«Молодець, братику!»
«Молодець. Сакура теж хотіла допомогти Наофумі»
«Дякую, Кіре, Сакурочко. Ну що ж, атмосфера тут погіршала, тож сьогодні піду раніше»

Батько дружньо побалакав із Кіром та Сакурочкою, а тоді звернувся до мене.
Більше нема чого тут робити.
Ідучи, Батько кинув на Покидька та Червону Свиню зухвалу посмішку й пішов.
Так... ваші інтриги закінчилися поганим результатом.

«Серйозно, як можна було, дивлячись на те, що відбувалося, подумати, що його змушують битися проти волі...»

Дивлячись на Кіра, який у захваті вихваляв нещодавній бій, Рен, схоже, усвідомив, наскільки близькі стосунки між Батьком і Кіром.

«Іцукі, схоже, має досить сильне почуття справедливості, але він схильний ігнорувати здоровий глузд...»
«Саме так»
«Мотоясу...»

Рен відвертає погляд.
Що зі мною не так?

«Наофумі»
«М?»
«Ти був слабким щитовиком, але, думаю, бився добре. Не очікував, що ти так воюєш. Добре впорався»
«Е, а... так»
«А от Іцукі бракує старанності... Програти щитовику»

Від продовження слів Рена Батько трохи роздратовано нахмурив брови.

«Братик сильний!»
«Так, Наофумі сильний»

Кір і Сакурочка запротестували, але Батько їх зупинив.
Вигляд такий, ніби з нього вже досить зайвого галасу.

«Вечірка зіпсувалася, тож ходімо додому»
«Саме так. Тоді завтра знову прийдемо до замку»

Хтозна, що з нами зроблять у замку далі.
Ми швидко залишили залу, де після поразки Батька запала гнітюча атмосфера.
Кажуть, пізніше розлючені Покидьок і Червона Свиня добряче побушували, але мені байдуже.

Наступного ранку.
Ми, відпочивши в заїжджому дворі за межами замку, вранці пройшли через замкову браму.
Нас провели до Тронної зали, і ми чекаємо, поки прийде Покидьок.

«Якщо так триватиме, я не зможу скасувати рабство...»

Іцукі, досі ображений на поразку від Батька минулої ночі, бурмоче, що він не програв.
За словами Батька, якби Іцукі переміг, він, схоже, планував просувати скасування рабства.
Мовляв, якщо серед Героїв є той, хто користується рабами, це ускладнить справу.

Тож Іцукі дивиться на Батька, наче на заклятого ворога.
До речі, Рен дивиться на це з неприязню.

Покидьку також не вдасться силоміць відібрати в Батька бойову міць.
Нинішні Кір і Сакурочка, а також Юкі й Коу — навіть якщо збереться кілька десятків замкових солдатів, вони навряд чи зможуть їх перемогти.
Ха-ха-ха!

Щоправда, Батько трохи посилив обережність.
Перед сном він бурмотів, що, звісно, виграв, бо розлютився, але, можливо, краще було б навмисно програти.
Мовляв, якщо вони почнуть плести хитрі інтриги й діяти поза межами моїх знань про майбутнє, йому буде важко реагувати.

До наступної Хвилі залишилося півтора місяця.
З огляду на час, коли в майбутньому доведуть невинність Батька, важливо, щоб він протягом цих півтора місяців виглядав так, ніби діє в межах країни.

«...Тоді видам вам винагороду та допомогу за участь у минулій Хвилі»

Покидьок, сидячи на троні з погордливим виглядом, глянув на Батька й на мене, мов на сміття, і промовив.
Наближений приносить мішки з грошима. Розміри різні, але щонайменше там точно п'ятсот срібняків.

Батько казав, що через учорашній інцидент не виключено, що вони чіплятимуться й конфіскують гроші.
Проблема в тому, що подальша несправедливість лише пришвидшить зростання недовіри Рена до країни.
Хоча, схоже, вона вже переповнена.

«Тож кожному з Героїв»

Коли я перевірив мішок, там бряжчало приблизно п'ятсот срібняків.
У Батька так само.
Що купимо на цей дохід?

За часом... Філонька!

Саме так.
Батько саме в цей час отримав Філоньку.
Минулого разу я також у цей період побіг до торговця монстрами скуповувати яйця породи Арія.
Але мені зовсім не вдалося їх дістати.

Отже... Що Батько казав у майбутньому про те, як він отримав Філоньку?
Здається, він купив її в торговця монстрами... але деталі я пам'ятаю нечітко.
Чи чув я це від самого торговця монстрами?
Не впевнений, чи чув я це безпосередньо з уст Батька.

Так чи інакше, це саме той час.
З огляду на постійного клієнта, який купував рабів, наступний крок — змусити Батька купити Філоньку.
Мені треба прямо запитати Батька, що він робитиме, якщо не зможе нікому вірити.

