«В-всі...? Так».

«Саме так. Без винятку, купую всі яйця філоріялів породи Арія. Грошей у мене ось стільки».

І я з гуркотом виклав перед торговцем монстрами гаманець, отриманий у Сільтвельті.

«Цього має вистачити з лишком».

Усередині — самі золоті. Якщо цього не вистачить на покупку, просто принесу ще з Сільтвельта. А якщо й того буде мало — роздобуду грошей, пополювавши на розбійників.

«М-монети... це ж валюта королівства Сільтвельт. Так».

«Якісь проблеми?»

«Н-ні, ми торгуємо по всьому світу, тож проблем немає. Але оскільки ми в Мелромарку, курс буде трохи нижчим. Це прийнятно? Так».

«Мені підходить».

«Тоді я надам усі наявні в мене яйця філоріялів породи Арія. Так».

Підлеглий торговця перерахував золоті й здивовано зойкнув. Сам торговець теж онімів від подиву. За якийсь час прикотили тачку, повну яєць філоріялів.

«Ось усі яйця філоріялів породи Арія, що були в нашому асортименті. Так».

«Жодного не бракує?»

«Жодного. Так. Включно з призами з яєчної гачапонки. Так».

Хм... тобто серед цих яєць обов'язково є те, з якого вилупиться Філонька!
Мене переповнила радість.

«Вдала покупка».

«Як щодо реєстрації печатки монстра та підготовки інкубатора? Так».

«З цим проблем немає».

У Сільтвельті все влаштують.

«Що ж, вдалої торгівлі. Бувайте».

«Дякуємо за покупку. Так. ...Оскільки нас можуть запідозрити в зв'язках із розшукуваним злочинцем, ми на деякий час зачиняємось. Так».

Я майже впристриб вийшов із намету. Яєць — ціла гора. Так їх порталом не перенести. Що ж робити? Мабуть, у безпечному місці розкладу по мішках і перенесу порталом. І я, задоволено всміхаючись, попрямував до придбаного воза.

Розклав яйця філоріялів по мішках і почав переносити їх порталом до Сільтвельта. Звісно, з огляду на минулі помилки, цей Мотоясу ретельно стежить за керуванням порталами в Мелромарку. Зазвичай можна закріпити лише чотири точки, але завдяки посиленню навичок і особливому посиленню зі Семи Зірок кількість порталів значно зростає. До того ж ними легше керувати.

Втім, перенісши всі яйця до Сільтвельта, я завершив день лише реєстрацією та підготовкою до інкубації.

«Ну що ж».

Закінчивши з упорядкуванням яєць, я, не доповідаючи Батькові, вирушив залагоджувати старі борги. А саме — розтрощити Церкву Трьох Героїв і покидьків у Мелромарку!
Рен казав, що вони поводяться підозріло, тож краще розчавити цих перешкодників заздалегідь.

«Бріонак!»

Уночі... я вдерся до церкви Трьох Героїв у місті Мелромарк, випаливши навичку прямо у фасад. З гуркотом проломивши двері церкви й увійшовши всередину, я побачив, як на шум збігаються священики та сестри Трьох Героїв. Вони такі самі злочинці. Вони зазіхали на життя Батька й почувалися безкарно — за це варто смерті!

«Хто ти такий?!»

«Мисливець за коханням! З певних причин прийшов навчити Церкву Трьох Героїв, якою дурістю було виступати проти Батька!»

«Що?!»

«Еймінг Лансер V!»

Мультизахопленням я зафіксував якомога більше цих дурних єретиків перед собою. Навичка активувалася й почала викошувати їх.

«Гу-ха!»

«Гя-а-а-а!»

«Ха-ха-ха-ха! Паростки майбутніх проблем краще зривати завчасно!»

Втім, я стримуюсь, щоб не вбивати. Але межа мого терпіння давно перейдена.

«Де Папа?»

Наостанок я наставив списа на священика, що благав про пощаду, й попередив його. Батько сказав не вбивати, тож я просто вселяю в цих типів страх, гірший за смерть. Залежно від обставин Папу я планую перетворити на попіл.

«Я не говоритиму з дияволом!»

«Тоді, певне, доведеться роздерти тобі рота».

Я встромив вістря списа священику в рот і повільно повів його вбік. Цей спис — легендарний, створений із дванадцяти посилень і трупів незліченних монстрів. Людське м'ясо він розірве легко.

«Якщо не скажеш — буде боляче».

