надто далеко, Рен почне ставити запитання.
  А якщо так, то хоч уже й пізно, але Іцукі теж може перейнятися недовірою до країни.

  Тож найрозумніше — зупинитися тут.
  Ми одразу ж вийшли із замку.

«Гей… заважаєте! Відійдіть!»
«Вибачте. Це…»

  Рен спробував підійти до нас, але його зупинили власні супутники.
  Тоді Батько, зметикувавши, підійшов сам.

«Що сталося?»
«А, Наофумі. Хотів до вас звернутися, але ці мені заважають»

  Схоже, супутники Рена зрозуміли, що вже пізно, і відступили.
  Це… якщо судити з минулого циклу, говорити просто серед вулиці — небезпечно.

«Якщо хочеш поговорити, краще знайти тихіше місце. Звісно, твої супутники — то інша справа»
«А… зрозуміло. Тоді ходімо кудись, де зручно. Ви чекайте в таверні»
«А-але… це…»

  Супутники Рена злякано спробували заперечити, але він лише роздратовано зітхнув.

«Що таке? Говорите так, ніби я не маю чогось знати. Герої мають координувати дії. Зустрічатися на полюванні — то марнування часу, хіба ні?»

  Що ж, звичайний авантюрист не зміг би зупинити Рена.

«Якщо ще раз підете за мною — звільню вас»
«Ц-це не можна!»

  Супутники Рена неохоче відійшли.
  Рен теж уміє бути рішучим.

«Тоді я проведу вас»
«Можеш? Мотоясу-кун»
«Доручіть це мені»

  Тож я непомітно підійшов до Юкі-тян, Ко та Сакури-тян і прошепотів їм.

«Пильнуйте, чи немає схованих людей навколо, і рухайтеся в бік завулків. Якщо хтось буде — подайте знак»
«Зрозуміло»
«У хованки?»
«Шукатимемо тих, кого немає?»

  Пан філоріял має високу здатність виявляти тих, хто ховається.
  Звісно, не можна виключати, що хтось зуміє обійти чуття пана філоріяла, але тоді їх знайду я — тож проблем немає.
  У крайньому разі, просто знищу.

  Так ми, ведучи Рена, зайшли в завулок і рушили далі.
  Ну, десь тут підійде?
  Я тихо, щоб ніхто не почув, промовив заклинання вогняної магії.

«Ліберейшн Файер Флешер»

  Я застосував магію, що викурює тих, хто ховається навколо… немов виманює їх назовні.
  До речі, вона має бойову силу, тож якщо хтось нерозважливо сховається тут — Ліберейшн спалить його миттєво.

«То що, Рене, яка в тебе справа?»
«А… Я бачив усе, що відбувалося, і мені ця країна видається дуже підозрілою. Хотів поговорити з вами, Наофумі, бо вас тут відверто дискримінують»
«Зрозуміло»

  Батько глянув на мене.
  Схоже, підозри Рена вже перетворилися на впевненість.
  Настав час поділитися частиною інформації.

«Насправді в цій країні… Герой Щита вважається релігійним ворогом. Але відкрита дискримінація викличе осуд сусідніх країн і всього світу. Тож вони таємно фабрикують різні злочини й намагаються вбити… ось у чому їхня мета»
«……Он воно що. Справді, якщо згадати все, що відбувалося, — усе сходиться»

  Рен кілька разів кивнув.
  Звісно, за таких обставин, коли стільки доказів, сумніватися нічого.

«Тобто звинувачення в зґвалтуванні — теж частина цього плану?»
«Так. Я цього не робив, і хоч вони рабині, я не змушую цих дівчат воювати силоміць. Вони стали рабинями, бо так було потрібно»
«Саме так! Братик жодного разу не активував печать раба!»

  Кіл відповів, наче йшлося про нього самого.

«Зрозуміло. Тоді чому ви не покинете цю країну?»
«Це…»

  Далі буде важко переконати Рена.
  Що я прибув із майбутнього, що якщо ми втечемо до Сільтвельту, Мелромарк почне війну.
  І що в результаті героїв втягнуть у війну — навряд чи він у це повірить.