«Спершу — пан Іцукі... Ваші подвиги відомі всій країні. Ви чудово впоралися з тим складним завданням і воюєте на благо країни. Сім тисяч шістсот срібняків»

Батько з ошелешеним виглядом дивиться на Іцукі.
Сім тисяч шістсот срібняків! У перерахунку на золоті — це сімдесят шість монет!
Можна сміливо сказати, що більшість срібняків, які мали дістатися мені, віддали Іцукі, та ще й із надбавкою.
Певно, це такий собі спосіб Покидька дошкулити за те, що Батько переміг.
На підтвердження він демонстративно трясе перед нами великим мішком із брязкотом.

«Тому, хто чинить зло, не дають визнання»

Це справді дратує.
Я мовчу, щоб не запускати цикл, але, може, варто скористатися нагодою й відстрелити йому кінцівки, не вбиваючи?
Покидьок і Червона Свиня, які тебе підтримують, — мерзотники з владою, наче втілення зла.

«Далі — пан Рен. За діяльність під час Хвилі та виконання мого доручення — три тисячі вісімсот срібняків»
«...Половина»

Рен не виявляє особливих емоцій.
Але він, схоже, дедалі більше підозрює Покидька та Червону Свиню, тож мовчки приймає гроші.
Певно, подумки порівнює обсяг виконаних доручень свого й Іцукі й відчуває несправедливість.

Адже про Іцукі не чути якихось особливих подвигів.
Чесно кажучи, зараз у Мелромарку всі говорять лише про Героя Меча та загадкового святого.
Схоже, навіть супутники Рена, відчуваючи його поганий настрій, не наважуються з ним говорити.

«Далі — пан Мотоясу... Особливих подвигів не помітно, тож шістсот срібняків»

О, моя частка навіть трохи більша.
Мабуть, Покидьок хоч і захищає Батька, але вважає, що зможе з ним упоратися?

На жаль, Батько просто стримує мене, поки я не вдався до радикальних дій.
Хотілося б стерти їх з лиця землі, але треба терпіти.
Ще півтора місяця.
Червона Свиня поряд із Покидьком удає ділову посмішку — аж гидко дивитися.

Останній — Батько.

«Хм, від Щита треба, щоб він старався більше. Лише допомога. Ні, оскільки він звалив пана Іцукі отрутою, віднімаю двісті срібняків як плату за лікування»

...Тобто Батько отримує триста срібняків?
І цю різницю додали Іцукі?
Цей фарс уже має знати міру.

«...Двісті срібняків за лікування? Після того, як ви силоміць змусили їх битися? Наофумі ж під час Хвилі зробив чимало роботи, хіба ні?»

Рен гнівно дивиться на Покидька.
Недовіра Рена вже перетнула межу.
Це небезпечна ознака.
Якщо Рен необачно зірветься й втрутиться в справи Покидька чи Трьох Героїв-Сектантів, мої знання про майбутнє стануть марними.
Більше того, сам Рен не зможе протистояти зброї Папи.

«Схоже, Наофумі та його люди не виконували завдань у гільдії. Ви щось про це знаєте?»
«Ем...»

Батько дивиться на мене.
Звісно, Покидьок своєю владою не дозволив би нам отримувати завдання.
Але як краще відповісти?

Я трохи занадто розпалив підозри Рена.
Легко уявити, що залежно від відповіді може статися щось серйозне.
Якщо він зараз тут влаштує бійку, Рен, здається, повірить нам, але стосунки з Іцукі остаточно зруйнуються.

Прикро.
Взагалі... відчуваю, що, можливо, вже пізно щось виправляти.

«Гільдія, можливо, й була, але нам не давали замовлень»
«Зрозуміло, ну, якщо це гільдія цієї країни, то чого ще очікувати...»

Але обдурити Рена тут буде складно.
Якщо збрехати незграбно, можна звести нанівець усе, що ми накопичили.
Сказати, що ми не знали про гільдію, було б непереконливо.

Жереб уже кинуто.
Не знаю, як усе розвернеться далі, але я маю певною мірою дбати й про життя Рена.
Минулого разу я зосереджувався на Іцукі, який став причиною циклу, але життя Рена теж треба врятувати.
Якщо припустити, що Рена треба вивезти, то чи не Зельтбуль був би варіантом?

За ним, певно, стежать, але на цьому етапі Рен ще може діяти відносно вільно.
Він лише підозрює, але ще не ворогує відкрито, тож Батько цілком може, заявивши, що Рен — злочинець, що бешкетує в країні, зробити його ворогом.
Варто також урахувати можливість, що, як і з Іцукі минулого разу, вони вб'ють супутників Рена.

До речі, якщо озирнутися на останній місяць, то нахабні дії сектантів Трьох Героїв притихли.
Певно, вони зрозуміли, що необдумані напади дають зворотний ефект, а таємна підтримка королеви дає свої плоди.
Покидька також заганяють у кут.
А отже, наші дії не змінюються.