«С-стій! Будь ласка-а-а-а!»

Зрештою священик зізнався. Що й казати, егоїстичний єретик. Швидко зламався. Справжня любов — прийняти навіть смерть заради тих, у кого віриш. Я ж заради Батька та Філоньки не пошкодую й життя, хоч і матиму жалю.

«П-Папа... Папа виїхав за кордон! Його тут немає!»

Хм... підозріло, але якщо його немає в цій будівлі, то, певно, це правда. Я витяг списа й щосили вгатив священика по голові древком, відправивши в нокаут. Що ж, якщо він усвідомив, що проти лобової атаки був безпорадний, то, можливо, трохи притихне.

Далі...

«Демон із списом іде до замку!»

«Швидко розгортайте оборону!»

Зруйнувавши церкву Трьох Героїв, я попрямував через місто до замку Мелромарка. Солдати нападають юрбами, але їм зі мною не впоратись. Рву їх, мов ганчірки, — і кидаю, і кидаю, лишаючи при тямі.

«Ого, яка міць!»

«Еймінг Лансер X!»

«Гу-ха-а-а-а-а!»

«Гя-а-а-а-а-а—»

Розкидаючи солдатів, що нападали, я помітив, що місто палає — то дурні солдати вдарили магією вогню. Тож я промовляю вогняне заклинання, щоб погасити полум'я. Той, хто керує вогнем, може й гасити його. Це досить складно, але я ж не на війну прийшов. Я лише хочу навчити цих дурнів, які наважилися вбити Героя, їхньому місцю.

«Ну що ж... Де там Покидьок і Віч?»

Я пробив навичкою зачинені ворота замку й увірвався з фронту. Повільно йдучи замком, я бачу, як солдати вилазять звідусіль і падають один за одним. Хай знають, як це — стримуватися щоразу. Невже вони не розуміють, що цей замок можна взяти кількома потужними закляттями ззовні?

«Покидьок і Віч... Де король і принцеса? Цей Мотоясу прийшов навчити вас вашого місця, не вбиваючи!»

Я пройшов Тронну залу, завітав до спальні Покидька та кімнати Віч — але їх нема. Що й казати, Покидьок і Віч. Тікати вони вміють найкраще.

«К-король і принцеса виїхали з армією за кордон! Їх немає в країні!»

Якийсь тип, схожий на міністра, сказав це, благаючи про пощаду. Хм... Це називається «марна праця». Клопітно... Втім, тепер вони хоч трохи зрозуміють своє місце.

«Тоді негайно передайте їм. Якщо зробите щось зайве — я легко заберу ваші життя. Добре зрозумійте своє місце... ось так. Ха-ха-ха-ха-ха!»

Ігноруючи розлючені стогони, я повернувся порталом.

«З поверненням, Мотоясу».

Уночі, коли я повернувся до Сільтвельта, Батько зустрів мене в замку.

«Де ти був? У замковому складі повно яєць... Ти ж не збираєшся їх їсти, правда?»

«Це всі яйця філоріялів».

«А, ну так, ясно».

«Підлеглих побільшає».

«Буде гамірно! Коу, як цікаво!»

«Хм? Так чи інакше, Наофумі захищатиме Сакура!»

«Дякую, Сакуро. То що, Мотоясу, цього разу купив багато. Готуєшся до Хвилі?»

«Серед них має бути Філонька».

«А-а... он воно що».

Батько дивиться з примруженим оком, а Сакура тим часом учепилася йому на спину. Яка зворушлива картина. Але цей Мотоясу аж тремтить від думки, що знову зустріне Філоньку.

«До речі, я вдерся до Церкви Трьох Героїв і замку в Мелромарку, щоб навчити їх їхньому місцю».

«Що? Ти так легко про таке кажеш? Що ти наробив? Ти розумієш, що за найгіршого сценарію це може призвести до війни?»

Після цього Батько кілька годин мене вмовляв. Точніше, під кінець це вже був наказовий тон — мовляв, не роби зайвого. Це, так би мовити, нотація. Цей Мотоясу сповнений провини за свою недосконалість.

«І до речі... Ми ж мали шукати Героя Кігтя, але, здається, ти з самого початку й не збирався цього робити...»

«Підготовка — це важливо».

«Ну, це твоя робота. З такою кількістю яєць філоріялів можна застосувати тактику людської хвилі. Люди в Сільтвельті теж зв'язуються з усіма, хто може допомогти з пошуками».