«У нас свої причини. Я хочу змінити цю країну зсередини. Тож і займаюся торгівлею»

  Гарна відповідь. І не брехня.
  Як завжди, Батько — майстер імпровізованих виправдань.

«……Обрав собі клопітний шлях»

  Слова Рена слушні.
  Якщо подумати, це справді клопітний метод.
  Враховуючи витівки Покидька та червоної свині, стримувати гнів — найважче.
  А ще Іцукі нестерпно дратує.
  Може, згадати, як він ганебно качався по землі, програвши Батькові, й усміхнутися?

«—!»

  Позаду спалахнув вогонь.
  Схоже, убивці прийшли досить швидко.
  Але вбити нас неможливо.

«Що таке? У завулках постійно точаться дикі бійки»
«Саме так»

  Рен, схоже, навіть не уявляв, що хтось міг підкрадатися таємно.

«……Не хочу вплутуватися в зайві політичні ігри. Я трохи попрацюю на гільдію, а тоді, дивлячись на ситуацію, втечу до Зелтбуля»
«Зрозуміло. Тоді… ну, цей галас трохи згодом ущухне. Як щодо зустрітися тоді?»
«Непогано, але ти знаєш, коли саме?»

  Хм… Пояснювати детально — небезпечно.
  Рен трохи впертий, тож якщо сказати йому не йти до Фобрей — він, певно, саме туди й подасться.
  Поки він базується в Зелтбулі, можна лишити його в спокої.

«Ну… Я думаю, що невдовзі зможу використати навичку телепортації, тож, можливо, варто зустрічатися раз на місяць?»
«……Справді, непогана ідея. До Зелтбуля можуть дійти чутки про вас, тож діятиму за обставинами»

  На цьому й зупинимося.
  З нинішнім Реном годі говорити про більше.

«Але… як тобі вдалося перемогти Іцукі? Наофумі, ти що, серйозно його провчив?»
«До речі, про це, Рене. Зброю можна вдосконалювати багатьма способами. Є безліч методів, про які ти навіть не знаєш. По-перше…»

  Батько почав розповідати Рену про методи вдосконалення зброї.
  Марна праця… Нинішній Рен досі вважає, що перебуває у світі своєї гри, тож просто пропустить це повз вуха.

«Не може бути такої складної системи. Це просто Наофумі старанно тренувався. Он, у мене ж не виходить. Годі брехати»

  Рен, слухаючи, кілька разів спробував повторити методи вдосконалення.
  Але вони не спрацюють, якщо не вірити в них усім серцем, тож у нього, звісно, нічого не вийшло.

«Але в такій ситуації Наофумі навряд чи брехав би… Ні, навіть якби це було можливо, то лише для зброї Наофумі. Як у мене й Іцукі різні світи, так і ігри були різні — тож і зброя може відрізнятися»

  І Рен сам собі все вирішив.
  Такого росту не дочекаєшся.
  Втім… затягувати розмову тут — не найкраща ідея.

«Ну, моєю зброєю такого не зробиш, та й сила Наофумі, певно, залежить від рівня. Ви, мабуть, багато тренувалися разом із Мотоясу»
«Так, але… хм…»

  Батько, не домовивши, завершив розмову з Реном.

«Обережно на кордоні»
«Не сміши. Таке я відчую»

  І Рен швидко пішов.
  Судячи з розмови з Батьком, він планує, завершивши свої справи в цій країні, перебратися кудись.
  Батько як Герой Щита не зможе перетнути кордон, але Рен… поки що зможе.

  Трохи ризиковано, але вважатимемо, що він досі сприймає нас лише як підозрілих.
  Якщо й на Рена почнуть полювати — він прийде до Батька.
  Адже навіть нинішній Рен, певно, вже достатньо сильний, щоб упоратися зі звичайними авантюристами чи солдатами країни.

  Якщо він отримає магію рівня ритуальних заклинань — усе буде значно складніше, але спершу вони нападуть на Батька, а не вбиватимуть Рена.
  Вони інсценують викрадення нареченої Батьком, змусять героїв битися між собою, а тоді вже спробують прибрати Рена.
  До того часу в нас є запас часу.